- •Опис предмета навчальної дисципліни
- •2. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •4. Структура навчальної дисципліни «Технологія галузі»
- •5. Теми семінарських занять
- •6. Теми практичних занять
- •7. Теми лабораторних занять
- •8. Самостійна робота
- •9. Індивідуальні завдання
- •10. Методи навчання
- •11. Методи контролю
- •12. Розподіл балів, які отримують студенти
- •13. Методичне забезпечення
- •14. Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
- •15. Іформаційні ресурси Періодичні видання
- •Інтернет-ресурси
- •2.13. Відходи овочів та їх використання
- •2. Зміни, що відбуваються у жирах
- •4. Зміни, які відбуваються у вітамінах
- •5. Утворення нових смакових та ароматичних речовин
- •Обробка поросят, кроликів і диких тварин
- •Обробка субпродуктів і кісток
- •Обробка сільськогосподарської птиці і дичини
- •5.3. Способи заправляння птиці і дичини
- •Напівфабрикати з птиці і дичини
- •Напівфабрикати з цілої птиці, дичини
- •Порційні напівфабрикати
- •Дрібношматкові напівфабрикати
- •Обробка субпродуктів птиці і дичини
- •Напівфабрикати, які надходять із заготівельних фабрик
- •Тема №6 Лекція №17-21 класифікація супів
- •Прозорі супи
- •Супи на охолоджених бульйонах
- •Супи на відварі житніх сухарів
- •Супи на фруктових і ягідних відварах
- •Тема №7 Лекція №22-23 Страви та гарніри з круп, бобових та макаронних виробів т7
- •4.5. Страви на основі каш
- •2.1. Класифікація соусів і напівфабрикати для їхнього приготування
- •2.2. Асортимент соусів,
- •2.3. Нові напрямки в технологи соусів
- •§ 1. Страви і гарніри з відварних овочів
- •§ 5. Страви з овочевих напівфабрикатів
- •Тема 10. Лекція № 29-30 Страви з риби та продуктів моря.Т10
- •Асортимент страв з вареної риби
- •Особливості припускання риби
- •Асортимент страв з припущеної риби
- •Технологічний процес приготування і відпуску страв з смаженої риби
- •Загальні правила запікання риби
- •Страви з тушкованої риби
- •§ 1. Риба відварна
- •§ 2. Риба припущена
- •§ 3. Риба смажена
- •§ 4. Риба тушкована
- •§ 5. Риба запечена
- •§ 6. Страви з котлетної рибної маси
- •§ 7. Страви з нерибних продуктів морського промислу
- •§ 8. Вимоги до якості рибних страв
- •Тема №11 Лекція №31-32 Страви з яєць та сиру. Т 11
- •1. Страви з яєць. Варіння яєць
- •§ 2. Смажені і запечені яєчні страви
- •§ 3. Приготування холодних страв із сиру
- •§ 4. Гарячі страви з сиру
- •§ 5. Заморожені напівфабрикати з сирних страв
- •Тема 12 Лекція № 33-36 Страви з м’яса та м’ясних продуктів.Т12.
- •§ 1. М ясні гарячі страви
- •§ 2. Відварні м'ясні страви
- •§ 3. Смажені м'ясні страви
- •§ 5. Запечені м'ясні страви
- •§ 6. Страви з січеного м'яса і котлетної маси
- •§ 7. Страви з субпродуктів
- •§ 8. Страви з сільськогосподарської птиці і дичини
- •Лекція №1 (Тема№14) холодні страви і закуски
- •1. Підготовка продуктів для приготування холодних закусок
- •2. Бутерброди
- •§ 3. Салати
- •§ 4. Вінегрети. Страви з овочів і грибів
- •§ 5. Рибні страви і закуски
- •§ 6. М'ясні страви і закуски
- •Кава чорна
- •Кава чорна з молоком
- •Кава чорна з морозивом (глясе)
- •Кава по-східному
- •Какао і шоколад
- •Какао з молоком
- •Шоколад
- •Прохолодні напої
- •Страви і вироби з борошна
- •1.1. Харчова цінність страв та виробів з борошна. Зміни, що відбуваються під час приготування страв і виробів з борошна
- •1.2. Технологічні властивості борошна
- •1.3. Приготування начинок
- •1.4. Види розпушувачів тіста
- •1.5. Страви з борошна
- •1.6. Дріжджове тісто і вироби з нього
- •1.7. Листкове тісто і вироби з нього
- •1.8. Пісочне тісто і вироби з нього
- •1.9. Бісквітне тісто і вироби з нього
- •1.10. Заварне тісто і вироби з нього
- •1.11. Оздоблюючі напівфабрикати для виробів з тіста
- •22.1. Організація лікувального і лікувально-профілактичного харчування
- •Характеристика дієт
- •22.3. Холодні дієтичні страви і закуски
- •22.4. Перші дієтичні страви
- •22.5. Страви з овочів
- •22.6. Страви з круп
- •22.7. Страви з макаронних виробів
- •22.8. Страви з риби
- •22.9. М'ясні страви
- •22.10. Страви з яєць
- •22.11. Страви з сиру
- •Солодкі страви
- •Дієтичні кисломолочні продукти
- •Вироби з тіста
- •Печиво з висівками (дієта № 9)
- •Страви для хворих діабетом
- •Оладки з капусти з твердим сиром
- •Маскуючі страви
- •Страви з гематогену
- •Омлет з гематогену
- •Бісквіт з гематогену
- •Страви з дріжджів
- •Дріжджовий сироп
- •Дріжджова крупа
- •Добова потреба дітей у вітамінах, мг
- •Холодні закуски
- •Страви з овочів
- •Страви з молока, сиру та яєць
- •Страви з риби
- •Страви з м'яса
- •Солодкі страви і напої
- •23.2. Особливості харчування учнів пту
15. Іформаційні ресурси Періодичні видання
Журнали:
Вопросыпитания;
Гастроном;
Гурмэ;
Известиявузов, серия "Пищеваятехнология";
Кондитерскоепроизводство;
Питание и общество;
Журнал профессионалов ресторанного бизнеса "Ресторатор";
Рестораннаяжизнь;
Харчова і переробна промисловість;
Хлібопродукти;
Мороженое и замороженыепродукты;
Мяснаяпромышленность;
Мяснаяиндустрия;
Мясноедело;
Пищевыеингредиенты: сырье, добавки;
Ресторатор;
Рестораннаяжизнь;
Рыбноехозяйство;
Зерно і хліб;
Shape меню;
Школа гастронома;
FoodDrinks.
Інтернет-ресурси
http://www.yandex.ru/
http://www.rambler.ru
www.book.sgg.ru
www.ukrkonditer.kiev.ua
Лекція №(2-3)
ВИДИ КУЛІНАРНОЇ ОБРОБКИ ПРОДУКТІВ
Виробництво кулінарної продукції на сучасному підприємстві харчування - складний технологічний процес. Його здійснюють у певній послідовності, починаючи від забезпечення сировиною, обладнанням, інвентарем та енергією, і закінчуючи реалізацією готової продукції.
Ряд послідовних операцій, які потрібно провести з продуктами, щоб довести їх до стану, придатного для споживання, називається технологічним процесом (перетворення сировини в готову продукцію).
На підприємствах масового харчування, які працюють на сировині, технологічний процес складається з таких стадій: а) приймання і зберігання сировини; б) механічна обробка сировини і виготовлення напівфабрикатів в заготівельних цехах (м'ясному, рибному, овочевому); в) теплова обробка (приготування продукції в гарячому цеху); г) оформлення; д) реалізація готової продукції в торгових залах, буфетах і т.п.
Доготівельні підприємства одержують напівфабрикати з підприємств харчової промисловості.
Сировина - це продукти, призначені для подальшої обробки. Сировину обробляють і одержують напівфабрикати.
На підприємствах масового харчування сировиною можуть бути продукти, що не пройшли обробки (овочі, м'ясо, риба, яйця та ін.), і попередньо оброблені на підприємствах харчової промисловості (ковбаси, макаронні вироби, борошно та ін.).
Продукт, який пройшов стадію первинної обробки, але ще не придатний для безпосереднього вживання, а призначений для дальшої обробки, називається напівфабрикатом (обчищена картопля, котлетна маса, сирі котлети та ін.).
Залежно від способу обробки напівфабрикати можуть мати різний ступінь готовності. Напівфабрикат високого ступеня готовності - це такий, що пройшов часткову або повну механічну, теплову, хімічну обробку.
