1. Гетьман і.С.Мазепа, його внутрішня і зовнішня політика.

25 липня 1687 року на козацькій раді на річці Коломак було обрано нового гетьмана. Ним став генеральний писар Іван Степанович Мазепа (1632-1709рр.). Новий гетьман під-

писав новий договір з Москвою. Так звані „Коломацькі статті”:

– Гетьман не має права знімати з посади генеральну старшину без дозволу царя.

– Старшина не може обирати гетьмана.

– Для охорони гетьмана в Батурині розташовується полк московських стрільців.

– На південних кордонах мають будуватися фортифікаційні спорудження.

– Російські воєводи не мають права втручатися в українські справи.

Іван Мазепа в своїй зовнішній політиці орієнтувався на Москву, сподіваючись з допо-могою Москви розповсюдити гетьманщину на Правобережну Україну, а від Криму й Ту-реччини – приєднати степову полосу понад Чорним і Азовським морями.

Гетьман намагається створити станову державу на зразок західноєвропейської монархії. Він зміцнює становище старшини, роздаючи їй дарчі на землі; універсалом гетьмана запро-ваджується дводенна панщина на Лівобережжі, триває нове закріпачення селян, які після Визвольної війни були вільним (це призвело до селянсько-козацького повстання).

Важливою була діяльність гетьмана в культурній сфері: на частину своїх особистих при-бутків І.Мазепа будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових церков, споруджених у пиш-ному стилі (Київ, Чернігів, Батурин, Переяслав), який було названо мазепинським бароко; розширюється (споруджуються нові корпуси) Києво-Могилянська академія, засновуються школи, друкарні.

Але цей бурхливий культурний та економічний розвиток, який переживала Україна, вже на початку XVIII століття було поставлено під загрозу.

1700р. розпочалась Північна війна між Московським царством й Швецією. Петро І (на престолі з 1689 року), зазнавши на першому етапі ряд катастрофічних поразок, вирішує модернізувати армію, управління і суспільство взагалі. Він значно зміцнює централізовану владу і, в межах цієї політики, під загрозу потрапляє гарантована 1654 року автономія Гетьманщини.

На вимогу царя козаки вперше повинні були воювати виключно за його інтереси; на чолі козацьких полків ставилися московські та німецькі командувачі; українці зазнавали утисків з боку московських військ по містах і селах України; брали участь у будівництві каналів, до-ріг, фортець.

В цей час з’являється незадоволення владою Москви серед козацької старшини. Саме в цей період і змінюється зовнішньополітична орієнтація І.Мазепи.

1705 року встановлюються зв’язки з союзником шведів польським королем Станіславом Лещинським. З 1706 року – зносини із Швецією. Укладається угода з Карлом ХІІ, згідно якої Мазепа допомагає Карлу ХІІ у війні, а після перемоги над Московським царством Україна стає вільною державою, а Мазепа – довічним князем. Але Мазепа діяв надзвичайно обережно й рішучі дії розпочав лише тоді, коли Карл ХІІ рушив свої війська в Україну.

1708 року Карл ХІІ розпочав здійснювати свій давній задум про похід на Московію. Шведи виступали в напрямку на Смоленськ і на Москву через територію Литви та Білорусії. Але повернули в Україну, що прискорило виступ гетьмана.

24 жовтня 1708 року Мазепа разом з однодумцями й 4-ма тисячами козаків на чолі із Костем Гордієнко об’єднався із шведами на річці Десні. Петро І, дізнавшись про це, стра-шенно розлютився. Його реакцією було проголошення універсалу, яким Мазепу об’явлено зрадником. Народу було обіцяно вольності. Козацька старшина мала зібратися у Глухові на обрання нового гетьмана. Меншикову було наказано захопити і знищити Батурин.

Прибічників Мазепи, які не прибули на вибори, було заарештовано й віддано катам: їх колесували, четвертували, саджали на кіл, здирали шкіру з живих (страчено близько 900 осіб).

В масі своїй різні верстви українського народу не підтримали планів гетьмана. До шведів ставилися як до загарбників, а глибина гетьманової політики була їм незрозуміла. Тим біль-ше, що шведи насильницьким шляхом заготовляли харчування. Розгортається партизанський рух проти шведів. Козацька старшина в масі також не підтримала гетьмана. Причини: промосковська орієнтація частини старшини; недовіра Мазепі; жорстокість Петра І.

У квітні 1709 року за наказом Петра було спалено Запорозьку Січ, всіх козаків знищено.

Визначальною в війні стає Полтавська битва (27 червня 1709р.):

Петро І – 50 000 людей і 72 гармати;

Карл ХІІ – 25 000 людей ( без гармат ).

Карла ХІІ перед боєм було поранено в ногу.

Бій тривав 8 годин. Переміг Петро І.

Втрати: шведи – 10 000 вбитих, 3 000 полонених;

росіяни – 4,5 000 вбитих.

Карл ХІІ разом з І.Мазепою й рештками своєї армії втік до Туреччини, де в Бендерах 22-го серпня1709 року Іван Мазепа помирає.