Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
036_036_036_036_ekzamen_anasteziyka.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
337 Кб
Скачать
☆

42. (9) Гіпотонічна гіпергідратація. Причини виникнення, клінічні ознаки, методи корекції.

гіпертонічна гіпергідратація ( при надлишковому вмісті Na в організмі, особливо в позаклітинному секторі)

Причини:

1. інфузія гіпертонічних розчинів при неправильній корекції порушень водно- електролітного балансу

2. пиття концентрованих сольових розчинів, морської води

3. гіпернатріємія внаслідок вторинного альодостеронізму

4. пухлини кори надниркових залоз ( реабсорбція натрію підвищується)

5. гостра ниркова недостатність ( порушене виведення солей)

6. синдром Конна (первинний альдостеронізм – надлишок альдостерону посилює реабсорбцію натрію)

Клінічна картина : ( надлишок рідини в позаклітинному просторі та зневоднення клітин) . характерні неспокій, збудження , кома( внаслідок осмотичної дегідратації клітини), спрага, підвищення АТ, центрального венозного тиску, зростання ОЦК. Можуть відзначатись набряк легень, загальні набряки на фоні гострої серцевої недостатності.

Інтенсивна терапія :

1. боротьба з гіпернатріємією ( салуретики – фуросемід)

2. припинення введення сольових розчинів

3. Інфузія ізотонічних розчинів або гіпотонічних розчинів глюкози для зменшення гіперосмолярності

4. спеціальна терапія при патології надниркових залоз

43. (10) Причини га ознаки гіпо- та гіпернатріємії, методи лікування.

Гіпонатріємія — зниження рівня натрію у плазмі крові до рівня нижче як 135 ммоль/л .Натрій в організмі перебуває переважно позаклітинно, тому будь-яке зростання його рівня спричинює підвищення осмотичного тиску, що стимулює центр спраги та секрецію вазопресину. Вазопресин діє на V2-рецептори ниркових канальців, підвищуючи реабсорбцію води.

Якщо ж рівень позаклітинного натрію знижений, відбувається протилежний процес: пригнічується центр спраги та секреція вазопресину, внаслідок чого посилюється діурез.

У більшості випадків гіпонатріємія виникає при зниженні виділення води з організму.Більшість хворих з гіпонатріємією безсимптомні. Симптоми, як звичайно, з’являються тоді, коли рівень натрію у плазмі падає до рівня нижче 120 ммоль/л, і часто є неспецифічними (наприклад, біль голови, загальмованість, нудота). У важких випадках домінують неврологічні та шлунково-кишкові симптоми. У міру падіння рівня натрію зростає ризик виникнення судом та коми. Поява симптоматики також залежить від швидкості зниження концентрації натрію у плазмі. При швидкому падінні рівня цього електроліту симптоматика може з’являтися навіть при концентрації натрію у плазмі більш як 120 ммоль/л. До несприятливих прогностичних факторів при вираженій гіпонатріємії в госпіталізованих пацієнтів належать наявність відповідної симптоматики, сепсис та дихальна недостатність.

Гіпонатріємія в поєднанні з набряками вказує на підвищення вмісту води та натрію в організмі, проте вміст води переважає рівень натрію, спричинюючи набряки. Основні етіологічні чинники гіперволемічної гіпонатріємії включають застійну серцеву недостатність, цироз печінки, ниркову недостатність та нефротичний синдром, їх можна легко діагностувати лише на основі анамнезу та фізикального обстеження.

Гіпонатріємія у хворих з дефіцитом ОЦK спричинюється дефіцитом загального вмісту натрію та води в організмі з диспропорційно вищою втратою натрію, тоді як при нормоволемічній гіпонатріємії загальний вміст натрію в організмі нормальний або майже нормальний. Віддиференціювати гіповолемію від нормоволемії на основі клініки може бути важко, особливо при відсутності класичної симптоматики, такої як ортостатична гіпотензія та тахікардія.

Лабораторні ознаки гіповолемії, такі як підвищений гематокрит та співвідношення азоту сечовини крові  і креатиніну більш як 20, можуть бути відсутні. У таких пацієнтів корисно визначити осмолярність плазми крові та концентрацію натрію в сечі. Нормальний, підвищений або знижений рівень осмолярності плазми дозволяє згрупувати пацієнтів у відповідні категорії, тоді як визначення концентрації натрію в сечі дозволяє встановити діагноз у хворих з низькою осмолярністю плазми крові.

