101. (16) Реанімація та інтенсивна терапія тромбоемболії легеневої артерії та її гілок.

Основними завданнями лікування хворих з ТЕЛА є:

1. усунення загрози смерті від серцево-легеневої недостатності у гострій фазі захворювання

2. нормалізація перфузії легень і запобігання тяжкій легеневій гіпертензії у віддаленому періоді

3. профілактика повторної ТЕЛА

Виділяють такі методи лікування хворих з ТЕЛА:

• Консервативна терапія:

1) спеціальна: антикоагулянтна,тромболітична;

2)симптоматична

• Оперативне втручання

• Поєднання консервативної терапії та оперативного втручання

Для зменшення ураження ендотелію вводять 5-10 тис. Од гепарину, далі продовжують гепаринотерапію, поступово знижуючи дозу до 100 Од/кг для обмеження росту тромбу. Проводити інфузійну терапію слід обережно, памятаючи про гіпертензію в малому колі кровообігу. Якщо тромбоемболія легеневої артерії викликає шок застосовують тромболізис, використовуючи стрептокіназу або тканинний активатор плазміногену (альтеплазу).

Хірургічне лікування (емболектомія легеневої артерії) можна виконувати ендоваскулярно або трансторакально. Проте хірургічне втручання протипоказене, якщо хворому вже була введена доза тромболітика, але вона виявилася недостатньою. Тромбоемболія з ураженням дрібних гілок ЛА характеризується перебігом за типом інфаркт-пневмонії.

102. (17) Види гострих розладів кровообігу.

Гостре порушення мозкового кровообігу може бути тимчасовим або стійким.Якщо загальномозкова або вогнищева симптоматика повністю регресує протягом 24 год,то такі порушення відносять до тимчасових(ТІА,гіпертензивний церебральний криз,гостра гіпертензивна енцефалопатія).Стійке ГПМК зі струкрурно-морфологічними змінами тканини ГМ і стійкою неврологічною стмптоматикою,яка утримується більше 1-ї доби,називається

інсультом.Інсульт може бути геморагічним(паренхіматозний,субарахноїдальний,шлуночковий) та ішемічний (тромботичний,емболічний,нетромботичний або гемодинамічний).

При госпіталізації хворого з ішемічним інсультом у відділення інтенсивної терапії необхідно дотримуватися такої послідовності:

• неврологічне обстеження для визначення типу і локалізації ГПМК

• катетеризація вени і визначення концентрації електролітів, глюкози, гематокриту, показників коагулограми

• невідкладна МРТ для виключення внутрішньомозкового крововиливу

• моніторинг АТ

• катетеризація сечового міхура і введення шлункового зонда(для харчування при порушенні ковтання чи коматозному стані)

Основні напрямки ІТ осіб з ішемічним інсультом:

1. симптоматична терапія полягає у пітриманні ССС й адекватної оксигенації (поліпшення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапія, ШВЛ),стабілізація внутрішньочерепного тиску

2. усунення набряку мозку і корекція метаболічних порушень

3. застосування засобів ,спрямованих на реканалізацію тромбованої судини і запобігання подальшого розширення тромбу

4. відновлення і підтримання на адекватному рівні перфузійного тиску.

Для проведення гіпотензивної терапії застосовують сечогінні препарати,блокатори бета-адренорецепторів,інгібітори АПФ,клонідин.Як активатор церебрального метаболізму у гострій стадії застосовують цитоколін.Для зменшення агрегації тромбоцитів найбільш широко використовують ацетилсаліцилову кислоту,тиклопідин,клопідогрел.Для профілактики утворення тромбів нижче місця закупорки судини і при прогресування інфаркту стовбура мозку в гострій стадії призначають антикоагулянти (гепарин),після 11-14 днів застосування його заміняють антикоагулянтами непрямої дії.У гострій стадії ішемічного інсульту найбільш ефектим і безпечним є застосування фраксипарину(0,3-0,6 мл).

Для геморагічного інсульту характерно:

• різкий головний біль

• збудження

• пригнічення свідомості

• блювання

• напади судом,наявність менінгіальних симптомів

Лікування.ІТ при геморагічному інсульті передусім спрямована на нормалізацію гемодинаміки ,боротьбу з кровотечею,набряком мозку,профілактику розвитку пневмонії і трофічних ускладнень.Нормалізація АТ досягається парентеральним введенням гіпотензивних засобів .Слід підтримувати АТ на початковому рівні.Для лікування осіб із набряком мозку застосовують салуретики ,ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції,натрію тіопентал.Не слід значно знижувати АТ у хворих з артеріальною гіпертензією.

Розрізняють наступні види порушення кровообігу: повнокров’я (артеріальне і венозне), малокров’я(ішемія), інфаркт, стаз, емболія, кровотеча, шок, ДВЗ-синдром, плазморагія. Деякі з них мають, як загальний, так і місцевий характер.

Артеріальне повнокрів’я – це посилене кровонаповнення органа чи тканини через надмірний приплив артеріальної крові.

Венозне повнокров’я - це підвищення кровонаповнення органа або тканини в зв’язку з сповільненням (затрудненням) відтоку крові, притік крові при цьому не змінений або зменшений.

Малокров’я (недокрів¢я), знекровлення або ішемія (від лат.ischo – затримувати) – це зменшення кровонаповнення органа, тканини, частини тіла внаслідок недостатнього притоку крові.