- •Перелік питань для підсумкового контролю з дисципліни.
- •Змістовий модуль і. Загальна реаніматологія та анестезіологія
- •1. Клінічна смерть, визначення, діагностика.
- •2. Негайний етап слцр.
- •3. Ознаки ефективності реанімації, показання до припинення реанімації.
- •4. Спеціалізований етап слцр.
- •5. Види зупинки кровообігу та їх діагностика.
- •6. Лікарські засоби, що використовуються на спеціалізованому етапі серцево та церебральної реанімації. Їх дози.
- •8. Техніка електричної дефібриляції.
- •9. Показання до прямого масажу серця.
- •7. Шляхи введення медикаментів під час реанімації та їх обгрунтування.
- •10. Ускладнення реанімації.
- •11. Післяреанімаційний період.
- •12. Поняття про декортикацію, децеребрацію, смерть мозку.
- •13. Основні напрями лікування у після реанімаційному періоді.
- •14. Інтенсивна терапія набряку мозку.
- •15. Класифікація видів анестезії.
- •16. Основні вузли наркозного апарату.
- •17. Заходи запобігання загоранню та вибухам у операційній.
- •18. Дихальні контури, переваги, недоліки.
- •19. Інгаляційні анестетики: фармакокінетика, клінічний перебіг .
- •20. Компоненти загальної анестезії.
- •21. Етапи анестезіологічного забезпечення.
- •22. Премедикація. Її види.
- •23. Підготовка хворих до операції та наркозу
- •24. Клініка наркозу ефіром.
- •25. Масковий метод загальної анестезії.
- •26. Ендотрахеальний наркоз. Показання, методика проведення.
- •27. Фармакологія м'язових релаксантів
- •28. Ускладнення при загальній анестезії.
- •29. Неінгаляційні анестетики: фармакокінетика, клінічний перебіг.
- •30. Види та методи регіонарної анестезії.
- •31. Особливості загальної анестезії в амбулаторних та ургентних умовах.
- •32. Особливості підготовки хворих до операції га наркозу.
- •33. Фізіологічні га патофізіологічні особливості проведення загальної анестезії у дітей та хворих похилого віку
- •34. (1) Роль води та електролітів у організмі.
- •35. (2) Поняття про осмолярність. Її корекція.
- •36. (3) Клінічні ознаки дегідратації та гіпергідратації
- •37. (4) Гіпертонічна дегідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
- •38. (5) Ізотонічна дегідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
- •39. (6) Гіпотонічна дегідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
- •40. (7) Гіпертонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
- •41. (8) Ізотонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
- •42. (9) Гіпотонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.
- •43. (10) Причини га ознаки гіпо- та гіпернатріємії, методи лікування.
- •44. (11) Патофізіологічні порушення при гіпо- та гіперкаліємії, клініка, діагностика, корекція.
- •45. (12) Порушення обміну хлору.
- •46. (13) Буферні системи організму.
- •47. (14) Поняття про ацидоз, діагностика, корекція.
- •48. (15) Поняття про алкалоз, діагностика, корекція.
- •49. (16) Характеристика розчинів для інфузійної терапії.
- •50. (17) Показання до парентерального живлення.
- •51. (18) Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при цукровому діабеті.
- •52. (19) Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос у післяопераційному періоді.
- •53. (20) Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при стенозі воротаря.
- •54. (21) Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при кишковій непрохідності.
- •55. (22) Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при перитоніті.
- •56. (23) Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при панкреонекрозі.
- •57. (24) Причини виникнення і патогенез гострої ниркової недостатності (гнн).
- •58. (25) Диференціальна діагностика преренальної. Ренальної та постренальної олігоурії, анурії. Лабораторна діагностика гнн.
- •59. (26) Стадії клінічного перебігу гнн.
- •60. (27) Основні принципи лікування гнн.
- •61. (28) Уремічна кома, принципи інтенсивної терапії.
- •62. (29) Показання до гемодіалізу.
- •63. (30) Розрахунок добової потреби в рідині хворих з гнн.
- •64. (31) Причини виникнення гострої печінкової недостатності.
- •65. (32) Клінічні прояви гострої печінкової недостатності. Лабораторна діагностика.
- •67. (34) Печінкова кома, принципи інтенсивної терапії
- •68. (35) Основні принципи іт гострого отруєння.
- •69. (36) Основні принципи форсованого діурезу.