Страва - це поєднання продуктів харчування, які доведені до кулінарної готовності, порціоновані, оформлені і готові для споживання.
Кулінарний виріб - це харчовий продукт або поєднання продуктів, які доведені до кулінарної готовності, але потребують незначної додаткової обробки (розігрівання, порціонування, оформлення).
Готова кулінарна продукція - це різні страви, кулінарні і кондитерські вироби.
Залежно від організації технологічного процесу підприємства масового харчування поділяють на заготівельні, доготівельні і ті, що тільки реалізують готову продукцію.
На різних стадіях технологічного процесу в підприємствах масового харчування одержують відходи. Вони бувають харчові, "кормові і технічні.
Харчовими називаються відходи, придатні для подальшого використання при готуванні їжі після відповідної обробки.
Кормові відходи використовуються для відкорму худоби. До них належать лушпиння овочів, залишки готової їжі на столах споживачів та ін.
Технічними називаються відходи, які використовують з метою одержання нехарчових виробів: кістки, жир (для варіння мила) і ін.
Зменшення відходів і найбільш раціональне їх використання - одне із завдань працівників масового харчування.
ПЕРВИННА Й ТЕПЛОВА ОБРОБКА ПРОДУКТІВ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
ПЕРВИННА ОБРОБКА ОВОЧІВ, ПЛОДІВ І ГРИБІВ
Первинна обробка продуктів
На підприємствах масового харчування для приготування страв продукти піддають первинній (холодній) і тепловій обробці. Під час первинної обробки сировини і приготування страв з неї основним завданням є збереження харчових речовин, правильна сумісність окремих компонентів і одержання в результаті застосування різних методів і прийомів хороших смакових якостей продуктів.
Первинній обробці піддають продукти і рослинного, і тваринного походження.
Механічні способи: сортування, миття, обчищання, нарізування, нарізування, відбивання, панірування і ін.
Сортування дає можливість раціонально використовувати сировину. Так, одні частини м'яса краще смажити, інші - тушкувати; з м'яких помідорів краще готувати соуси, а з твердих - салати і т.п.
Миття звільняє продукти від механічних забруднень і знижує бактеріальні.
Під час обчищання видаляють неїстівні частини, сторонні домішки. Рибу обчищають від луски, нутрощів, голів і плавників; м'ясо - від кісток, плівок і грубих сухожиль; овочі - від шкіри, бадилля і ін.
Нарізування використовують для виготовлення напівфабрикатів і надання їм відповідної форми в залежності від виду страви.
Відбивання пом'якшує підготовлені напівфабрикати (грубі частини м'яса, потовщені частини листя капусти для голубців і ін.), а також надає їм необхідної форми.
Паніруванням називають обкатування напівфабрикатів у борошні, сухарях або іншій паніровці. В результаті панірування зменшується витікання соку і випаровування води під час смаження, а готові кулінарні вироби мають гарну підсмажену кірочку.
Щоб паніровка краще трималася, інколи напівфабрикати попередньо змочують в льєзоні (суміш молока і яєць). Використовують також подвійне панірування (у борошні, льєзоні і в сухарях).
Перемішування застосовують для одержання однорідної маси, коли замішують тісто та під час приготування січеної або котлетної маси і ін.
Протирання використовують для подрібнення продукту (через сита, грохоти, протиральні машини).
Дозування і формування - це процеси приготування страв у відповідності з нормами вкладення сировини і виходу готової страви, визначеними у Збірнику рецептур страв і кулінарних виробів для підприємств громадського харчування.
Дозування - це процес поділу продукту на порції, а формування - надання їм відповідної форми.
Збивання - це процес, коли одержують вироби з піною різної пишності (білкові креми, збиті вершки, муси).
В залежності від виду продукту використовують ще просіювання (дрібні крупи, борошно), замочування (сушені гриби, овочі, фрукти).
Хімічні і біохімічні способи
Щоб вироби з тіста були пористими, використовують хімічні розрихлювачі (розпорошувачі) (вуглекислий амоній, питну соду) або біохімічні (дріжджі).
Маринування - спосіб хімічної кулінарної обробки, який полягає в тому, що продукти тримають у розчинах харчових органічних кислот з метою надати готовим стравам специфічного смаку й аромату, а також для розм'якшення сполучної тканини м'яса і риби.
Теплова обробка продуктів
Теплова обробка спричинює хімічні зміни в продуктах і підвищує засвоюваність їжі. Так, під час теплової обробки тваринні і рослинні білки денатуруються, крохмаль клейстеризується, продукти розм'якшуються, утворюються нові смакові речовини, які впливають на виділення травних соків і, отже, на підвищення засвоюваності їжі. Крім того, теплова обробка знезаражує продукти, страви, оскільки при високій температурі гинуть мікроорганізми, їх спори, руйнуються токсини.
Але одночасно з позитивною дією теплова обробка спричинює й негативні зміни: руйнуються окремі поживні речовини, мінеральні солі, розчинні у воді вітаміни, звітрюються ароматичні речовини, втрачається природний колір продуктів (зелень, буряк, м'ясо). Тому під час теплової обробки продуктів слід застосовувати такі прийоми, при яких зменшився б негативний вплив і збільшувалась позитивна роль.
Для того щоб забезпечити високу якість їжі, слід суворо додержуватися режиму і часу теплової обробки, раціонально використовувати технологічні способи обробки.
Застосовують кілька прийомів теплової обробки продуктів: основні прийоми (варіння та смаження); комбіновані (тушкування, запікання, варіння з подальшим обсмажуванням); допоміжні (пасерування, бланшерування).
Варіння - це процес нагрівання харчових продуктів у киплячій воді, бульйоні, молоці чи атмосфері насиченої водяної пари, з доведенням їх до повної готовності у відповідному посуді. Продукти варять з різним співвідношенням рідини, тому варіння поділяють на варіння у великій кількості рідини, припускання, варіння при зниженій температурі та варіння парою. Під час варіння у великій кількості рідини продукти кладуть у глибокий посуд і повністю заливають рідиною. Цей спосіб вважають основним. Так варять супи, макарони, картоплю, овочі тощо. Однак під час застосування цього способу відбувається значна втрата поживних речовин, які переходять у рідину.
Швидкість дифузії залежить від розмірів поверхні продукту та різниці концентрації розчинних речовин в продукті і навколишньому середовищі. Чим менший об'єм рідини, тим швидше припиняється дифузія і зменшуються втрати поживних речовин. Ось чому кількість рідини для варіння продуктів залежить від виду оброблюваного продукту, його кулінарного призначення.
Бурхливе кипіння під час варіння небажане, оскільки рідина швидко википає, сильніше емульгується жир (погіршується якість бульйону).
Під час варіння в посуді, закритому кришкою, краще зберігаються поживні речовини, вітаміни і скорочується час теплової обробки.
Припускання -це варіння в закритому посуді у невеликій кількості рідини (води, молока, бульйону, відвару), під час якого продукти занурюють у рідину на 1/3 її об'єму, або у власному соку. Під час припускання у відвар переходить значно менше поживних речовин. Цей спосіб використовують в основному для теплової обробки продуктів з великим вмістом вологи. Під час припускання верхня частина продукту вариться в атмосфері пари, а нижня - у воді. Деякі продукти припускаються у власному соку, який виділяється під час їх нагрівання.
Варіння при зниженій температурі. Технологічний процес приготування других страв здійснюється при температурі не вище 90°С, яку підтримують протягом всього часу кулінарної обробки. З цією метою використовують водяну баню, в якій регулюють температуру гріючого середовища, або наплитний посуд: в один наливають воду, нагрівають його до потрібної температури, і ставлять в нього інший посуд з продуктами.
Варіння парою - це нагрівання продукту в середовищі насиченої водяної пари, під час якого продукт не стикається з киплячою водою. Продукт кладуть у спеціальну пароварильну шафу або на решітку (вкладиші), яку вставляють у посуд з водою так, щоб вода не досягала до нього. Кришку посуду (казана) щільно закривають, пара, яка утворюється під час кипіння води, нагріває продукти, одночасно перетворюючись на воду. Під час варіння парою краще зберігається форма продукту, зменшуються втрати поживних речовин. Цей спосіб застосовують для приготування дієтичних страв.
