90. (5) Основні принципи інтенсивної терапії гдн.

Невідкладна допомога. Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів (западіння язика, сторонні тіла), бічне положення хворого, бажано на правому боці, повітропровід Аспірація патологічного секрету, блювотних мас, інтубація трахеї або трахеостомія або конікотомія.

Оксигенотерапія: через носоглотковий катетер або маску подається кисень 4-8 л/хв, при паренхіматозної ГДН – помірна гіпервентиляція до 12 л/хв.

Госпіталізація.

Транспортування хворих з I та II ступенями ГДН повинна проводитися з піднесеним головним кінцем, на боці, при II-III ступенях – обов'язкове проведення ШВЛ тим або іншим способом при транспортуванні.Відсмоктування щоб видалити мокротиння з дихальних шляхів,роблять відсмоктувачем.

Лікар-фізіотерапевт або медсестра проводить маленьку пластикову трубку через ніс або рот на кілька сантиметрів в дихальні шляхи. Створення невеликого вакууму допомагає відсмоктувати мокротиння, яку людина не в змозі відкашляти. Відсмоктування дозволяє видаляти мокротиння у людини з трахеостомою або дихальною трубкою, введеної через ніс або рот в трахею.

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Очищення ротової порожнини від слизу, блювотних мас, крові, пошкоджених зубів, сторонніх тіл. Положення пацієнта (за відсутності дихання: на спині (горизонтально, на твердій поверхні). За наявності ефективного дихання: на боку. У хворих з регургітацією за наявності ефективного кровообігу: на боку з опущеним головним кінцем) лежачи з піднятою злегка головою або на боці (якщо причина не травматичного походження). При западанні язика потрійний прийом Сафара: розгинання голови в атланто-окципітальному зчленуванні; виведення нижньої щелепи вперед-вверх; відкривання рота.

Положення на спині з максимальним розгинанням голови та відведенням нижньої щелепи вперед, звільнити ротову порожнину від біомас та ввести повітровід.

Хворим з ГДН необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись. Використання 100% кисню та седація хворих з задишкою та кисню сприяють зменшенню інспіраторного зусилля, а відповідно і набряку легень.

2. Проведення оксигенотерапії показане пацієнтам зі зниженням сатурації менше 95%. Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

3. Забезпечення венозного доступу

Усім пацієнтам у перші години захворювання або у разі виникнення ускладнень показана катетеризація периферичної вени.

1. Надання екстреної медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Знеболення у випадках важкої торакальної або поєднаної травми (в/в, в/м введення анальгетиків, наркотичних знеболюючих препаратів).

2. Оксигенотерапія суміші кисню шляхом застосування назофарінгеальної маски, маски наркозно-дихальної, ендотрахеальної або трахеостомічної трубки.

3. Підтримка належної прохідності дихальних шляхів.

4. Бронхо- та муколітики.

5. Стимулятори дихального центру.

6. Штучна вентиляція легень, у разі неефективного спонтанного дихання (ЧД 40 і більше дихань за хвилину).