- •70. (37) Екстракорпоральні методи детоксикації, показання та протипоказання, технічні засоби, техніка виконання.
- •1.Методи посилення природних детоксикаційних систем:
- •2. Методи штучної детоксикації:
- •71. (38) Принципи антидотної терапії.
- •72. (39) Патогенез, клініка та іт при отруєнні метиловим спиртом.
- •73. (40) Патогенез, клініка та іт при отруєнні етиловим спиртом та його сурогатами.
- •74. (41) Патогенез, клініка та іт при отруєнні опіатами та барбітуратами.
- •75. (42) Патогенез, клініка та іт при отруєннях фосфоорганічними речовинами.
- •76. (43) Патогенез клініка та іт при отруєннях кислотами та лугами
- •77. (44) Патогенез, клініка та іт при отруєнні чадним газом.
- •78. (45) Патогенез, клініка та іт при отруєнні отруйними грибами.
- •79. (46) Особливості невідкладної допомоги при укусах комах і тварин.
- •80. (47) Види порушень свідомості, оцінка глибини порушень свідомості.
- •81. (48) Принципи іт при коматозних станах різного походження.
- •82. (49) Патогенез, клініка та іт гіпоглікемічної коми.
- •83. (50) Патогенез, клініка та іт гіперглікемічної коми.
- •84. (51) Патогенез, клініка та іт гіперосмолярної коми.
- •85. (52) Патогенез, клініка. Іт гіпертермічного синдрому у дітей.
- •86. (1) Класифікація гіпоксії, клініка, диференційна діагностика різних видів гіпоксії.
- •87. (2) Гіперкапнія, клініка.
- •88. (3) Гіпокапнія. Клініка.
- •89. (4) Класифікація гдн.
- •90. (5) Основні принципи інтенсивної терапії гдн.
- •3. Забезпечення венозного доступу
- •1. Надання екстреної медичної допомоги
- •91. (6) Оксигенотерапія: методи, показання, токсична дія кисню.
- •92. (7) Швл, показання, методи, критерії ефективності.
- •95. (10) Принципи диференційованої терапії астматичного стану.
- •93. (8) Методи відновлення прохідності дихальних шляхів та поліпшення дренажної функції легенів.
- •94. (9) Санація трахеобронхіального дерева і ротоглотки.
- •96. (11) Невідкладна допомога при різних типах набряку легенів.
- •97. (12) Аспіраційний синдром, патогенез, клінічні прояви, інтенсивна терапія.
- •98. (13) Інтенсивна терапія післяопераційної гдн.
- •99. (14) Реанімація та інтенсивна терапія при різних видах утоплення.
- •100. (15) Респіраторний дистрес-синдром дорослих, етіологія, патогенез, клінічні ознаки, інтенсивна терапія.
- •101. (16) Реанімація та інтенсивна терапія тромбоемболії легеневої артерії та її гілок.
- •102. (17) Види гострих розладів кровообігу.
- •Стаз (від лат. Stasis – зупинка) – зупинка руху крові в судинах мікроциркуляторного русла, головним чином в капілярах.
- •103. (18) Патогенез, клінічні прояви та іт гострої серцевої недостатності
- •104. (19) Патогенез, клінічні прояви та іт гострих порушень серцевого ритму.
- •I. Порушення утворення імпульсу.
- •II. Порушення провідності:
- •III. Комбіновані порушення ритму:
- •105. (20) Патофізіологія, діагностика, особливості перебігу та інтенсивна терапія при запамороченні та колапсі.
- •106. (21) Патогенез, клінічний перебіг та іт травматичного шоку.
- •107. (22) Патогенез, клінічний перебіг та іт геморагічного шоку.
- •108. (23) Патогенез, клінічний перебіг та іт опікового шоку
- •109. (24) Патогенез, клінічний перебіг та іт анафілактичного шоку.
- •Обколоти місце ін’єкції 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл 0,9% розчину хлориду натрію.До місця ін’єкції прикласти лід або грілку з холодною водою на 10-15 хвилин.
- •У кінцівку ввести 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну (дітям 0,15-0,3 мл).
- •110. (25) Патогенез, клінічний перебіг та іт токсико-інфекційного шоку.
- •111. (26) Реанімація та іт при електротравмі.
- •112. (27) Реанімація та інтенсивна терапія при синдромі тривалого стискання.
- •113.(28) Реанімація га іт при політравмі.