Використовують також варіння при підвищеній температурі (110-115°С), яке відбувається за рахунок надмірного тиску в герметично закритому посуді (автоклавах). Час варіння скорочується, але цей спосіб обмежений у застосуванні, оскільки висока температура спричинює бурхливе кипіння, а це призводить до великих втрат поживних речовин.
Нині застосовують новий спосіб варіння - струмом високої частоти у спеціальних шафах. Продукти варять у власному соку в посуді з жаростійкого скла. Втрати поживних речовин при цьому мінімальні. При цьому способі варіння шматок м'яса вагою 2-3 кг доводиться до готовності за 20-30 хв, а курка - за 8-15 хв.
У шафах електрична енергія перетворюється на теплову і нагріваються тільки продукти. Швидкість нагрівання продуктів залежить від діелектричних властивостей продукту. Щоб продукти, які входять до складних страв, були готові одночасно, їх слід добирати так, щоб за своїми діелектричними властивостями вони не дуже відрізнялися один від одного. СВЧ-нагрівання найефективніше використовувати для приготування других страв, а також розігрівання заморожених готових виробів і ін.
Смаження - це нагрівання продуктів з великою або малою кількістю жиру. Під час смаження на поверхні продукту утворюється рум'яна ароматна кірочка. Під дією високої температури у продуктах відбуваються глибокі зміни, з'являються нові смакові речовини. Під час смаження продукти втрачають частину вологи, яка виділяється у вигляді пари, тому зберігається більш висока концентрація поживних речовин. Завдяки жиру поліпшується смак продукту, він рівномірно обсмажується.
Є декілька способів смаження.
Смаження з невеликою кількістю жиру, тобто основним способом відбувається у наплитному посуді (сковорода, лист) або на електросковороді. Жиру беруть від 2 до 10% від маси продукту, нагрівають до 140-150°С, щоб на продукті швидше утворилася добре підсмажена скоринка, яка перешкоджає виділенню соку. Тоді обсмажені вироби виходять смачними, соковитими, нетвердими. Під час смаження вироби перевертають і скоринка утворюється з усіх боків. Під час смаження на відкритій поверхні тепло передається від жиру до продукту (теплопередача).
Смаження у великій кількості жиру (у фритюрі). При такому способі смаження жиру беруть у 4-6 разів більше, ніж маса обсмажуваного продукту, який повністю занурюють у розігрітий до 160-180°С жир (фритюр). Тривалість смаження - 1-5 хв, що залежить від маси та об'єму продукту. За цей час продукти повністю і рівномірно покриваються рум'яною скоринкою.
У фритюрі найчастіше смажать пиріжки, рибу, картоплю, ріпчасту цибулю. Для фритюру використовують рослинну рафіновану олію або суміш жирів у співвідношенні 1:1. Смажать у спеціальній апаратурі -електрофритюрницях та електросковородах.
Готовність нагрітого жиру у фритюрниці при відсутності термометра визначають двома способами: а) на поверхні жиру з'являється легкий димок; б) до фритюру опускають невеликий шматочок продукту, і якщо він через 1 хв спливе догори, то можна розпочинати смаження. Готові вироби виймають шумівкою на сітчасту поверхню (для стікання жиру).
Під час смаження у фритюрі треба стежити за тим, щоб до жиру не потрапляла зайва волога, інакше жир спінюється, може спалахнути. Недопустиме також перегрівання жиру, багаторазове його використання (він стає темним і гірким).
У процесі смаження температура всередині виробу не перевищує 100°С, тому часто продукти доводять до готовності в жаровій шафі.
Смаження у жаровій шафі. При цьому способі неглибокий посуд (лист, сковороду, кондитерський лист) змащують жиром, кладуть на нього продукти і ставлять в жарову шафу (температура - 150-270°С).
Тепло, яке утворюється від стін нагрітої шафи, потоком повітря переноситься до продукту і обсмажує його.
Для того щоб утворилася добре підсмажена скоринка і зберігся сік, що виділяється, продукт у процесі смаження перевертають, поливають жиром.
Смаження на відкритому вогні. Продукт смажать над деревним вугіллям при температурі 180-200°С. Його кладуть на металеву решітку або настромлять на прут (шпажку) і доводять до готовності, перевертаючи продукт або обертаючи прут. Таке смаження застосовують, готуючи національні страви: шашлики (грузинська страва), люля-кебаб (азербайджанська страва), молодих баранців (кабардинська страва), а також рибу, курчат.
Нині для смаження все частіше застосовують інфрачервоне випромінювання.
Інфрачервоні промені проникають усередину продукту, який настромлюють на шпажки, що обертаються, і доводять до готовності. Зараз широко використовують апарати з електричним обігріванням електрогрилі, в яких кулінарні вироби доводять до готовності методом поверхневого нагрівання.
Комбіновані прийоми теплової обробки
Для надання продуктам особливого смаку, аромату, соковитості, а також для їх розм'якшення використовують комбіновані способи І силової обробки.
Тушкування - доведення до готовності попередньо посмаженого продукту з наступним припусканням у невеликій кількості соусу чи бульйону з додаванням різних прянощів і приправ. Тушкують продукти в закритому посуді. Тушкуванням доводять до ніжності продукти, які не розм'якшуються під час смаження.
Запікання - один з поширених комбінованих способів теплової обробки продуктів. Запікання проводиться в жаровій шафі з метою доведення до кулінарної готовності і утворення добре підсмаженої скоринки мірники. Запікають сирі продукти (сир, яйця, рибу), але найчастіше які попередньо пройшли теплову обробку (каші, макарони, м’ясо і ін.). Запікати продукти можна з соусом і без нього. Для цього використовують порційні сковороди, сковороди, листи,
Брезирування – обсмаження продуктів (м'яса, овочів); у духовій шафі на жирі, знятому під час варіння з бульйону (на брезі), і подальше припускання їх з додаванням бульйону. При такій обробці продукти стають соковитими, з рум'яною скоринкою.
Варіння з наступним обсмажуванням - цей прийом застосовують, готуючи смажені м'ясні страви, страви з птиці, коли одного смаження недостатньо через твердість продуктів. Але є надто м'які продукти, наприклад, мозок; їх попередньо ущільнюють варінням, а потім обсмажують.
Деякі страви з овочів також смажать після попереднього варіння: капустяний шніцель, голубці, смажену картоплю з відвареної та ін.
Допоміжні способи теплової обробки
Пасерування - це нагрівання продукту з жиром або без нього при температурі не вищій за 120-130°С без утворення рум'яної кірочки. Жиру додають 15-20% від маси продукту.
При пасеруванні ефірні олії, вітаміни, барвники ароматичного коріння розчиняються в жирі, надають йому кольору і запаху продуктів, поліпшуються смакові властивості страв і менше руйнуються при тепловій обробці. Пасерують з жиром цибулю, моркву, гриби, томатну пасту. Пасерують овочі повільно, до напівготовності, без утворення добре підсмаженої кірочки. Борошно пасерують з жиром або без нього, прогріваючи до температури 120-130°С. Залежно від температури нагрівання, воно набуває різноманітних відтінків кольору і смаку. Борошно втрачає первинні властивості і клейковина не тягнеться, що має важливе значення при приготуванні соусів. Пасеровані продукти використовуються для приготування супів, соусів та інших кулінарних виробів.
Бланшування (обшпарювання) -це короткочасне варіння (2-5 хв) або обшпарювання продуктів кип'ятком з метою часткового або поверхневого пом'якшення (листя капусти), видалення стороннього запаху і гіркоти (баклажани, пшоняна крупа, білоголова капуста), зменшення об'єму і видалення повітря (груші, яблука, айва під час консервування), для знищення мікроорганізмів на поверхні продуктів, полегшення обчищання (зняття кісткових зроговілих лусочок з риби осетрових порід), запобігання ферментаційним процесам, що спричиняють потемніння (картопля, яблука).
Обсмалювання здійснюють з допомогою газових пальників для спалювання шерсті, волосків на поверхні оброблюваних продуктів (голів, ніг великої рогатої худоби, тушок птиці).
