16. Основні вузли наркозного апарату.

Сучасний наркозний апарат складається з 4 вузлів: балона із редуктором, газового дозиметра, випарника анестетиків та дихальної системи.

Резервуарами газів є балони. З балонів кисень та азоту закис надходять у редуктор, де тиск газу знижується до 304- 405,4 кПа (3- 4 атм) і забезпечується його постійне падання. З балонів гази через редуктор та шланги надходять до газових дозиметрів, які забезпечують подачу газів у дихальну систему. Апарати оснащені ротаметричними дозиметрами (ротаметрами), які контролюють кількість літрів газу, що подається за 1 хв.

Ефір, фторотан, трихлоретилен та інші рідкі засоби для наркозу надходять у легені хворого за інгаляційного наркозу у вигляді пари, для чого попередньо їх випаровують у спеціальному приладі - випарнику. В цьому пристрої пара рідких анестетичних засобів досягає потрібної концентрації за допомогою часткового чи повного руху газу-носія, який іде обхідними каналами. Таким чином, на виході з випарника формуються паро-газові суміші певної концентрації.

З випарника наркотична суміш надходить у дихальну систему наркозного апарата, яка буває двох типів - реверсивного та нереверсивного. У системі реверсивного типу відбувається часткове або повне повернення газонаркотичної суміші, яку видихує хворий у систему, в системі ж нереверсивного типу видихувана суміш виходить в атмосферу. Нереверсивний контур може застосовуватись за відкритою або напіввідкритою системою. Якщо повітря для дихальної суміші надходить у апарат з атмосфери, а видихуваний газ повністю виділяється в атмосферу, то така система називається відкритою. Якщо газ для формування дихальної суміші надходить з балонів, а видихуване повітря виділяється в атмосферу, то це напіввідкрита система.

17. Заходи запобігання загоранню та вибухам у операційній.

Перед експлуатацією обладнання персонал повинне старанно перевірити цілісність проводів, які ідуть для підключення до електросітки і від апарату до хворого.

В операційних забороняється застосовування відкритого полум’я (спиртівки, газові горілки, запалені сірники і т.д.) і електронагрівальних приладів.

Підлога в операційній має бути досить провідною для статичної електрики. Обробка поверхні підлоги воском або лаком забороняється. Якщо немає електропровідної підлоги, усю апаратуру слід надійно заземлити.

Категорично забороняється в операційній перемішувати гази з одного балона в інший. Зливати ефір потрібно повільно.

Не дозволяється розташовувати на підлозі розподільні щитки із штепсельними розетками. Штепсельні розетки, які вимикаються, слід розміщувати не нижче 1,5 м від підлоги, а ножні вимикачі – поза операційною.

18. Дихальні контури, переваги, недоліки.

Дихальний контур, являє собою систему трубопроводів і клапанів, до якої входять: дихальний мішок і адсорбер.

Розрізняють 2 види дихальних контурів, кожний з яких ділиться на 2 підвиди.

Нереверсивний контур – такий, при якому гази рухаються в одному напрямку: джерело газів → дихальний контур → пацієнт → атмосфера.

Розрізняють відкритий і напіввідкритий нереверсивні контуру.

При відкритому контурі джерело газів – атмосфера. Атмосферне повітря певним чином насичується парами леткого анестетика, потім надходить до хворого і видихається ним назад в атмосферу. У найпростішому випадку для створення відкритого контуру використовується маска Есмарха – дротова маска, покрита марлею, змоченою летким анестетиком. Такий спосіб давно не застосовується через неможливість скільки-небудь точного дозування і значного забруднення повітря операційної. У сучасних умовах відкритий контур може бути відтворений за допомогою наркозного апарата, коли хворий вдихає повітря з атмосфери через випарник наркозного апарата. У наш час у чистому вигляді відкритий контур не використовується, тому що під час анестезії обов'язково ще подається кисень із балона і у переважній більшості випадків, крім леткого анестетика (звичайно – фторотану), подається ще газоподібний з балона (звичайно – закис азоту).

При напіввідкритому контурі вдихувана суміш надходить винятково з балонів через наркозний апарат, як правило, насичуючись парами леткого анестетика. Видих відбувається в атмосферу.

Нерідко використовується відкритий-напіввідкритий контур, коли частина газів надходить із атмосфери, частина – з балонів.

Реверсивний контур – такий, при якому відбувається реверсія газів, тобто гази рухаються в обох напрямках: з контуру до хворого і назад у контур.

При напівзакритому контурі вдих йде з балонів, видих – частково назад у контур, частково в атмосферу, при закритому контурі видихувані гази повністю надходять назад у контур.

Кожний з видів контурів має свої недоліки і переваги.

Переваги нереверсивного контуру: легкість дозування анестетиків і мала ймовірність їхнього передозування.

Недоліки нереверсивного контуру: велика витрата кисню і анестетиків (із вдихуваних газів і парів у кровотік надходить лише невелика їхня частина, інше – видихається) і забруднення повітря операційної.

Переваги реверсивного контуру: мала витрата кисню і анестетиків, незначне забруднення повітря операційної.

Недоліки реверсивного контуру: труднощі при дозуванні анестетиків і висока небезпека передозування, тому що практично неможливо визначити, яка частина газів і парів переходить у кровотік, а яка повертається в контур, у той час як швидкість подачі компонентів дихальної суміші повинна точно відповідати швидкості споживання їх пацієнтом. У цьому випадку доводиться орієнтуватися на клінічну картину наркозу, тому проведення наркозу по реверсивному контуру (особливо – закритому) вимагає високої майстерності й великого досвіду анестезіолога. Ці особливості значно обмежують використання закритого контуру, частіше використовують напівзакритий або напіввідкритий. Крім того, реверсивний контур вимагає наявності адсорберу, в якому треба регулярно (кожні 2–2,5 год) міняти поглинач. Виділення великої кількості тепла в адсорбері також є серйозним недоліком, тому що можливі навіть опіки дихальних шляхів