4.Україна в умовах десталінізації, економічний розвиток.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. СРСР вступив в період боротьби за владу, в яку було втягнуто керівництво України. Одним з претендентів на роль нового диктатора був Л. Берія, який очолював органи держбезпеки. Але в липні 1953 р. на Пленумі ЦК КПРС Берію було звинувачено в антидержавницькій діяльності, заарештовано і незабаром страчено. Цю акцію здійснював М. Хрущов – секретар ЦК КПРС, при підтримці міністра оборони Г. Жукова, деяких членів ЦК КПРС.

Незабаром М. Хрущова було обрано Першим секретарем ЦК КПРС, а його прибічник М.Булганін став Головою Ради Міністрів. М. Хрущов стає ініціатором проведення нової політики, яка пізніше набула назву “хрущовської відлиги”. На думку М. Хрущова (яку поділяли його прибічники – керівники країни), система, створена в СРСР, є справедливою та історично виправданою, здатною до прогресу. Але при цьому наголошувалося на необхідності позбавитися репресивних перекручень, сталіністських методів керівництва, тобто провести десталінізацію. Союзним республікам надавалися більш широкі права в економічній і культурній сферах. Почалася реабілітація (повне виправдання засуджених без вини людей) репресованих в 30-ті роки, відомих радянських, партійних, військових діячів, науковців, представників культури, мистецтва. З таборів ГУЛАГу в Україну повернулися ті, хто був репресований за дрібні “провини” – анекдоти про радянську владу та Й. Сталіна. Було припинено масові репресії. На шпальтах газет поступово зникло ім'я Й.Сталіна, все частіше з'являлися матеріали, що засуджували сталінський режим

Десталінізація першої половини 50-х років носила суперечливий характер, вона торкнулася лише деяких проблем минулого, критика сталінізму була обережною.

У лютому 1956 р. відбувся XX з'їзд КПРС, який став визначною подією у процесі десталінізації країни. На закритому засіданні було заслухано доповідь Першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова «Про культ особи та його наслідки».

В доповіді Хрущова вперше в історії радянської держави було піддано критиці сталінські методи керівництва, наведені факти зловживань владою з боку Й. Сталіна та його оточення, засуджені репресії. Делегати з'їзду були приголомшені доповіддю, але ухвалили рішення не виносити її на широкий за­гал. Текст доповіді було надіслано партійним організаціям і розповсюджена постанова по доповіді – «Про подолання культу особи та його наслідків».

Десталінізація була продовжена наприкінці 50-х – на початку 60-х років. Було знято пам'ятники, погруддя і портрети Й. Сталіна, що прикрашали приміщення державних установ. 1961 р. тіло Сталіна, що до цього знаходилось у Мавзолеї, було перезаховано біля Кремлівської стіни. Були змінені назви міст, селищ, районів, вулиць, майданів, заводів, колгоспів, кораблів тощо, які носили ім'я Сталіна.

Створені спеціальні комісії з реабілітації безвинно репресованих; почалася масова реабілітація. Докладались зусилля з демократизації' всіх сфер суспільного життя. Зменшився контроль центральних органів над економікою, були створені територіальні органи управління економікою – ради народного господарства (раднаргоспи). Розширились права республік у формуванні бюджету, в сфері матеріально-технічного забезпечення, збуту, в адміністративних питаннях. Більше можливостей з'явилося для розвитку культури, свободи творчості.

В цей час з’являється можливість друку раніше заборонених творів, більш правдивої роз-повіді про воєнні роки й післявоєнний період. З’являється ціла плеяда діячів науки, літератури, мистецтва, які з натхненням й вірою в реальну демократизацію в суспільстві включаються в культурне життя країни. Їх так і назвали “шістдесятники”.

При всій історичній значущості процес десталінізації відбувався як процес ліквідації най-більш негативних проявів тоталітарного режиму і не торкався його суті. Вже наприкінці 50-х років десталінізація уповільнилась, численні проблеми суспільства, пов'язані з наслідками сталінізму, не були вирішені.

В жовтні 1964 р. рішенням Пленуму ЦК КПРС М. Хрущова було усунуто з посади Першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР (останню посаду він обіймав з 1957 р.). Першим секретарем було обрано Л. Брежнєва.

Непослідовність в політиці десталінізації викликала опір і з боку її прибічників, що прагнули до її поглиблення. Наприкінці 50-х – на початку 60-х років з'являється рух незгодних з такою політикою – дисидентів.

Економіка України наприкінці 50-х – в першій половині 60-х років.

Темпи росту економіки значно зросли, але традиційні галузі індустрії – металургія, видо-буток вугілля, важке машинобудування – потребували модернізації.

В машинобудуванні були розроблені і впроваджені нові види техніки (металорізальні верстати, кукурудзозбиральні комбайни тощо), але якість нових виробів була низькою, а металомісткість – значною. Побудовані нові машинобудівні заводи на Півдні України (завод важких пресів і бурякозбиральних комбайнів у Дніпропетровську, трансформаторний завод у Запоріжжі, завод вантажних автомобілів у Кременчуці тощо). Розпочався випуск найбільших в світі вантажних суден і рибальських траулерів у Миколаєві, реактивних літаків Ту-124 в Києві.

Продовжувалось зміцнення паливно-енергетичної бази. Було побудовано Дніпровський каскад гідроелектростанцій.

Досягнуто приріст сільськогосподарської продукції.

Споруджено і реконструйовано 700 підприємств легкої і харчової промисловості.