ОБРОБКА ОВОЧІВ І ГРИБІВ
2.1. Значення овочів у харчуванні людини
Овочі - життєво необхідні продукти харчування. Вони посилюють виділення шлункового соку і поліпшують процес травлення, підтримують кислотно-лужну рівновагу і рідинний обмін в організмі. Деякі овочі (часник, цибуля, хрін, редька) містять бактерицидні речовини - фітонциди, які знищують хвороботворних мікробів або г І римують розвиток їх. Овочі - основне джерело вітаміну С (капуста, картопля, перець петрушка, зелена і ріпчаста цибуля), каротину (морква, помідори), вітамінів груп К,Е (зелені листяні овочі) і В (бобові, капуста), а також мінеральних речовин (0,2-2%), зокрема солей калію, кальцію, натрію, фосфору, заліза.
На підприємствах громадського харчування для готування блюд, гарнірів і кулінарних виробів з овочів використають картоплю, коренеплоди, капустяні, цибульні, плодові, томатні, салатні, шпинатові й десертні овочі. Надходять вони найчастіше у свіжому виді, а також консервованими, солоними, маринованими, сушеними й замороженими. Овочі піддають первинній і тепловій обробці (за винятком тих які вживають у свіжому виді), що супроводжується зміною їхньої харчової цінності й органолептичних показників - смаку, кольору, аромату й консистенції. Ступінь цих змін залежить як від властивостей сировини, так і від застосовуваних технологічних режимів обробки.
Основні харчові речовини (білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни й ін.) містяться в різних структурних елементах паренхімної тканини овочів і плодів. Паренхіма складається із клітин, що розростаються приблизно однаково у всіх напрямках, уміст яких являє собою напіврідку масу - цитоплазму, у яку занурені різні клітинні елементи (органели) - вакуолі, ядра, пластиди й ін.
Вакуолі є самими великими по розмірах елементами, своєрідні пухирці, заповнені рідиною (клітинним соком) з розчиненими в них живильними речовинами. Пластиди являють собою клітинні органели розміром 5-8 мкм. Вони бувають кольоровими й безбарвними, залежно від кольору їх поділяють на хлоропласти - зелені (містять хлорофіл), лейкопласти-безбарвні й. хромопласти - пофарбовані в жовті й червоні тони. Пластиди обумовлюють колір багатьох овочів і плодів.
Всі органели клітини відділені від цитоплазми мембранами, що мають здатність пропускати та затримувати речовини (напівпроникність). Вакуолі оточує простій або елементарні мембрани, так названий тонопласт, що складається із двох шарів білка, між якими перебуває прошарок ліпідів. Поверхня ядер, пластид і інших цитоплазматичних структур покрита подвійною мембраною, що складається із двох рядів простих мембран, між якими перебуває рідина типу сироватки. Ці мембрани теж напівпроникні. Зовнішня поверхня цитоплазми (на границі із клітинною оболонкою) покрита, як і вакуоль, простою мембраною, називаною плазмолемой. Кожна клітина покрита оболонкою й на відміну від мембран характеризується повною проникністю. Окремі клітини скріплюються між собою за допомогою серединних пластинок. Сукупність кліткових оболонок і серединних пластинок часто називають клітинними стінками. Контакт між вмістом двох сусідніх клітин здійснюється через плазмодесми, що представляють собою тонкі з’єднувальні тяжі, що проходять через оболонку й з'єднують між собою сусідні клітини.
Поверхня окремих екземплярів овочів (як правило, наземних) покрита покривною тканиною - епідермісом, або перидермою. Покривні тканини мають знижену харчову цінність і при переробці овочів звичайно віддаляються.
Овочі відрізняються значним вмістом води (від 75% у картоплі до 95% в огірках). Здатність тканин овочів зберігати форму й певну структуру при такому великому вмісті води пояснюється наявністю в них білків та пектинових речовин, які можуть утримувати значну кількість вологи.
Основною складовою частиною сухого залишку овочів є вуглеводи: з моносахаридів - глюкоза й фруктоза, олігосахаридів - сахароза й мальтоза й полісахаридів - крохмаль, пектинові речовини, геміцелюлози та клітковина. Загальний вміст цукрів в овочах коливається від 0,1% у салаті й шпинаті до 11,2% у ріпчастій цибулі (на сиру масу їстівної частки). Досить багато цукрів в моркві (6,5%) і буряку (8%); у білих коріннях (петрушка, пастернак, селера) кількість цукрів не перевищує 2,5%, у картоплі й капустяних овочах-1,5-2,0%. У картоплі цукри представлені в основному сахарозою й у меншому ступені глюкозою й фруктозою. У білоголовковій капусті міститься в основному глюкоза й фруктоза й дуже мало сахарози. У моркві фруктоза практично відсутня, а сахароза й глюкоза містяться приблизно в однакових кількостях. Цукри у вільному стані або у вигляді глікозидів є складовою частиною клітинного соку.
Крохмаль міститься в основному в картоплі. Кількість його залежить від сорту, ґрунтово-кліматичних умов, місць виростання й становить у середньому від 12 до 20%. З інших овочів відносно високим. вмістом крохмалю (5-6%) вирізняються тільки бобові й артишоки. В інших овочах його практично немає. Крохмальні зерна перебувають у вакуолях, де вони плавають у клітинному соці.
Клітковина й геміцеллюлози входять в основному до складу клітинних оболонок у кількості 0,5-1,7% до маси сирих овочів. Підвищеним вмістом цих речовин відрізняються пастернак (3,6%) і артишоки (3,0%). Клітковина практично не засвоюється організмом людини, однак вона має велике значення для травлення як механічний подразник стінок кишечнику, що підсилює перистальтику кишок і просування їжі. Геміцелюлози представлені в овочах и плодах гомополисахаридами (арабан, глюкан, галактан) і гетерополисахаридами (галактоарабан, арабаноксилан). Клітковина й геміцелюлози, як правило, концентруються в покривних тканинах.
Пектинові речовини у вигляді протопектину входять в основному до складу серединних пластинок, а також клітинних оболонок; розчинний пектин перебуває в клітинної соці. Вміст пектинових речовин в овочах коливається в межах від 0,1 % до 1%. Вміст і співвідношення розчинної і нерозчинної фракцій пектинових речовин визначають механічну міцність тканини овочів. Чим більше в тканині протопектину, тим вона міцніша. Розм'якшення овочів, що відбувається в процесі їхньої теплової обробки, пов’язують із перетвореннями протопектину.
Молекула протопектину за сучасним даними є складний комплекс, що складається з полігалактуронових кислот, частково етерифікованих метиловим або етиловим спиртом. Між полігалактуроновими кислотами, що містять значну кількість гідроксильних груп, можуть виникати водневі зв'язки. Присутня в овочах і плодах фосфорна кислота, реагуючи з гідроксильними групами двох сусідніх полігалактуронових ланцюжків, очевидно, може утворювати ефірні зв'язки. Підтвердженням наявності такого зв'язку може служити та обставина, що фосфорна кислота входить до складу клітинних стінок тканин овочів.
Полівалентні метали, такі, як кальцій, магній, що втримуються в рослинах, вступаючи в реакцію з полігалактуроновими кислотами, можуть утворювати так звані сольові містки. Припущення про виникнення сольових містків також пов'язане з тим, що Са й Мg є складовою частиною не тільки клітинного соку овочів, але й клітинних стінок. Установлено, що в таких овочах, як картопля, капуста більше 1/3 содержащихся в них Са й Мg входить до складу клітинних стінок. Є відомості про те, що в протопектині овочів сольові містки відіграють домінуючу роль.
Полігалактуронові кислоти можуть з'єднуватися між собою і іншими зв'язками (через молекули цукрів, клітковини).
Розчинний пектин є фрагменти протопектинового комплексу або окремі полігалактуронові кислоти. У процесі дозрівання овочів і плодів і зберігання їх (в основному плодів) співвідношення нерозчинної і розчинної фракцій пектинових речовин змінюється убік збільшення вмісту розчинного пектину, що обумовлюється розщеплючею дією на протопектин ферменту протопектинази.
Азотистих речовин в овочах небагато, причому кількість їх не перевищує 3%, і тільки в бобові (зелений горошок боби й ін.) вміст їх досягає 4-6,5%. Приблизно половину азотистих речовин овочів становлять білки, що входять до складу цитоплазми, мембран, ядер і клітинного соку. Так як в овочах багато води й мало білків, останні утворюють у всіх структурних елементах тканини розчини відносно слабкої концентрації. Білки овочів і плодів будь повноцінними, тому що містять всі незамінні амінокислоти. Втрати або небажані зміни білків при кулінарній обробці можуть привести до помітного зниження харчової цінності овочів, що займають досить високу вагу в раціонах харчування.
