8. Козацько-селянські і народні рухи к.Xvі - xvіі ст.

Основні повстання і рухи та їхні ватажки:

1591-1593рр. – Криштоф Косинський (Київщина, Брацлавщина, Волинь).

1594-1596 рр. – Северин Наливайко та Матвій Шаула.

1625 р. – Марко Жмайло.

1630-1631 рр. – Тарас Федорович (Трясило).

1635 р. – Іван Сулима.

1637-1638 рр. – Павло Бут (Павлюк), Дм. Гуня, Яків Острянин.

9. Культура України xvі – поч. Xvіі ст.

В цей час в містах України активну діяльність розгортають братства (в м. Львів, Вільне, Луцьк, Київ).

Братства – національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і біло-руських (литовських) православних міщан ХVІ-ХVІІІ ст.

Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі. Вони розгортали велику культосвітню діяльність, придбали друкарні, відкривали школи, утримували шпиталі, дбали про свої патрональні церкви. Братства мали свої статути. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорозьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним.

ІІ-ї пол.ХVІІ–ХVІІІ ст. братства діяли в більшості міст і в деяких селах Галичини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини. Витрати братств покривалися за рахунок внесків його членів. Братства захищали соціальні інтереси ремісничо-торгового населення, боролися проти націо-нального гноблення. В числі провідних діячів братств були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу: Ю.Рогатинець, І.Красовський, С.Зизаній, І.Борецький, П.Беринда та ін. Намагаючись перетворити православну церкву на знаряддя зміцнення своїх суспільно-політичних позицій, братства виступали як проти необмеженої влади церковних феодалів – православних єпископів, так і проти польсько-шляхетського та католицького наступу.

Будучи насамперед організаціями заможного ремісничо-торгового міського населення (бюргерства), братства об’єднували навколо себе також представників інших соціальних верств України. Деякі з них приймали до свого складу православне духовенство й православну шлях-ту, які були невдоволені національно-релігійними утисками. Іноді братства підтримували і окремі православні магнати та єпископи (зокрема князь К.Острозький). Вони вели боротьбу проти ієзуїтської пропаганди та примусового насадження уніатства в Україні і в Білорусії, підтримували зв’язки з Росією, Молдавією, південними слов’янами. На базі Київської братської школи 1632 р. було створено Києво-Могилянську колегію (з 1701 р. – академію). З братських шкіл вийшов ряд письменників, учених, політичних діячів, діячів освіти, книгодрукування, митців, які сприяли зміцненню зв’язків українського та білоруського народів.

ХVІст. В Україні з’являються й вищі навчальні заклади. Перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа – Острозька школа (академія). 1576 року князь Острозький Костянтин-Василь засновує слов'яно-греко-латинську академію в Острозі. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця – княжна Гальшка Острозька. В основу діяльності Острозької академії було покладено тради-ційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалект-тики (мистецтво диспуту), арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г.Смотрицький, викладачами – видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Д.Наливайко, Х.Філалет, І.Лятос, К.Лукаріс та педагоги із Краківського та Падуанського університетів. Острозька школа мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Льво-ві, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М.Смотрицький, гетьман П.Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. єзуїтської колегії в Острозі Острозька школа занепала і 1636 р. перестала існувати.

В Острозі діяла друкарня (приблизно 1578р.), де було надруковано першу повну Біблію слов’янською мовою – Ів.Федорович – «Острозька Біблія» (1581р.).

Велике значення для розвитку культури мала діяльність Львівської (братської) друкарні: 1574 р. – «Апостол» – І.Федорович.

Великий вплив на архітектуру й образотворче мистецтво мало європейське Відрод-ження.

Вплив ренесансного стилю передусім відбивався на міських житлових будинках. Унікальним зразком ренесансного будівництва став ансамбль львівської площі Ринок, споруди, пов'язані зі львівським Успенським братством – Успенська церква, каплиця Трьох Святителів, вежа Корнякта. Авторами цих проектів були Павло Римлянин, Амброджіо Прихильний, Петро Барбон та ін.

Протягом XVI ст. відбувалися важливі рушення в розвиткові мистецтва скульптури. З’яв-ляється монументальна скульптура. Вона виконувала функцію оздоблення архітектурних споруд. Прикметними у зв'язку з цим є скульптурні різьблення львівських каплиць Кампіа-нів та ін.

Протягом ХVІ – І-ї пол. XVII ст. розвивався іконопис. Виняткової майстерності досягли українські митці у створенні іконостасів.Справжньою перлиною українського мистецтва є іконостас П'ятницької церкви, створений львівськими митцями в першій половині XVII ст. До шедеврів українського мистецтва належить іконостас львівської Успенської церкви. Ікони для нього малювали видатні львівські художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович.

Поряд із церковним розвивались і світські жанри. За тієї доби, зокрема, з'явилися портрет та батальне малярство. Показовими щодо цього є портрети князя Костянтина Острозького та львіського купця Костянтина Корнякта.

Досконалим видом тогочасного мистецтва була книжкова мініатюра та графіка. Яскравим взірцем використання українськими майстрами мотивів європейського Відродження можуть служити мініатюри Пересопницького Євангелія. Гравюра набула особливої популярності із появою друкарства. Високою майстерністю відзначалися графічні зображення львівського «Апостола» та «Острозької Біблії» Івана Федоровича.

Мистецька спадщина ХVІ – І-ї пол. XVIIст. надзвичайно яскрава й розмаїта. У тогочасних замках, церквах, іконах, скульптурах і гравюрних зображеннях поєднано художні традиції ідосягення ренесансної доби, які є відбитком характеру, світовідчуття українського народу.