Медикаменти, які спричинюють гіпонатріємію

  • Діуретики

  • Kарбамазепін

  • Хлорпромазин

  • Аналоги вазопресину

  • Індапамід

  • Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

  • Теофілін

  • Аміодарон

  • Наркотик "екстазі"

Гостра гіпонатріємія важкого ступеня (менш як 125 ммоль/л), як звичайно, супроводжується неврологічною симптоматикою (судомами) і потребує ургентного лікування через високий ризик розвитку набряку мозку та гіпонатріємічної енцефалопатії. Початкова швидкість корекції концентрації натрію за допомогою гіпертонічного розчину NaCl не повинна перевищувати 1–2 ммоль/л/год., протягом перших 48 годин слід уникати появи нормо- або гіпернатріємії.

У пацієнтів з хронічною гіпонатріємією слід уникати надмірної та швидкої корекції, оскільки вона може призвести до мієлінолізу моста головного мозку. При цьому ускладненні неврологічна симптоматика, як звичайно, виникає протягом 1–6 днів після корекції гіпонатріємії і часто є незворотною. У більшості випадків хронічної безсимптомної гіпонатріємії достатньо усунути її причину.

Гіпернатрієміяхарактеризується концентрацією Na в плазмі більше 145 мекв /л, викликаної дефіцитом води по відношенню до розчинені речовини.

Основним симптомом є спрага; інші клінічні прояви носять в основному неврологічний характер (внаслідок осмотичного переходу води з клітин), включають порушення свідомості, надмірну нервово-м'язову збудливість, сутички і кому.

Діагностика заснована на вимірюванні рівня Na сироватки.

Лікування звичайно полягає в контрольованому відшкодування води. Якщо не спостерігається належної відповіді, необхідно подальше обстеження (наприклад, контрольоване зневоднення або введення АДГ) для з'ясування причини.

Причини:

Ниркові причини гіповолемічного гіпернатріємії включають прийом діуретиків. Петльові діуретики інгібують реабсорбцію Na в концентраційному відділі нефрона і можуть підвищити очищення води. Осмотичнийдіурез також може порушити концентраційну функцію нирок внаслідок наявності гіпертонічних речовин в просвіті трубочок дистальної частини нефрона. Гліцерол, манітол і іноді сечовина можуть викликати осмотичний діурез, що приводить до гіпернатріємії. Ймовірно, найчастішою причиною гіпернатріємії внаслідок осмотичного діурезу є гіперглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом. Так як глюкоза не проникає в клітини за відсутності інсуліну, гіперглікемія викликає подальшу дегідратацію ІЦЖ. Ступінь гіперосмоляльності може бути неясною внаслідок штучного зниження рівня Na в плазмі в результаті руху води з клітин у ЕЦЖ (переносна гіпонатріємія - див. «Г іпонатріемія»). Пацієнти із захворюваннями нирок також можуть бути схильні до гіпернатріємії при неможливості нирок максимально концентрувати сечу.

Нормоволемічна гіпернатріємія зазвичай характеризується зменшенням ОВО з нормальним вмістом Na в організмі. Позаниркові причини втрати рідини, такі як підвищене потовиділення, призводять до невеликої втрати Na, проте у зв'язку з гіпотонічно поту гіпернатріємія може розвинутися до значної гіповолемії. Дефіцит практично чистої води спостерігається також при центральному або нефрогенному нецукровому діабеті.

Ідіопатична гіпернатріємія (первинна гіподіпсія) іноді спостерігається у дітей з пошкодженням головного мозку або у хронічно хворих літніх пацієнтів. Характеризується порушенням механізму спраги, зміною осмотичного стимулу до викиду АДГ або їх поєднанням. При неосмотіческом викиді АДГ у пацієнтів зазвичай спостерігається нормоволемією.

У рідкісних випадках гіпернатріємія асоційована з гіперволемією. У даному випадку гіпернатріємія викликана значним підвищенням споживання Na з обмеженим доступом до води. Прикладом може бути надлишкове введення гіпертонічного NaHC03 при серцево-легеневої реанімації чи при лікуванні лактоацидозу. Гіпернатріємія також може бути викликана введенням гіпертонічного сольового розчину або надмірним споживанням з їжею.