З небілкових азотистих речовин становлять інтерес вільні амінокислоти, хоча вміст їх і невеликий (менше 0,5% на сиру масу). Склад і співвідношення амінокислот у тканинах овочів і плодів можуть впливати на якість напівфабрикатів і готових виробів. Наприклад, від вмісту тирозину у картоплі залежить ступінь його потемніння при первинній обробці.
Зміни окраски овочів у процесі теплової обробки, що виникають в результаті меланоідиноутворення, залежить не стільки від кількості вільних амінокислот, скільки їхнього якісного складу, тому що різні амінокислоти при реакції із цукрами дають темніший окрас неоднакової інтенсивності. Наприклад, із глюкозою найбільш інтенсивне потемніння дає лізин, потім триптофан і аргінін та найменше – глютамінова кислота та пролін. Меланоїдини, утворючись впливають на колір і аромат готових виробів, які можуть змінюватися залежно від наявності в овочах тих або інших амінокислот.
Кількість мінеральних речовин в овочах і плодах складає в середньому 0,7% і не перевищує 1,5%. Найбільше їх у шпинаті, овочевий горох, білокачанна й кольорова. До складу плодів і овочів входять калій, фосфор, кальцій, натрій, магній і інші, а з мікроелементів - залізо, мідь, марганець і ін. Мінеральні речовини входять до складу клітинного соку у вигляді розчинних солей. Кальцій і магній у з'єднанні з полігалактуроновими кислотами становлять основу протопектину серединних пластинок. Кальцій входить до складу мембран. Магній є складовою частиною хлорофілів.
Овочі й плоди містять майже всі відомі в цей час вітаміни, крім вітамінів B12 і D (кальциферолу). Багато вітамінів виявлені в овочах у дуже незначних кількостях (B1— тіамін, В2 — рибофлавін, РР -нікотинова кислота, В6 —пиридоксин, біотин, пантотеновая кислота). До вітамінів, джерелом яких є головним чином овочі й плоди, ставляться: з водорозчинних- В9 (фолієва кислота), В15 (пангамовая кислота), С (аскорбінова кислота), Р (р-вітамінною активністю володіють багато речовин фенольної природи й фенолглюкозиди — рутин, геспередин і нарингін і недавно описаний антивиразковий фактор U, що представляє по своїй хімічній природі 5-метилметионін (він виявлений у капустяному соку). З жиророзчинних вітамінів в овочах утримується Е (токоферол), К и провітамін А - каротин.
При кулінарній обробці овочів і плодів мають місць втрати й руйнування деяких вітамінів. Іноді ці втрати досягають значної величини, особливо це ставиться до вітаміну С, як найбільш лабільному в порівнянні з іншими вітамінами.
Вміст вітаміну С у овочах коливається від 5 мг (в огірках) до 250 мг (у перці). У таких овочах, як картофель, капуста, коренеплоди, кількість вітаміну С невелика (10—30 мг %), але оскільки потреба людини у аскорбіновій кислоті (75 мг у добу) практично покривається за рахунок споживання саме цих овочів, значення їх у харчуванні особливо велике.
Аскорбінова кислота в овочах і плодах перебуває в трьох формах — відновленої, окисленої (дегидроформа) і зв’язаної (аскорбиген). Аскорбінова кислота при участі ферменту аскорбиноксидази може окислятися й перетворюватися у дегідроаскорбінову кислоту. Остання за біологічною цінністю не поступається аскорбінової, але легко руйнується як при зберіганні овочів, так і при їх кулінарній обробці. Дегідроаскорбінова кислота під дією ферменту аскорбінредуктази знову може перейти у відновлену форму.
Аскорбіген може піддаватися гідролізу, у результаті чого вивільняється вільна аскорбінова кислота. Як правило, дегідроформа займає незначну питому вагу від загального вмісту в овочах аскорбінової кислоти. Однак у деяких овочах вміст дегідроаскорбінової кислоти може досягати 50% від загальної кількості вітаміну С. На частку аскорбігену доводиться дуже мала частина аскорбінової кислоти. У трохи меншому ступені при кулінарній обробці овочів знижується вміст вітамінів В1 В2, В6, Р, каротинів і нікотинової кислоти. Відомості про втрату вітамінів В9, b15, U, Е, К у процесі кулінарної обробки овочів поки відсутні.
Гострий і гіркий смак цибулі, хріну, редьки, редиски зумовлений вмістом у них глікозидів. У великих кількостях глікозиди отруйні. Бульби картоплі, зелені томати, баклажани містять отруйний глікозид соланін, хрін - синігрин. Свіжі овочі містять від 70 до 90% води. Більша частина її перебуває у вільному стані, менша (18-20%) - у зв'язаному Найбільша кількість води в огірках, томатах, салаті, капусті, менше її у коренеплодах і бульбоплодах. При втраті води овочі в'януть. Овочі містять незначну кількість жиру (до 1%).
У кулінарії овочі широко використовують для приготування перших і других страв, холодних закусок, соусів і гарнірів до страв з птиці, м'яса, риби.
Класифікація овочів
Овочі поділяють на дві групи: вегетативні і плодові.
Вегетативні овочі. Цю групу овочів поділяють на такі підгрупи:
бульбоплоди - картопля, батат, топінамбур;
коренеплоди - морква, буряк, редиска, редька, ріпа, бруква, петрушка, селера, пастернак, хрін;
капустяні-кап ста білоголова, червоноголова, савойська, цвітна, брюссельська, кольрабі);
цибулеві- цибуля ріпчаста, цибуля зелена, цибуля-порей цибуля-батут, часник;
салатно-шпинатні - салат, шпинат, щавель;
Десертні - ревінь, спаржа, артишок
пряні - кріп, естрагон, васильки, майоран, чабер.
Плодові овочі. В їжу використовують плоди і насіння рослин. поділяють на такі підгрупи:
гарбузові- огірки, гарбузи, кабачки, патисони, кавуни, дині;
томатні - томати, баклажани, стручковий перець; бобові– горох, квасоля, боби;
зернові - цукрова кукурудза.
Залежно від способу одержання врожаю розрізняють овочі відкритого і закритого ґрунту, ґрунтові, парникові, тепличні.
Залежно від строків дозрівання різні сорти овочів поділяють на ранні, середні і пізні.
Характеристика технологічного процесу обробки овочів
Технологічний процес обробки овочів складається з таких послідовних операцій: сортування і калібрування, миття, обчищання, промивання і нарізування.
Сортування і калібрування сприяють раціональному використанню овочів для приготування страв, зменшують кількість відходів при механізованій обробці. При сортуванні видаляють пошкоджені овочі, сторонні домішки. Калібрують овочі за розміром, ступенем достигання, якістю. Ці операції в основному здійснюють уручну. На великих підприємствах картоплю калібрують на калібрувальних машинах.
Миють овочі з метою видалення з поверхні їх залишків землі і піску, збільшення строків експлуатації картоплечисток, раціонального використання відходів. Миють овочі в овочемийних машинах або вручну у ваннах з решітчастим настилом (перемішують дерев'яною кописткою, виймають металевими ковшами з отворами).
Обчищають овочі з метою видалення тих частин, що мають понижену харчову цінність (шкірочка, плодоніжка). Обчищають їх у шкірочистках або обпалюють у термоагрегатах при температурі 1000-1200°С протягом 6-12 с, або обчищають вручну ножами (корінчастим, жолобковим).
Після обчищання механічним способом овочі дочищають уручну ножами жолобковим або з коротким лезом, а також за допомогою механічного пристрою.
Промивають обчищені овочі у холодній воді (у ваннах), щоб п 11 чалити залишки шкірочки, піску.
Нарізують (подрібнюють) овочі для того, щоб надати їм певної форми. Крім того, це сприяє рівномірному прогріванню і одночасному доведенню до готовності різних видів овочів, які підлягають тепловій обробці разом, поліпшує зовнішній вигляд і смак страви.
Нарізують овочі механічним способом або вручну.
Для нарізування овочів вручну організовують робоче місце. На виробничому столі перед працівником розміщують обробну дошку з маркуванням «ОС», зліва - тару з обчищеними овочами, справа -середній ніж кухарської трійки або ножі, виїмки й інструменти для фігурного нарізування овочів і тару для нарізаних овочів.
