71. (38) Принципи антидотної терапії.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях:

1. Припинення надходження токсиканта ззовні і прискорене виведення його з організму (методи активної детоксикації).

2. Проведення специфічної антидотної терапії, якщо токсич­на речовина встановлена, або проведення терапії, що зменшує її токсичність.

3. Симптоматична терапія, спрямована на підтримку тієї функції організму, що переважно уражується даним токсикан­том.

Методи активної детоксикації організму полягають в такому:

1. При інгаляційних отруєннях слід насамперед винести по­терпілого з ураженої атмосфери, забезпечити прохідність ди­хальних шляхів, звільнити від одягу, що стискує, провести інга­ляцію кисню.Лікування проводять залежно від речовини, що спричинила отруєння, і симптомів та синдромів отруєння, що набули роз­витку.При потраплянні токсикантів на шкіру необхідно обмити шкірні покриви проточною водою, а коли токсикант відомий (кислота, луг тощо), провести його дезактивацію.При потраплянні токсикантів per os обов’язковим є екстре­не промивання шлунка крізь зонд, залежно від виду токсикан­ту — дають проносні засоби і адсорбенти.

2. Форсований діурез. Грунтується на проведенні водного на­вантаження з одночасним введенням осмотичних діуретиків або салуретиків, які сприяють різкому зростанню діурезу.

3. Гемодіаліз із використанням апарата «штучна нирка»

4. Перитонеальний діаліз використовують для прискорено­го виведення токсикантів, що характеризуються здатністю де­понуватися в жирових тканинах або міцно зв’язуватися з білка­ми плазми.

5. Гемосорбційна детоксикація за допомогою перфузії крові потерпілого крізь спеціальну колонку з активованим вугіллям або іншим видом сорбенту сприяє виведенню ряду токсичних речовин з організму.

6. Операція заміщення крові реципієнта кров’ю донора ре­комендована при гострих отруєннях хімічними речовинами, що спричинюють утворення метгемоглобіну, тривале зниження активності холінестераз, масивний гемоліз тощо. Для заміщен­ня крові використовують 4-5 л резус-сумісної індивідуально підібраної донорської крові однієї групи.

Специфічна (антидотна) терапія основні напрямки:

1. Специфічна хімічна взаємодія з токсичною речовиною в гуморальному середовищі організму. Наприклад, використання тіолових і комплексоутворюючих речовин (унітіол, тетацин-кальцій) для утворення розчинних сполук (хелатів) із метала­ми і прискореного виведення їх із сечею.

2. Вигідна зміна шляхів біотрансформації токсичних речо­вин за допомогою використання «антиметаболітів». Наприк­лад, застосування етилового спирту при отруєнні метиловим спиртом і етиленгліколем дозволяє затримати окислення токсикантів з утворенням небезпечних метаболітів («летальний синтез») — формальдегіду, щавлевої або мурашиної кислот.

3. Вигідна зміна біохімічних реакцій, в які вступають токсиканти в організмі. Наприклад, застосування реактиваторів холінестерази (дипіроксим) при отруєнні фосфор-органічними сполуками (ФОС).

4. Використання фармакологічного антагонізму (атропін — ацетилхолін, прозерин — пахікарпін тощо).

Симптоматична терапія спрямована на купірування тих чи інших симптомів або синдромів, що виникають внаслідок ток­сичного впливу різноманітних отрут.