Питання до самоктролю

1.Дайте характеристику й оцінку реформам 60-70-х років.

2.Розкрийте антиукраїнський характер політики царизму в сфері культури.

3.Як розвивався український культурно – національний рух на західноукраїнських землях?

4.Охарактеризуйте суспільно – політичний рух на західноукраїнських землях.

5.Охарактеризуйте перші українські політичні партії.

Тема : Україна на початку XX століття.

План

1.Розвиток капіталізму.

2.Революція 1905 – 1907 років в Україні.

3.Реформи П. А. Столипіна.

4.Україна в роки Першої світової війни.

1.Розвиток капіталізму.

Промисловість.

1.Промислова криза 1900-1903 років.

а) Становище робітничого класу :

– більше як 100 тисяч в Україні безробітних внаслідок скорочення і зупинки

виробництва;

– скорочення заробітної платні працюючим при 12-16-ти годинному робочому дні;

– відсутність техніки безпеки і охорони праці, звідси, професійні захворювання та

травмування;

– існування державного санітарного нагляду - лише на великих підприємствах;

– мала кількість лікарень.

б) Скорочення виробництва:

– домінні пічі Півдня України : з 56 до23;

– рудники Криворіжжя : з 79 працюючих – 41,

– Харківський паровозобудівний завод : на 1/3,

– Луганський паровозобудівний завод : на 1/3.

Криза прискорила монополізацію та концентрацію виробництва в Україні.

Виникли загальноросійські синдикати: «Трубопродаж», «Продпаровоз», «Продвагон», «Продвугілля». Власники «Продамет» (створено 1902 року ) за кілька років зосередили в своїх руках 2/3 всього виробництва чавуну та сталі Півдня України . Для підтримки високих цін на внутрішньому ринку й забезпечення максимальних прибутків, час від часу штучно скорочували чи збільшували виробництво. Управління синдикатами знаходилось, як правило, в Петербурзі. Керували ними, фактично, іноземні банкіри та промисловці.

Більша частина вугілля Донбасу видобувалась на великих шахтах (не менше ніж 10 млн. пудів щорічно на кожній ).

Жодного металургійного заводу в Україні, що випускає менше як 1 млн. пудів чавуну на рік не було.

Розвивалась зовнішня торгівля : уряд заохочував експортними преміями виробників цукру (мільйонери: Бродський,Терещенко,Харитоненко,Ярошинський, Бобринський), розширювалося вивезення продукції за тимчасовими демпінговими цінами, які допомагали витісняти конкурентів.

Сільське господарство: селяни сплачували значні податки на користь держави (за худобу, землю, будинок); продовжували сплачувати поміщикам викупні платежі згідно реформи 1861 року. Малоземелля селян змушувало їх орендувати землі у поміщиків за відробіток.

Еміграція селян :

– з “російської України” – на Кавказ, в Сибір, на Далекий Схід,

– із Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття – в США, Аргентину , Канаду, Бразилію (у період 1890-1910 рр.близько 350 тисяч чоловік).

Переїзд селян у міста приводив до створення там надлишкової робочої сили, що давало можливість власнику призначати низьку зарплатню. І, як наслідок, жебрацьке й голодне село що було обтяжене кріпацькими пережитками, не могло стати надійною основою для створення стабільного внутрішнього ринку.