Обробка картоплі
У підприємствах масового харчування, що працюють на сировині, картоплю обробляють за такою схемою: сортування, миття, механічне обчищання, ручне доочищання, промивання, зберігання, реалізація.
Сортують за якістю і розмірами, що зменшує відходи від 6 до 20% і скорочує час обчищання. Під час сортування видаляють екземпляри картоплі, які проросли, згнили, бульби з механічними пошкодженнями. Миють, щоб видалити з поверхні бульб залишки землі і піску, а також прискорити процес обчищання. Завдяки цьому поліпшуються умови подальшої обробки, збільшується строк експлуатації картоплечисток, крім того раціонально використовуються відходи. Миють вручну або механічними машинами. Обчищають від шкірки механічним способом у картоплечистках, в які подається вода для змивання і видалення відходів. Картопля обчищається шляхом тертя об шорстку поверхню диска і стінок картоплечистки. При цьому зчищається шкірка, відходи видаляються струменем води. Тривалість процесу залежить від якості і розміру бульб, конструкційних особливостей картоплечисток і становить в середньому 3-4 хв, молодої картоплі - 0,5-1,5 хв. Дочищають картоплю вручну жолобковим або корінчастим ножем. При цьому видаляють вічка, заглиблення, темні плями, шкірку, що залишилась.
Промивають оброблену картоплю холодною водою. Відходи відправляють для переробки на крохмаль.
Обчищена картопля на повітрі темніє. Це відбувається внаслідок окислення киснем повітря речовин фенольного характеру (тирозину і хлорогенової кислоти), що містяться в картоплі, під дією ферменту поліфенолоксидази. Щоб запобігти потемнінню, обчищену картоплю зберігають у холодній воді в ваннах не більше як 2-3 години. Тривале зберігання у воді знижує якість картоплі, оскільки втрачаються поживні речовини.
Батат - бульбоплід, бульби якого мають різні форми і забарвлення. За розміром більші, ніж картопля, містять крохмаль, цукор і азотисті речовини. Використовується для приготування перших страв.
Топінамбур (земляна груша) - багаторічна рослина, її бульби мають різні форми і забарвлення. До складу його входять інулін і цукор. Перед приготуванням бульби сортують, промивають і обчищають. Використовують у сирому вигляді для салатів і смаження.
Обробка коренеплодів
Попереднє обчищання коренеплодів складається з таких операцій, як сортування, промивання і обчищання шкірочки. Коренеплоди сортують вручну, їх використовують залежно від форми, розміру, забарвлення для приготування супів, гарнірів, соусів, холодних закусок.
Обробку здійснюють механічним, термічним способами або вручну.
Буряки, моркву, ріпу, брукву сортують залежно від розміру, видаляють екземпляри, які згнили; у молодих буряків і моркви зрізують бадилля, промивають, обчищають у картоплечистках, а потім дочищають вручну.
Петрушку, селеру, пастернак сортують, відрізають зелень, а коріння промивають і обчищають вручну, ножем зішкрібають шкірку рухом від себе і знову промивають. Зелень петрушки і селери перебирають, видаляють зіпсоване, пожовкле, зів'яле листя і миють у великій кількості води, потім у проточній, складають у друшляк (сито), даючи стекти воді.
Редиска має різну форму і забарвлення. У редиски яскравих тонів зрізають гичку і тонкий кінчик коренеплоду, а білу редьку всю обчищають від шкірки, потім промивають овочі.
Хрін обчищають від шкірки (як петрушку), а якщо коріння в'яле, його попередньо замочують на 2 год у холодній воді.
Обробка капустяних і цибулевих овочів
Капустяні овочі обробляють вручну. У капусти білоголової, червоноголової, савойської видаляють забруднене, механічно пошкоджене, пожовкле листя, а також те, що загнило, відрізують зовнішню частину качана і промивають. Капусту розрізають на дві, або чотири частини, із кожної вирізають качан. Але якщо білоголову капусту використовують для голубців, качан з головки вирізають повністю так, щоб зберегти головку і не пошкодити листя. Іх варять в киплячій воді до напівготовності, виймають, охолоджують, листки відокремлюють, відбивають потовщень. Якщо капуста пошкоджена гусінню, її занурюють на30 хв у холодну підсолену воду (4-5%-ний розчин) і після цього промивають. Для того щоб зберегти суцвіття цвітної капусти, її стебло відрізають, відступаючи 1-1,5 см від початку розгалуження головки. Видаляють зелене листя, зрізують ножем або зішкрібають терткою потемнілі і загнилі місця. Якщо є гусінь, цвітну капусту кладуть у холодну підсолену воду, а потім промивають.
У брюссельської капусти споживають дрібні головки, їх зрізують із стебла, обчищають і промивають.
Капусту кольрабі сортують, обчищають вручну шкірочку і промивають.
Ріпчасту цибулю сортують, відрізають денце і зав'язь, обчищають сухе листя і промивають у холодній воді. У великих заготівельних підприємствах обробку цибулі здійснюють у спеціальних шафах з витяжною вентиляцією.
Можна використовувати вогневий спосіб обчищання цибулі, який полягає в обпалюванні верхньої шкірки у камері термостату при температурі 1000-1200°С з подальшим обчищанням обгорілих лусок на щітковій машині. Цибулю нарізають безпосередньо перед тепловою обробкою, оскільки швидко вивітрюються ефірні олії.
У зеленої цибулі відрізають корінці, зачищають білу частину, видаляють в'ялі, пожовклі і забруднені пера, старанно промивають декілька разів холодною водою і обполіскують під проточною водою.
У цибулі-порею зчищають корінці, знімають пожовкле листя і те, що загнило, відрізають зелену частину стебла, розрізають уздовж для того, щоб змити пісок і землю, потім промивають холодною водою.
У часнику зрізують вершечок і донце, знімають луску, розбирають головки на зубки і обчищають.
Обробка гарбузових, томатних і бобових овочів
Гарбузові овочі обробляють вручну. Гарбуз миють, відрізають плодоніжку, розрізають на декілька частин, видаляють насіння і обчищають шкірку, промивають. Використовують для варіння, тушкування, смаження.
Кабачки і патисони рекомендується використовувати недозрілими, оскільки в цей час вони мають ніжну смачну м'якоть. Кабачки обробляють по-різному в залежності від розміру, ступеня зрілості, їх промивають, відрізають плодоніжку, обчищають шкірку і промивають. Великі екземпляри розрізають на частини і видаляють насіння.
Для фарширування кабачки обчищають від шкірки, розрізають упоперек на циліндри товщиною 4-5 см. Із кожного вирізають внутрішню частину з насінням, кладуть в киплячу підсолену воду і варять 3 5 хв. Потім виймають, охолоджують і наповнюють фаршем.
Огірки свіжі миють, сортують залежно від розміру; пожовклі ,з грубою або гіркою шкіркою обчищають. Парникові огірки не обчищають. Використовують для приготування салатів і холодних супів.
Помідори спочатку сортують за стиглістю і якістю. У хороших видаляють плодоніжки, потім помідори промивають і сортують за розміром. Міцні, красиві і стиглі використовують для салатів, прикрашення страв, фарширування. Пом'яті, перестиглі помідори йдуть на теплову обробку.
У помідорів, призначених для фарширування, зрізують верхній сегмент (кришку), видаляють частину м'якоті з насінням. Виїмку заповнюють фаршем.
Баклажани використовують у їжу в технічній стиглості (ніжна м'якоть і недостигле насіння). У перестиглих баклажанів м'якоть гірка, з грубими волокнами. Для зменшення гіркоти їх обшпарюють або, нарізані на тонкі скибочки, солять і витримують 20-30 хв, потім промивають. Молоді баклажани повністю від шкірки не обчищають, а лише біля плодоніжки. Стиглі баклажани після видалення плодоніжки і промивання запікають у жаровій шафі, тоді шкірка знімається легко.
Перець стручковий солодкий обробляють таким чином. Спочатку видаляють плодоніжку разом з насінням, натискуючи на неї рукою у середину стручка і витягуючи назад. Потім витрушують залишки насіння, промивають стручок. Якщо перець у подальшому фаршируватимуть, то його залишають цілим. Перець промивають, роблять надріз навколо плодоніжки і видаляють її разом з насінням .
У зелених стручків квасолі та гороху видаляють жилки з двох боків стручка. Потім стручки нарізають і відразу варять, щоб вони не потемніли. Ці овочі використовують у стадії молочної стиглості, тому у їжу йдуть і насіння, і оболонка (лопатка).