Гіпернатріємія особливо часто спостерігається у літніх людей. До причин відносяться недостатня доступність води, порушення механізму спраги, порушення концентраційної здатності нирок (внаслідок прийому діуретиків або втрати функціонуючих нефронів з віком або при захворюванні нирок), підвищення втрати рідини. У літніх людей викид АДГ підвищено у відповідь на осмотичні стимули, але знижений у відповідь на зміни обсягу і тиску. У деяких літніх пацієнтів може бути порушена продукція ангіотензину II, що безпосередньо сприяє порушенню механізму спраги, викиду АДГ, концентраційної функції нирок. Серед літніх людей гіпернатріємія особливо часто спостерігається у післяопераційних хворих, а також у пацієнтів, які отримують харчування через зонд, парентерально або при введенні гіпертонічних розчинів.

Основний симптом - спрага. Відсутність спраги у пацієнтів з гіпернатріємією, що перебувають у свідомості, може свідчити про порушення механізму спраги. Пацієнти, які мають комунікативні проблеми, іноді не можуть висловити спрагу або отримати необхідну воду. Основні ознаки гіпернатріємії викликані порушенням діяльності ЦНС внаслідок зморщування клітин мозку. Можуть розвиватися порушення свідомості, надмірна нервово-м'язова збудливість, судоми або кома; у пацієнтів, які помирають від важкої гіпонатріємії, часто спостерігаються церебро-судинні порушення з субкортікальних або субарахноїдальними крововиливами.

При хронічній гіпернатріємії в клетках ЦНС з'являються осмотично активні речовини і збільшують внутрішньоклітинну осмоляльность. Отже, ступінь дегідратації клітин мозку, а також симптоми з боку ЦНС при хронічній гіпернатріємії менш важкі в порівнянні з гострою.

Якщо гіпернатріємія розвивається з порушенням загального вмісту Na в організмі, присутні типові симптоми порушення об'єму рідини. Великі кількості гіпотонічно сечі зазвичай виділяються у пацієнтів з порушенням концентраційної функції нирок. Якщо втрати є внепочечнимі, причина втрати води часто очевидна (наприклад, блювання, діарея, підвищене потовиділення), а нирковий рівень Na є низьким.

Лікування є відшкодування осмотично вільної води. Пероральна гідратація ефективна у пацієнтів, що перебувають у свідомості, без значної шлунково-кишкової дисфункції. При важкій гіпернатріємії або при неможливості пити внаслідок триваючої блювоти або порушення психічного стану переважніше внутрішньовенна гідратація. Якщо гіпернатріємія триває менше 24 годин, корекція повинна бути здійснена протягом 24 годин. Але, якщо гіпернатріємія є хронічною або тривалість невідома, корекція повинна бути здійснена протягом 48 годин, осмоляльность плазми повинна знижуватися зі швидкістю не більше 2 МО-см /(лхч) щоб уникнути набряку мозку, викликаного надмірною гідратацією. Кількість води, необхідної для відшкодування існуючого дефіциту, може бути розрахована за наступною формулою:

Дефіцит води = ОВО х [(рівень Na в плазме/140) - 1],

де ОВО в літрах і розраховується шляхом множення маси в кг на 0,6; рівень Na плазми в мекв /л. Ця формула враховує постійне загальний вміст Na в організмі. У пацієнтів з гіпернатріємією і зниженням загального вмісту Na в організмі (наприклад, при зниженні обсягу рідини) дефіцит вільної води більше, ніж розрахований за формулою.

У пацієнтів з гіпернатріємією і гіперволемією (підвищений загальний вміст Na в організмі) дефіцит вільної води може відшкодовуватися 5% розчином декстрози, який може доповнюватися петльовим діуретиком. Однак занадто швидке введення 5% розчину глюкози може призвести до глюкозурії, збільшуючи екскрецію води без солі і гіпертонічності, особливо при цукровому діабеті. KCI повинен вводитися в залежності від концентрації К в плазмі.

У пацієнтів з нормоволемічної гіпернатріємією застосовується запровадження 15% розчину глюкози або 0,45% сольового розчину.

Пацієнтам з гіповолемічного гіпернатріємією, особливо пацієнтам, що страждають діабетом, з некетоновой гипергликемической комою, можна вводити 45% сольовий розчин в якості альтернативи комбінації 0,9% фізіологічного розчину і 5% розчину глюкози для відновлення рівня Na і води. За наявності важкого ацидозу (рН> 7,10) до 5% розчину глюкози або 0,45% сольовому розчину можна додати розчин NaHC03, але вийшов розчин повинен бути гіпотонічним.