3.Падіння гетьманату. Утворення Директорії.

Починаючи з літа 1918р. опозиція режиму П.Скоропадського посилилася. Очолив її Український національний союз, головою якого з 18.09.18р. став В.Винниченко.

У ніч на 14.11.18р. на таємній нараді Українського національного союзу було створено новий орган відновленої УНР – Директорію УНР.

18 листопада 1918р. гетьманські віська зазнали поразки від сил Директорії під Мотовилівкою.

14 грудня 1918р. П.Скоропадський зрікся влади, війська Директорії увійшли до Києва.

4.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

Напередодні поразки Австро-Угорщини в світовій війні активізувався національно-визвольний рух у ЗУЗ.

Переговори делегації ЦР в Бресті закінчилися зобов’язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати більшу частину Холмщини та Підляшшя УНР, іншим західно-українським землям надати автономію перетворивши їх на окремий край. Але тільки 16.10.18р., коли імперія була вже приречена, з’явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів».

Згідно положень цього документа 18 жовтня українські парламентарії з Галичини й Буковини, керівники політичних партій і церковні ієрархи (всього 150 чоловік) утворили у Львові Українську Національну Раду.

19.10.18р. – Українська Національна Рада оголосила про наміри об’єднати всі ЗУЗ (Галичину, Буковину, Закарпаття) в єдину українську державу, створену мирним шляхом.

На ці території претендували поляки. Польські державницькі кола спиралися на місцеве польське населення, зосереджене, в основному, в містах.

28 жовтня в Кракові була створена Польська ліквідаційна комісія, яка мала завдання розпустити австрійські органи влади і передати всі повноваження польським.

Але частина молодих українських офіцерів вважала, що мирно і в рамках існуючої законності добитися визнання Української держави не можливо. Вони вважали за необхідне діяти рішуче. У вересні 1918р. вони створили Центральний військовий комітет. Очолював роботу по підготовці повстання сотник Дм.Вітовський, якого було призначено Наказним Отаманом Української Національної Ради.

В ніч з 31.10 на 1.11 українські військові з’єднання взяли під контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею замайорів блакитно-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада прибрала до рук владу в Станіславі, Тернополі, Раві-Руській, Коломії, інш. Цього ж дня представники австрійської влади погодилися на передачу влади Українській Національній Раді, яка обіцяла народу:

– демократичні права всім громадянам,

– аграрні реформи: передача бідноті земель великих власників,

– введення 8-годинного робочого дня законодавчим порядком, охорону праці.

11 листопада 1918р. у Львові Українською Національною Радою створено Тимчасовий Державний Секретаріат на чолі із Костем Левицьким.13 листопада – затверджено Тимчасовий Основний Закон, за яким створена держава називалася Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР), визначалися її кордони (ЗУНР займала 70 тисяч кв.км., 71% населення – українці), герб, прапор. Президент – Є.Петрушевич.

Основні заходи внутрішньої політики ЗУНР.

1. Створено ефективну систему управління: центральні органи спиралися на розгалужену й добре організовану систему місцевого управління, що була авторитетною серед українського населення.

2. Створенно регулярні віська ЗУНР – Українську Галицьку Армію (УГА).

3. Здійснювалися заходи виведення економіки з кризи:

– державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби, свиней; заборонено вивезення нафти;

– введено власну валюту – гривні й карбованці;

– відбудовувалася залізниця.

4. Згідно закону 14.04.19р. ліквідовувалося поміщицьке землеволодіння, земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами.

5. Затверджено державність української мови, гарантовано право користування власними мовами українським національним меншинам.

Основні цілі зовнішньою політики.

1.Міжнародне визнання ЗУНР, і перш за все, країнами Антанти.

2. Припинення війни з Польщею, що не відмовилася від зазіхань на Східну Галичину.