Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Консп.лекц. з іст.України..docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
290 Кб
Скачать
☆

Питання до самоконтролю

1. Розкрийте причини роздробленості Русі й наслідки цього процесу.

2. Охарактеризуйте державний устрій та господарство монголо-татар.

3. Які причини поразок русичів у боротьбі з монголо-татарами та історичне значення цієї боротьби ?

4. В чому полягало золотоординське іго для руських князівств ?

5. Коли і як утворилася Галицько-Волинська держава ?

6. В чому полягає історичне значення Галицько-Волинської держави ?

Тема: Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої План:

1. Стан українських земель XIV ст.

2. