85. (52) Патогенез, клініка. Іт гіпертермічного синдрому у дітей.

Під гіпертермічним синдромом розуміють патологічний варіант лихоманки, при якому відзначається швидке і неадекватне підвищення температури тіла, що супроводжується порушенням мікроциркуляції, метаболічними розладами і прогресивно наростаючою дисфункцією життєво важливих органів і систем, зокрема ураженням центральної нервової системи. Вирішальну роль у патогенезі гіпертермічного синдрому грає подразнення гіпоталамічної області як центру терморегуляції. Відбувається декомпенсація терморегуляції з різким наростанням теплопродукції, неадекватно зниженою тепловіддачею і відсутністю ефекту від жарознижуючих препаратів.

Легкість виникнення гіпертермії у дітей пояснюється кількома причинами: відносно більшим, ніж у дорослих, рівнем теплопродукції на 1 кг маси тіла, так як на поверхні тіла у дітей більше обсягу тканин, що забезпечують теплопродукцію, більшою залежністю температури тіла від температури навколишнього середовища, нерозвиненістю потовиділення у недоношених дітей, що обмежує втрати тепла з випаровуванням. Розвиток лихоманки на тлі гострих мікроциркуляторних і обмінних порушень, що лежать в основі токсикозу (спазм з подальшою дилатацією капілярів, артеріовенозне шунтування, сладжування тромбоцитів і еритроцитів, наростаючі метаболічний ацидоз, гіпоксія та гіперкапнія, трансмінералізація та ін.), Призводить до поглиблення патологічного процесу.

При розвитку гіпертермічного синдрому у дитини спостерігаються наростаючі млявість, адинамія, блідість шкірних покривів з акроціанозом, озноб, відмова від їжі і пиття. При ненаданні адекватної допомоги з'являється рухове і мовне збудження, можливі галюцинації, клоніко-тонічні судоми. Дитина втрачає свідомість, дихання стає частим, поверхневим, можливі його патологічні варіанти. У момент судом може наступити асфіксія, ведуча до смертельного результату. Часто у дітей з гіпертермічним синдромом розвиваються порушення кровообігу: падіння артеріального тиску, тахікардія, спазм периферичних судин і т.п. Найбільш небезпечним варіантом гіпертермічного синдрому є злоякісна гіпертермія, яка може призвести до летального результату.

Злоякісна гіпертермія зустрічається рідко, але характеризується швидким підвищенням температури до 42 ° С і вище, наростаючою тахікардією, порушеннями ритму серця, м'язовою ригідністю, артеріальною гіпертензією, коагулопатією; розвивається гіпокальціємія з гіперкаліємією і гіперфосфатемією призводить до метаболічного ацидозу. Для клінічної оцінки гіпертермічного синдрому необхідно враховувати не тільки величину температури, але і тривалість гіпертермії і ефективність антипіретичної терапії. Несприятливо прогностичною ознакою є лихоманка вище 40 °С і її тривалість.

Для невідкладної допомоги при гіпертермічному синдромі використовуютьпарацетамол, разова доза 10-15 мг/кг маси (добова - 60 мг/кг/добу) або ібупрофен – 5-10 мг/кг.

 Невідкладна допомога при гіпертермічному синдромі на госпітальному етапі

Якщо антипіретики вже були використані (парацетамол, ібупрофен), перорально або ректально (у свічках), показано внутрішньовенне введення парацетамолу (Інфулган) в дозі 15 мг/кг парацетамолу на введення - 1,5 мл/кг. Інтервал між повторним введенням препарату повинен становити не менше 4:00. Слід підкреслити, що Інфулган є єдиним рекомендованим в дитячому віці жарознижуючим засобом для внутрішньовенного введення.

З метою поліпшення судинної мікроциркуляції та периферичного кровообігу, збільшення тепловіддачі показані розчин папаверину гідрохлориду 2%: до одного року - 0,1-0,2 мл, старше 1 року - 0,2 мл/рік життя; но-шпа (дротаверин) - 0,1-0,2 мл/рік життя, розчин еуфіліну 2,4% – 3-4 мг/кг в/в, 2,5% розчин піпольфену - 1-2 мг/кг, 15% розчин ксантинолу нікотинат або розчин нікотинової кислоти 1% - 0,1-0,15 мл/рік життя.

Потужну антигіпертермічну дію роблять глюкокортикоїдні гормони: гідрокортизон 3-5 мг/кг або преднізолон 1-2 мг/кг маси тіла. Їх слід застосовувати при тяжких інфекційних захворюваннях, підозрі на недостатність надниркових залоз і неефективності проведеної антипіретичної терапії.

Продовжувати застосування фізичних методів охолодження:

• холод на область печінки, великі магістральні судини;

• міхур з льодом підвісити над головою;

• клізма з водою, по температурі наближеної до кімнатної;

• промивання шлунка водою кімнатної температури;

• загортання дитини у вологу пелюшку.

При вираженому неспокої, збудженні, судомах - седуксен в 0,5% розчині і обсязі 0,5 мг/кг парентерально (в/м або в/в), розчин натрію оксибутират 20% концентрації в кількості 100-150 мг/кг в/ в.

При зниженні температури тіла до субфебрильних цифр (в ідеалі - до 37,5 ° С) необхідно припинити заходи щодо зниження температури тіла, продовжувати лікування основного захворювання.

Змістовий модуль 3. Інтенсивна терапія невідкладних станів