Салат, шпинат, щавель, зелень петрушки і кропу перебирають, видаляють. пожовкле і в'яле листя, відрізають корінці, промивають у великій кількості води.
Шпитат промивають безпосередньо перед тепловою обробкою, тому що у вологому стані він швидко псується.
Ревінь перебирають, зрізають нижню частину з черешків, верхню плівку, промивають і нарізають. Використовують для киселів, компотів, начинок для пиріжків.
Спаржу перебирають, обчищають шкірку так, щоб не відламалась головка - найцінніша і найсмачніша частина, промивають. Зберігають у холодній воді. Перед тепловою обробкою спаржу в'яжуть у пучки і підрівнюють.
Спаржу використовують як самостійну страву відварену, а також для приготування супів-пюре.
В артишоків краще використовувати головки зеленкуватого кольору. Верхню колючу частину листя обрізають, стебло відрізають і зачищають денце від сухого листя. Ложкою або виїмкою видаляють серцевину й промивають. Щоб запобігти потемнінню, всі зрізи натирають лимоном або змочують лимонною кислотою. Підготовлені артишоки зберігають не більше ніж 1 год у підкисленій воді. Перед тепловою обробкою перев'язують шпагатом для збереження форми.
Качан кукурудзи молочно-воскової стиглості перед варінням обчищають. У кукурудзи відрізають стебло і основу, при цьому разом із стеблом відпадає листя. Потім знімають волокна, які покривають качани, і промивають.
Види нарізання овочів
Форма нарізаних овочів повинна відповідати формі основних продуктів, з яких складається страва, форму котрих змінити не можна (крупи, макаронні вироби і т.п.). Нарізані овочі однакової форми і величини надають стравам привабливого вигляду, одночасно доходять до готовності, що значно економить час приготування страв і підвищує їх якість.
Нарізати можна механічним способом - овочерізальними машинами або вручну, для чого використовують ножі кухарської трійки та інструменти для фігурного нарізання овочів.
При нарізанні овочів вручну використовують прийоми шаткування (від себе, до себе, вбік, зверху вниз), січення, розтирання.
Найбільш поширені прості форми нарізання - соломка, брусочки, кубики, кружальця, часточки, скибочки, квадратики, кільця, півкільця та ін.
Соломка. Картоплю нарізають на тонкі пластини товщиною 2-2,5 мм. Потім їх складають одна на одну, злегка зсувають і ріжуть довжиною 4-5 см.
Для нарізання соломкою моркви з неї спочатку роблять тонкі видовжені овали, розрізуючи весь коренеплід під кутом 30°. Пластинки складають і тонко ріжуть соломкою уздовж серцевини.
Соломкою нарізують також корінь петрушки, селери, ріпчасту цибулю, буряк, а білоголову і червоноголову капусту шаткують у формі соломки. Для цього головку розрізають навпіл, видаляють качан, потім ріжуть на 2-4 шматки шириною 4-5 см і тонко шаткують.
Картоплю, нарізану соломкою, використовують для смаження у фритюрі (у великій кількості жиру), коренеплоди - для приготування борщів, а капусту - для салатів, борщів.
Брусочки. Картоплю розрізають уздовж на пластинки товщиною 1 см. Пластинки також ріжуть уздовж і отримують довгі смужки з квадратним перетином 1 см. З них дістають брусочки довжиною 3,5-4 см.
Моркву спочатку нарізають на пластинки 0,7-1 см завтовшки, а потім - на брусочки 2,5-3,5 см завдовжки.
Брусочки картоплі використовують для смаження у фритюрі, а моркву - для бульйонів.
Кубики. Нарізають картоплю спочатку на пластинки, потім на брусочки, а потім на кубики. Залежно від призначення з картоплі нарізають кубики великих розмірів (2-2,5 см) для супів, рагу овочевого, середніх розмірів (1 см) і малих (0,3-0,5 см) для холодних закусок.
У моркви, ріпчастої цибулі, кореня петрушки і селери величина ребра товщиною 0,3-0,7 см. Корінь петрушки і селери нарізають дрібними кубиками з величиною ребра 0,2-0,3 см. Використовують для пасеровок при приготуванні супів, соусів.
Кружальця. Нарізують з картоплі діаметром близько 4 см. Для цього картоплю обточують, надаючи їй форми циліндра, який ріжуть упоперек товщиною 2- 3 мм.
Діаметр моркви і редиски має бути 2-3 см, помідорів - до 5 см. Особливо гарні кружальця бувають з помідорів і редиски, якщо при нарізанні місце від плодоніжки буде в центрі кружальця.
Нарізання помідорів упоперек осі та насінних камер утворюють додатковий малюнок.
Кружальця частіше нарізають з варених картоплі (для запечених І' І рав) і моркви (для холодних закусок).
Часточки. Отримують з картоплі круглої форми діаметром 4-см. її розрізають по центру на дві половинки. Кожну половинку відносно зрізу ріжуть по радіусу або променями на 4-5 частин. Використовують для борщів, смаження у фритюрі.
Такою формою нарізають моркву, корінь петрушки, селери, ріпчасту цибулю. З моркви спершу нарізають циліндри довжиною 2,5 см, а потім часточки. Використовують для тушкованих страв.
Скибочки. Картоплю і коренеплоди розрізають уздовж на дві половинки, зрізом кладуть на дошку і знову розрізають уздовж, потім ріжуть упоперек товщиною 2-Зсм.
Квадратики. Білоголову капусту розрізають на дві або чотири Частини. Потім кожну з цих частин нарізають на шматочки квадратної форми розміром 3-3,5 см. Використовують в борщ флотський, рагу овочеве та ін.
Кільця і півкільця. Нарізають ріпчасту цибулю перпендикулярно кружальцями, які розділяють на кільця. Для ют щоб мати півкільця, ріпчасту цибулю розрізають на дві частини по осі, а потім нарізають упоперек і розділяють на півкільця.
Січення. Дрібно нарізану свіжу капусту або ріпчасту цибулю (для фаршів), часник (для заправлення супів) січуть ножем на дрібні шматочки на дерев'яній дошці.
Фігурне нарізання виконують кухарі високої кваліфікації, використовуючи корінчасті ножі або спеціальні інструменти, при цьому застосовують прийом карбування зірочки, шестерінки вирізають з моркви, кореня петрушки, що мають однаковий діаметр. Для цього їх обточують, обкруглюють, а потім нарізають упоперек.
Гребінці виготовляють з карбованої моркви, яку розрізають уздовж, а потім кожну половину-навкіс.
Кульки, бочечки, груші, горішки, часничок виготовляють з картоплі, кореня петрушки, ріпи. Для цього їх обточують ножем або спеціальною виїмкою і надають необхідної форми. Дня часничку картоплю спочатку обточують у формі бочечки, чім розрізають вздовж на декілька частин. У кожній частині роблять невелику виїмку.
Стружка. Картоплю обточують, надають їй форми циліндра діаметром 3-4 см, 2-3 см заввишки, потім по окружності з неї зрізають стрічку 2-3 мм завтовшки, 12-25 см завдовжки, яку складають бантиком і перев'язують шпагатом. Використовують для смаження у фритюрі.
Хрін замочують, обчищають і зішкрібають уздовж коренеплоду (товщина стружки 0,1-0,2 см).
Для нарізання зелені петрушки і кропу використовують пристрій УНЗ або ніж, оскільки при цьому виділяється багато вологи, внаслідок чого погіршується смак. Крім того, вологою зеленню незручно посипати готові страви.
Обробка консервованих овочів
У підприємства масового харчування крім свіжих надходять квашені, солоні, мариновані, сушені, заморожені, консервовані стерилізацією або пастеризацією в герметичній тарі овочі.
З квашеної капусти віджимають розсіл і подрібнюють. Для деяких страв капусту дрібно січуть. Якщо капуста кисла (кислотність більша як 3%), її промивають холодною водою. Віджимати розсіл і промивати холодною водою слід безпосередньо перед використанням, тому що без розсолу руйнується вітамін С.
Солоні огірки промивають холодною водою. Середні, дрібні екземпляри з ніжною шкіркою і мариновані не чистять, а використовують цілими або нарізаними. Для приготування солянок, розсольників, соусів і других страв великі огірки чистять, видаляють насіння і нарізають.
