Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
036_036_036_036_ekzamen_anasteziyka.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
337 Кб
Скачать
☆

24. Клініка наркозу ефіром.

Ефір для наркозу (етиловий, або діетиловий, ефір) — прозора рідина з характерним різким запахом. Густина 714 г/л; точка кипіння + 34,6 °С; 1 мл рідкого ефіру утворює 230 мл пари. Пара ефіру спалахує за темпера­тури 184 °С, вибухає в суміші з киснем, повітрям і динітрогену оксидом. При зберіганні розкладається під впливом світла, повітря і високих тем­ператур, тому його випускають у флаконах з темного скла зі щільно закри­тим корком.

Вплив на організм. Ефір для наркозу має місцеву подразнювальну дію, викликає гіперемію та відчуття холоду, оскільки швидко випаровується. Подразнювальний вплив особливо помітний щодо слизових оболонок ди­хальних шляхів: викликає кашель, ларингоспазм.

Дія на центральну нервову систему проявляється розвитком певних стадій наркозу, що послідовно змінюють одна одну. Кінцеві стадії супроводжуються пригніченням життєво важливих центрів у довгастому моз­ку.

Показання. Тепер ефір зрідка використовують для мононаркозу. Інколи його поєднують із діазоту оксидом.

Методика проведення. Наркоз ефіром зазвичай проводять за допомогою наркозних апаратів. Пара ефіру інгалює разом з киснем. Нар­коз найчастіше проводять за напівзакритим контуром. Перед наркозом протягом 2—3 хв хворий дихає крізь маску чистим киснем. Після цього вмикають дозиметр ефірниці (об. частка 1—2 %), і протягом 3—4 хв хво­рий звикає до запаху ефіру. Поступово об'ємну частку ефіру збільшують до 10—20 %. Якщо починається збудження, припиняти надходження ефі­ру не слід. Лише у разі блювання маску знімають на короткий проміжок часу. Після видалення блювотних мас знову продовжують наркоз.

Позитивні властивості: велика терапевтична широта за по­рівняно низької токсичності.

Недоліки: 1) подразнювальна дія на слизові оболонки дихальних шляхів; 2) неприємний запах; 3) вибухонебезпечність; 4) тривале введен­ня в наркоз із виразним періодом збудження; 5) нудота і блювання під час уведення в наркоз і в післяопераційному періоді; 6) тривалий період про­будження.

25. Масковий метод загальної анестезії.

Масковий наркоз застосовується у хворих без виражених порушень дихання і діяльності серця, функції паренхіматозних органів. Його можна застосовувати у випадках, коли немає необхідності в міорелаксації і створенні положення на операційному столі, яке ускладнює вентиляцію легень.

Готуючись до апаратно-маскового наркозу, з масок, що додаються до апарата, вибирають найменшу з метою зменшення мертвого простору. Всю систему апарата кілька разів продувають киснем. Спочатку пацієнт дихає чистим киснем і звикає до маски. Протягом 3-5 хв. Речовину подають у мінімальній концентрації для звикання хворого до анестетика.

Якщо масковий наркоз застосовують для знеболення при невеликих, мало травматичних оперативних втручаннях, достатньо підтримувати глибину наркозу на першому рівні хірургічної стадії. Якщо операція травматична і необхідна міорелаксація, слід поглибити наркоз до другого рівня хірургічної стадії.

Після досягнення другого рівня хірургічної стадії можна ввести повітпровід і зафіксувати маску лямками. Зовнішній кінець повітроводу прикріплюють до кута рота пластирем або фіксують поворозками навколо шиї хворого. Потім накладають маску. Це полегшує проведення допоміжної вентиляції.

Недоліки маскового методу: 1) збільшення мертвого простору; 2) складність забезпечення прохідності дихальних шляхів; 3) необхідність поглиблення наркозу до другого рівня хірургічної стадії, що супроводжується пригніченням життєвих функцій організму; 4) складність забезпечення допоміжної особливо ШВЛ, можливе роздування шлунка і регургітація; 5) неможливість проведення знеболення при багатьох отоларингологічних, офтальмологічних, і нейрохірургічних операціях.