Але мали місце чималі труднощі у створенні національної економіки (1991-1994 рр.).

Згідно з Декларацією про державний суверенітет, економічна політика України набула самостійності. Загальносоюзні багатства підлягали розподілу між республіками колишнього СРСР. Розподіл відбувся несправедливо. Наприклад, золотий, алмазний фонди, Держбанк СРСР стали власністю Росії.

Головним принципом створення національної економіки України стали соціальнo орієнто­вані ринкові реформи.

Головні перешкоди на шляху таких реформ: стара партійна та державна номенклатура, криміналізація економіки, некомпетентність керівництва, а також певна неготовність до нових економічних умов всього суспільства, яке звикло до соціалістичних стереотипів.

1992 р. Кабінет Міністрів Російської Федерації на чолі з Є.Гайдаром зняв контроль за ціноутворенням. Ціни значно зросли спочатку в Росії, а потім і в економічно пов'язаній з нею Україні. Розпочалась невпинна інфляція, банкрутство підприємств, вивіз дешевих товарів за межі України.

Відсутність належного митного контролю сприяла розкраданню країни: з України в величезних масштабах вивозилась цінна сировина.

Держава, яка розпочала ринкові реформи, послабила (або навіть втратила) контроль за державними підприємствами, колгоспами, радгоспами, що створювало ідеальні умови для розкрадання державної власності.

Швидко створити капіталістичний сектор у промисловості і сільському господарстві не вдалося.

Не принесла бажаних наслідків і приватизація, бо вона торкнулася дрібних промислових об'єктів, частка яких в промисловості України була незначною.

Розпочалася руйнація економічних зв'язків з республіками колишнього СРСР, не виконувались угоди про постачання сировини, устаткування. Внаслідок цього зупинялися підприємства.

Виникли труднощі з розрахуванням за отримані з Росії газ і нафту. Розпочалась енергетична криза.

Стихійно, без контролю держави, розширилась мережа комерційних банків (230). В банківській сфері розпочались зловживання.

Національний банк не зміг здолати інфляцію. Фінансова сфера країни опинилася в глибокій кризі.

Внаслідок катастрофічного стану в економіці набагато впав життєвий рівень значної частини насе­лення: збільшилось безробіття; хронічними стали невиплати заробітної платні, її рівень абсолютно не відповідав цінам і прожитковому мінімуму; погано фінансувалася система охорони здоров'я, освіта, вся соціальна сфера.

Але об'єктивне висвітлення становища, що склалося в економіці України, засвідчує, що в цей надзвичайно важкий період мали місце і певні досягнення.

Почали створюватися фермерські (індивідуальні) господарства на селі. Досвід засвідчив, що саме в таких господарствах була вище продуктивність праці, краще, аніж в колгоспах і радгоспах, якість продукції.

Було введено національну валюту – гривню (1996 р.); вдалося підтримувати її відносно твердий курс.

Багато підприємств, що подолали кризу, вийшли на новий рівень виробництва, почали осво­ювати світовий ринок: «Мотор-Січ» (Запоріжжя); Сумське науково-виробниче об'єднання ім.Фрунзе; об'єднання «Азовсталь» (Маріуполь); Київські науково-виробничі об'єднання .ім.Артема та ім.Антонова; завод «Комунар» (Запоріжжя); Львівський автобусний завод; Південтяжмаш (Дніпропетровськ); Донецьке об'єднання «Норд»; Миколаївський суднобудівний завод; завод ім. Малишева (Харків) та ін.

Велике значення для України мало становлення її на міжнародній арені як незалежної держави. Тут також були як прорахунку так і досягнення.

Пріоритетами зовнішньої політики України стали: участь в загальноєвропейському процесі, співпраця в рамках СНД, Європейського співтовариства, НАТО. Було активізовано роботу в ООН і інших міжнародних організаціях.

1992 року Україна стала членом Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, в 1995 р. – Ради Європи.

Складними і суперечливими (до 1997 р.) залишалися відносини з Росією через невиріше-ність проблем розподілу Чорноморського флоту, статусу міста Севастополя.

Недостатньо розвивалась економічна співпраця з країнами світу. Україна не змогла залучити необхідних для підйому економіки інвестицій з розвинутих країн в достатньому обсязі.

Не була встановлена широка співпраця з Європейським союзом внаслідок слабкого розвитку ринкових структур в нашій країні. 1992 р. Президент України Л. Кравчук і голова Комісії Європейських Співтовариств Жак Делор сформулювали умови співпраці в галузі енергетики, науки, техніки, сільського господарства.

Україна заявила про своє прагнення до набуття без'ядерного статусу.

Без'ядерний статус, на думку уряду України, передбачає тверді міжнародні гарантії безпеки, територіальної цілісності нашої держави. Тільки на таких умовах Україна обіцяла приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. 1994 р. Україна, США, Великобританія, Росія підписали Меморандум про гарантії безпеки України, а Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла нову Конституцію України. Ухваленню Конституції передувала запекла політична боротьба у Верховній Раді між демократичними і консервативними силами.

1997 р. вдалося нормалізувати відносини України і Росії. Президенти Л.Кучма та Б.Єльцин підписали Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Російською Федерацією.Укладанню цього договору передувала низка угод, зокрема щодо Чорноморського флоту.

Наприкінці 80-х – на початку 90-х років культура вперше за більш аніж 70 років позбулася ідеологічного підпорядкування комуністичній партії. Це створювало умови для національного відродження у сфері культури. Це проявилося в цілій низці заходів.

– Ліквідація “білих плям” української історії, культури.

– Повернення читачам раніше заборонених творів (романів В.Винниченка, драм М.Куліша, оповідань М.Хвильового, поезії Є.Плужника та ін.).

– Визнання творчості багатьох майстрів мистецтва (художника Г.Синиці, композиторів Г.Таранова, І.Белзи та багатьох інших).

– Українізація: українська мова отримала статус державної.

– Розширення сфери вжитку української мови.

– Відновлення та розвиток державницькоі ідеологіі (Ю.Бачинський, М.Міхновський, Д.Дон-цов, Є.Коновалець, С.Бандера та ін).

1988 р. розпочався і продовжується донині процес реформування системи освіти на прин­ципах демократизації усього навчально-виховного процесу.Створювалися навчальні заклади нових видів: ліцеї, гімназії, школи з поглибленим вивченням певних дисциплін, приватні школи. В навчальному процесі почали використовуватись різноманітні підручники і програми. Були відкриті нові вузи (найбільш авторитетний серед них – Києво-Могилянська академія); комерційні вузи; введено платний (контрактний) прийом на навчання. Вводиться система державного ліцензування вузів (надання права на освітянську діяльність) і акредитація (визначення рівня освітньої діяльності вузу). Проводиться гуманізація освіти (зміни у викладанні суспільних наук за обсягом, формою, змістом з метою прилучення студентів до загальнолюдських цінностей).

Є і певні досягнення в літературі і мистецтві.

– Високого рівня досягла творчість багатьох діячів літератури і мистецтва (В.Голобородько, І.Світличний – поети; І.Чендей, О.Лупій – письменники; А.Антонюк, Ю.Герц – художники та багато інших).

– Відроджуються раніше заборонені види народного мистецтва, наприклад, писанкарство (виготовлення писанок).

– Набув розвитку новаторський стиль в літературі і мистецтві (група молодих письменників, що оприлюднила свої твори у нових українських часописах «Хортиця», «Степ», «Холодний Яр»; художник Г.Синиця; композитори М.Гозенпуд, Г.Таранов та багато інших).