У підприємствах масового харчування використовують такий асортимент сушених овочів: картопля брусочками; морква, буряки, капуста білоголова кубиками, скибочками або соломкою; цибуля ріпчаста кільцями або півкільцями; часник зубками; горошок цілими зернами; біле коріння соломкою; зелень петрушки, кропу, селери цілими гілочками або подрібнені.
При сушінні на вогні зменшується об'єм овочів і змінюються їхні властивості. Вологість цих овочів повинна становити 12-14%. Перед мі використанням овочі, сушені на вогні, миють і замочують на 1-3 год, у цій самій воді для збереження поживних речовин. Сушену зелень, можна використовувати для ароматизації страв без попереднього замочування. При сублімаційному сушінні овочі заморожують, а потім сушать у вакуумі, форма й об'єм при такому способі сушіння не змінюються. Добре зберігаються поживні речовини, а також аромат овочів. Майже не змінюється колір. Такі овочі відразу кладуть у гарячу воду й варять до готовності.
заморожені овочі (зелений горошок, квасоля, томати, кукурудза І ін ) перед тепловою обробкою не розморожують, а такі, як кабачки, перець, буряки перед варінням розморожують і нарізають.
Напівфабрикати консервовані
Буряки натуральні мариновані - надходять у підприємства харчування стерилізованими. Це коренеплоди, нарізані кубиками, брусочками, їх використовують для приготування закусок, борщів.
Морква натуральна - надходить стерилізованою, її використовують для приготування салатів, холодних і других страв, соусів.
Овочі пасеровані - складаються з цибулі і моркви, які нарізають соломкою і пасерують на жирі. Використовують для приготування перших і других страв. Ці овочі кладуть за 10-15 хв до закінчення приготування страви.
Капуста білоголова свіжа, нарізана бланшована - капусту нарізають овочерізальною машиною, кладуть у сітки-вкладиші шаром 5 см, занурюють у казан КПЕ-100 з гарячою водою (90-95°С) на З хв, потім перекладають у функціональні місткості Е-1 х 200, охолоджують 2 год до температури 6-8°С. Строк зберігання -12 год при температурі 2-4°С. Використовують для приготування гарячих і тушкованих страв.
Буряки тушковані - буряки нарізають соломкою, тушкують 1,5 год з пасерованим корінням, томатом, цукром і 3%-ним оцтом. Розкладають у функціональні місткості, охолоджують. Строк зберігання - 96 год при температурі 2-4°С.
Картопля, морква, буряк відварні - овочі обчищені цілі варять на парі, а нарізані кубиками - на парі або припускають. Овочі розфасовують у функціональні місткості, охолоджують. Зберігають буряки і моркву цілі - 24 год; картоплю цілу, моркву і буряки, нарізані кубиками - 18 год; картоплю, нарізану кубиками - 12 год (при температурі 2-4°С).
Використовують для приготування салатів, вінегретів, овочевих страв, а також гарнірів до холодних закусок і других страв.
Централізоване виготовлення овочевих напівфабрикатів
Централізоване виготовлення овочевих напівфабрикатів організовують у цехах великої потужності, де для виробництва напівфабрикатів передбачають три потоково-механізовані лінії. Перша лінія призначена для обробки картоплі і виробництва напівфабрикатів
«Картопля сульфітована». Технологічний процес здійснюється на механізованій потоковій лінії ПЛСК-70 .
Другу лінію використовують для обчищання моркви, буряків, ріпчастої цибулі і приготування напівфабрикату «Овочі обчищені». Овочі обробляють на потокових лініях, аналогічних лінії ПЛСК-70, або лінії ЛМО, де замість картоплечистки передбачено циліндричну ніч для обпалювання шкірочки і немає стадії сульфітації. Для обробки цибулі встановлюють стіл з витяжною шафою.
На третій лінії обробляють свіжу капусту, сезонні овочі (кабачки, баклажани, перець, цвітну капусту та ін.). Цю лінію обладнують конвеєром, миючою машиною і виробничими столами, розміщеними вздовж конвеєра.
Свіжу капусту і сезонні овочі обробляють вручну. На робочому місці встановлюють виробничий стіл, на якому розміщають обробну дошку, зліва від нього - тару для овочів, які слід обробити, справа - малий або середній ніж кухарської трійки, пристрій для видалення внутрішнього качана, тару для оброблених овочів.
При централізованому виготовленні напівфабрикату «Картопля сульфітована» процес обробки картоплі складається з таких операцій: сортування, калібрування, миття, механічне обчищання, ручне дочищання, - промивання, сульфітація, дозування, упакування, зберігання, реалізація.
Сортують картоплю вручну на стрічці транспортера, що рухається, або на спеціальних машинах, видаляють сторонні домішки, що позеленіли, проросли, згнили, з механічними пошкодженнями. Калібрують бульби за розміром (велика, середня, дрібна) і якістю калібрувальних машинах. Сортують і калібрують картоплю в основному на овочевих базах.
В овочевий цех картопля має надходити перебраною. У бункер потокової лінії лінії її подають навантажувачем, обладнаним контейнероперекидачем.
Для миття доставляють (за допомогою транспортера) В мийну машину, де з її поверхні змивають забруднення залишки землі і піску). З мийної машини бульби по лотку надходять у камневловильну машину для видалення каміння.
Від шкірочки картоплю обчищають механічно (1,5-3 хв) у картоплечистці безперервної дії. Відходи змивають водою у спеціальний пальний конверт.
2 термічний спосіб (паровий і вогневий) обчищання картоплі застосовують великих заготівельних підприємствах.
Паровий – обробляють парою під високим тиском , поверхневий шар розварюється, шкірка відстає, вона легко знімається.
Вогневий - картоплю обпалюють 6-12 с в циліндричній печі при т-рі 1100-1200°С. Після цього вона надходить в миючу машину, де щітками валками шкірка зчищається і змивається водою.
Обчищена картопля похилим лотком надходить на конвеєр для дочищання, вздовж якого з обох боків організовують робочі місця. На кожному робочому місці кришка стола має два жолобкових отвори: справа - для відходів, зліва - для дочищеної картоплі. Норма довжини стола на одного робітника 0,7 м.
Дочищають картоплю вручну ножем жолобковим або корінчастим, або пневмотурбінкою. При цьому видаляють вічка, заглиблення, темні плями, шкірку, що залишилась. Дочищена картопля по жолобку надходить на середню стрічку транспортера, після чого її направляють у сульфітаційну машину.
Сульфітують обчищену картоплю для того, щоб запобігти потемнінню її. Для цього використовують 0,5-1%-ний водний розчин біосульфіту натрію. Тривалість обробки бульб - 5 хв. При розщепленні бісульфіту натрію виділяється сірчистий ангідрид, який знижує активність поліфенолоксидази й утворює з барвниками безбарвні або слабкозабарвлені сполуки. Завдяки цьому потемніння поверхні бульб сповільнюється. Сірчистий ангідрид - шкідлива для здоров'я людини Речовина. Тому після сульфітації картоплю промивають холодною подою від залишків сірчистого ангідриду (допустима норма його 0,002%) під душовими пристроями потокової лінії, а потім подають ваговий дозатор, відрегульований на 20 кг. При досягненні цієї маси І річка транспортера автоматично зупиняється і картопля висипається в поліетиленовий мішок.
Сульфітовану картоплю зберігають без води при температурі 4-7 °С -48 год, а при температурі 16-18°С - 24 год.
Бульби обчищеної картоплі повинні бути чисті, без темних плям, вічок і шкірки, запах - властивий свіжообчищеній картоплі, колір від білого до кремового, поверхня гладенька, може бути трохи підсохлою, але не сухою і не в'ялою; морква, буряки - чистими, тугими, щільними, без темних плям і залишків шкірки, поверхня підсохла, але не суха; цибуля - туга, чиста, без темних плям, пліснявини, забарвлення - властиве сорту.
Морква, буряки обчищені - надходять в ящиках або плетених кошиках по 20 кг. Щоб овочі не висихали, їх покривають вологою тканиною. Зберігають при температурі 2-4°С не більш як 24 год.
Цибуля обчищена - надходить в ящиках або кошиках по 15-20 кг. Зверху її покривають вологою тканиною. Зберігають при температурі 2-4°С не більш як 24 год.
Білоголова капуста надходить у кошиках або ящиках по 20 кг.
Зберігають при температурі 2-4°С не більш як 48 год.
