3. Особливості соціально-політичного стану українських земель

Чернігівщина, Київщина, Переяславщина і Поділля у 60-х рр. XIV ст. перейшли під владу литовських князів, зберігаючи певну автономію.

Литва перетворилась на багатонаціональну державу, де переважало слов’янське (українське та білоруське) населення з традиційною культурою і правом. Руська мова визнавалась у Литві державною, православна церква залишалась панівною в духовному житті. Тому литовсько-руське князівство виступає як литовсько-українсько-білоруська держава.

4. Початок зближення Литви та Польщі.

Литовсько-Руське князівство постійно ворогувало з Московським за Чернігово-Сіверські землі, і тому було змушене шукати підтримку у Польщі.

1385 р. Великий князь Литовський Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою. Між Польщею і Литвою була укладена Кревська унія. Вона стала початком об’єднання Литви та Польщі в одну державу.

1413р. – Городельська унія. На Литовсько-Руську державу поширились обмеження, які дія-ли в Польщі щодо прав православних. Лише католики мали право брати участь у великокняжій Раді. В Луцьку та Кам’янець-Подільському засновано католицькі єпископські кафедри.

5. Люблінська унія

Поразки у Лівонській війні з Московією підштовхнули уряд Литви до остаточного об’єднання з Польщею. На спільному сеймі представників обох держав у м.Любліні 1569 р. бу-ло проголошено унію. За її умовами Велике князівство Литовське об’єднувалось з Поль-ським королівством в єдину – Річ Посполиту (тобто – республіку).

Причини:

1) Прагнення до унії значної частини української, литовської, білоруської шляхти, яка:

а) бажала мати рівні права з польською шляхтою;

б) хотіла полегшити свою військову повинність (у Польщі, на відміну від Литви, шляхта не була зобов’язана нести військову службу – було наймане військо).

2) Частина литовських магнатів хотіла потіснити могутніх й більш багаточисельних україн-ських і білоруських магнатів. Крім того, наростаючі соціальні конфлікти внаслідок поси-лення утисків селян вимагали об’єднання правлячих класів.

3) Литва була послаблена поразкою від Росії на першому етапі Лівонської війни (1558-1583 рр.)

Проти унії виступали литовські, українські, білоруські магнати, що не хотіли обмеження своїх прав, и привілеїв та земельних наділів.

Річ Посполита – держава із загальним сеймом (або – соймом), який обирав короля, спільною скарбницею й монетою, єдиною зовнішньою політикою.

Наслідки Люблінської унії для долі України:

Негативні: сприяла

1) посиленню польської експансії на українські землі, наступу католицизму;

2) полонізації української знаті;

3) закріпаченню селян, що остаточно було затверджено Литовським статутом 1588р.; шляхтичі самі встановлювали всі повинності, розпоряджалися сільським життям та майном.

Позитивні:

1) зближення українських земель з західноєвропейською культурою;

2) піднесення культурно-просвітницького руху, яке сприяло зародженню й розвитку української національної самосвідомості.