Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
036_036_036_036_ekzamen_anasteziyka.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
337 Кб
Скачать
☆

75. (42) Патогенез, клініка та іт при отруєннях фосфоорганічними речовинами.

Отруєння фосфорорганічними сполуками

Шляхи потрапляння:дихальна система, шкірні покриви, шлунково-кишковий тракт. 50 % речовини метаболізується в печінці з утворенням продуктів летального син­тезу — сполук більш токсичних, ніж самі фосфорорганічні сполуки, 20 % виді­ляється дихальною системою, 30 % нирками.

Летальна доза при прийомі для метафосу0,2—2 г, для карбофосу, хлорофосу, трихлорметафосу 5—10 г.

Механізм ушкодження. Фосфорорганічні сполуки характеризуються антихолінестеразною дією, що сприяє накопиченню ендогенного ацетилхоліну та без­перервному збудженню М- і Н-холінореактивних систем організму. Існує також пряма блокувальна дія фосфорорганічних сполук на холінорецептори. Вплив на мускаринові рецептори проявляється значним потовиділенням, гіперсалівацією, бронхореєю, бронхоспазмом, міозом, спазмом кишок. Збудження Н-холіноре- цепторів та центральна дія фосфорорганічних сполук супроводжуються гіперкіне­зами, клонічними та тонічними судомами, паралічами, психічними порушення­ми, втратою свідомості з розвитком коми.

Клінічна картина. Отруєння, зумовлені пероральним вживанням фосфо­рорганічних сполук, включають 3 стадії:

  1. Збудження (легке)протягом 15—20 хв з моменту отруєння з’являються запаморочення, головний біль, зниження гостроти зору, нудота, блю­вання, біль у животі, збудження, страх, міоз, пітливість, салівація, тахікардія й гіпертензія;

  2. 2.гіперкінезів і судом (середнього та тяжкого ступеня): психомотор­не збудження змінюється приголомшеністю, сопором, комою. Зіниці різко зву­жені, реакція на світло відсутня. З рота та носа виділяється піна, зберігається значне потовиділення. Міофібриляції генералізовані.Ригідність дихальних м’язів, визначається ціаноз. Артеріальний тиск зростає до 200—250/150—160 мм рт. ст. унаслідок гіперадреналінемії. Можливе зниження серцево-судинної діяльності. Випорожнення часті, рідкі, можуть з’явитися болючі тенезми;

  3. Паралічу (надтяжка форма). Глибокий коматозний стан супроводжується різким зникненням чи послабленням усіх рефлексів. Констатується стійкий міоз та гіпергідроз. мязовий параліч, включаючи дихальний. Розви­вається центральне пригнічення дихання. Частота серцевих скорочень знижуєть­ся до 40—20 за 1 хв чи перевищує 140—160 за 1 хв. Можлива внутрішньошлуночкова блокада або фібриляція шлуночків. артеріальний тиск знижується аж до глибокого колапсу. При цьому відзначаються гіпокоагуляція та фібриноліз, ураження нирок.

Лікування при гострих отруєннях фосфорорганічними сполуками скла­дається з детоксикації, введення антидотів, реанімаційних заходів.

При потраплянні фосфорорганічних сполук на шкіру її треба обмити лужни­ми розчинами. У разі інгаляційних уражень хворого потрібно вивести з приміщен­ня. У випадку перорального отруєння шлунок промивають 10-12 л прохолодної води, вводять 300—400 мл вазелінового масла, ентеросорбенти, призначають сифонні клізми.Форсований діурез проводять за стандартними схемами..Екстракорпоральні методи детоксикації включають гемодіаліз і гемосорбцію.

Антидотна терапія передбачає комбіноване застосування холінергічних препа­ратів (частіше — атропін) та реактиваторів холінестерази.

  1. Інтенсивну атропінізацію проводять протягом першого часу .У першій стадії отруєння доза атропіну становить 2 мг, другій — 20 мг, третій — 40 мг внутрішньовенно. Знижувати добову дозу атропіну слід поступово, паралель­но до наростання рівня активності холінестерази.

  2. 2.Реактиватори холінестерази (оксими) необхідно застосовувати якомога рані­ше. використовують дипіроксим у дозі 150 мг 3 рази на добу внутрішньом’язово. У середньотяжких і тяжких випадках лікувальна доза дипіроксиму вводиться через кожні 1-3 год, а добова доза досягає 2 г. Водночас в.в або в.м застосовують 40 % розчин ізонітрозину у дозі 3 мл. Введення реактиваторів холінестерази на 2-у добу неефективне та небезпечне через їх токсичну дію.

Симптоматична терапія спрямована на усунення дихальних і гемодинамічних порушень, усунення судом та психомоторного збудження, лікування усклад­нень.