4.Україна в роки Першої світової війни.

1 серпня 1914 р. розпочалася Перша світова війна. Завершилася вона 1918 р. В ній брали участь 36 держав світу. На фронтах загинуло понад 10 млн.чоловік.

Українські землі в планах воюючих сторін – Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) та Антанти (Росія, Англія, Франція) набули важливого значення.

Російська імперія сподівалася приєднати частину західноукраїнських земель: просунути свої кордони до Карпат, прикриваючись гаслом об’єднання “братів-русинів”, тобто українців Східної Галичини й Північної Буковини.

Австро-Угорщина намагалась зберегти довічно своє панування в Галичині, Буковині, Закарпатті, та ще й мала претензії на Волинь й Поділля. Німеччина планувала створення протектората над рештою українських земель (крім них – претендувала на Прибалтику, Білорусію, Кавказ, щоб мати сухопутний торгівельний шлях у Персію й Середню Азію).

Крім того, й Австро-Угорська й Російська імперії намагалися використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу.

З початком війни українська громадськість Галичини утворила організації з метою визначення позиції українства щодо війни. Організації ці набули назви «Головна українська рада» (частина СДП, НДП, УРП; лідери: М.Павлик, М.Ганкевич, К.Левицький) та «Союз визволення України» (частина УСДРП, «Спілка»; лідери М.Меленевський-Баск, А.Скоропись-Йолтуховський, В.Дорошенко, Д.Донцов).

ГУР і СВУ зайняли антиросійську позицію: вони пропагували думку про те, що українці, надаючи допомогу Австро-Угорщині, зможуть створити незалежну державу в разі перемоги над Росією.

В серпні 1914 р. розпочалась масова мобілізація як в Росії, так і в Австро-Угорщині. На братовбивчу війну були направлені тисячі українців.

Австрійська влада дозволила сформувати легіон (військове формування) Українських січових стрільців (УСС) кількістю 2,5 тисячі вояків. В легіон були зараховані, в основному, патріотично налаштовані, підтримуючі ГУР і СВУ, вихованці спортивно-громадських організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт». Стрільці присягалися двічі: на вірність Австро-Угорщині і на вірність Україні.

Бойове хрещення “усуси” (так, за абривіатурою УСС, називали українських січових стрільців) прийняли 25 вересня 1914 р., захищаючи Ужицький перевал Карпатських гір, де вела наступ дивізія кубанських козаків.

Враховуючи те, що основною метою “усусів” була національно-визвольна боротьба за незалежну Україну, австрійці намагалися не допускати широких контактів стрільців з українським населенням Прикарпаття і Закарпаття. Крім того, австрійське командування навіть планувало взагалі позбавитися українського формування, розчленувавши його на розвідувальні загони по 20 чоловік, які мали переходити лінію фронту і вести бойові дії в тилу супротивника. Таким чином, людські втрати були б надзвичайно великими.

Але у жовтні-листопаді 1914 р. широкомасштабний наступ російських військ примусив австрійське командування відмовитися від плану розпилення УСС, і воно кинуло в бій весь український легіон.

В липні 1915 р. з двох куренів легіону УСС і новоутвореного куреня було сформовано перший полк УСС чисельністю 2200 бійців на чолі з отаманом Г.Коссаком. За героїчну боротьбу німецьке командування називало полк УСС – “кращим підрозділом всієї австро-угорської армії”. Але людськи втрати були настільки великими, що після оборонних боїв серпня-листопада залишки полку були переведені на переформування в тил.

На фронт “усуси” повернулися на початку травня 1916 р. А наприкінці місяця велика делегація полку УСС виїхала прямо з окопів на поховання Івана Франка (його сини Петро і Тарас одними з перших вступили до УСС і брали участь в боях).

Протягом серпня-вересня 1916 р. полк УСС захищав залізничний шлях Підгайці-Бережани на Тернопільщині. На горі Лисоня в оборонних боях українські легіонери знову завоювали славу, але були дуже великі втрати вбитими, пораненими і полоненими. Полк УСС перестав існувати.

Лише 150 стрільців і 16 старшин змогли прорватися з оточення. Ці бійці наприкінці 1916р. прибули на Волинь. Тут вони відразу зайнялись просвітительською діяльністю, організувавши в селах 46 початкових шкіл і почавши працювати в них вчителями.

Основним театром воєнних дій в Першій світовій війні були західноукраїнські землі. Бої тут йшли з перемінним успіхом. На початку весни 1915 р. російські війська вийшли на Карпатські перевали, але просуватися далі не насмілилися. Мирне населення Галичини і Буковини не чинило опору російським військам і часто зустрічало їх хлібом-сіллю. Настрій людей почав змінюватися, коли на цих землях було створено Галицько-Буковинське губернаторство на чолі з графом Бобринським і генералом Треповим. Почалися репресії: арешти, закриття громадських організацій, переслідування українофілів. Вводилися обмеження на використання української мови. Було заарештовано і вивезено до Суздаля митрополита греко-католицької церкви Андрія Шептицького. Цю політику царату щодо українців відомий російський громадсько-політичний діяч, депутат Державної думи П.Мілюков назвав “європейським скандалом”.

Австро-Угорщина проводила ще більш жорстоку політику на українських землях. Чинилися розправи без суду та слідства, тільки за підозрою в державній зраді, співчутті до Росії.

Війна призвела до великих людських втрат, падіння життєвого рівня, господарської кризи, ще більше загострила існуючі протиріччя і ще швидше підштовхнула суспільство до нової революції.