93. (8) Методи відновлення прохідності дихальних шляхів та поліпшення дренажної функції легенів.
забезпечення прохідності дихальних шляхів методом закидання голови назад з підтриманням щелепи,прийом Сафара(закидання голови,відкривання рота,висування нижньої щелепи)
введення повітропроводу через рот
введення повітропроводу через ніс
застосування ротогорлової(оротофарингіальної),носогорлової (назофарингіальної) трубки,використання ручного апарату для штучної вентиляції легень(мішок Амбу)
для підтримання прохідності дихальних шляхів проводять інтубацію трахеї,розрізняють інтубацію двох видів:
орофарингеальна-здійснюють при порушенні свідомості,відсутності очевидних ознак ушкодження
назофарингеальна-при збереженій свідомості,ушкодженні ротової порожнини,глотки,шийного відділу хребта
стравохідно-трахеальна комбінована трубка(термопластична двухпросвітна трубка) – забезпечення прохідності дихальних шляхів у випадку неможливості використання інших методів(інтубація та інші)
звичайні ендотрахеальні трубки(без манжети)
вентиляцію через маску мішком типу Амбу – конфігурація маски має відповідати вирізкам для носа,підборіддя
ларингеальна маска
при відновленні дихання видаляють стороннє тіло з дихальних шляхів(прийом Геймліха), здійснюють ШВЛ,інтубацію,конікотомію,трахеотомію
Існують два основні методи поліпшення дренажної функції легень – медикаментозний та немедикаментозний.Ключова роль серед немедикаментозних методів поліпшення дренажної функції бронхів належить лікувальній фізкультурі(ЛФК).Основу методів ЛФК,дозволяючих вирішити дане питання,складає постуральний дренаж і дренажна гімнастика.
Застосування муколітиків: бромгексин, амброксол, ацетилцистеїн
94. (9) Санація трахеобронхіального дерева і ротоглотки.
При санації трахеобронхіального дерева обовязкове дотримання наступних привил:
користуватися тільки стерильними катетерами і наконечниками з гладкими краями
надягати рукавички і використовувати пінцет ,щоб утримувати проксимальний кінець катетера підведений до місця відсмоктування;
діаметр катетера не повинен бути більше половини просвіту інтубаційної трубки ;
відсмоктування не повинне перевищувати 15 с
перед санацією збільшують концентрацію кисню під час вдихання суміші
снація дихальних шляхів(найкраще за допомогою фібробронхоскопії).
95. (10) Принципи диференційованої терапії астматичного стану.
Основною патогенетичною ланкою асматичного статусу є підвищення бронхової секреції та порушення дренажу легень.Виникає частіше на фоні хронічної форми бронхіальної астми,тому мають місце й структурні порушення бронхового дерева.
Клінічні ознаки:експіраторна задишка,почуття нестачі повітря,вимушене положення навівсидячи,підвищене потовиділення,тахікардіячасто підвищений артеріальний тиск унаслідок гіпоксії,непродуктивний кашель.
Етапи надання допомоги при асматичному статусі:
інгаляція зволоженого кисню через носовий катетер до 4-6 л/хв;
розрідження мокротиння (амброксол,лазолван);
покращення його дренування шдяхом аерозольних інгаляцій теплого ізотонічного розчину натрію хлориду або 1% розчин натрію гідрогенкарбонату
туалет і санація дихальних шляхів
інгаляційне введення бета2-агоністів короткої дії(сальбутамол,фенотерол)
інгаляційне застосування бета2-агоністів тривалої дії із швидким настанням ефекту(формотерол),холінолітиків(іпратропію бромід) чи комбінованих засобів
призначення метилксантинів короткої дії(обережно вводять пацієнтам із захворюванням серця)
системне застосування глюкокортикостероїдів(метилпреднізолон,преднізолон,гідрокортизон,дексаметазон)
неселективні бета-агоністи застосовують у крайньому випадку,якщо немає передозування,на фоні терапії глюкокортикостероїдами,після корекції метаболічного ацидозу та артеріальної гіпертензії – з цією метою вводять адреналіну гідрохлорид(по 0,3 мл 0,1 %р-ну п/ш, алупент-1 інгаляція чи п/шк або в/м введення 1 мл 0,05 % р-ну
правильною тактикою лікування може бути переведення на ШВЛ,адже це дає змогу зменшити енергетичну ціну роботи дихальних мязів,забезпечує колатеральну вентиляцію .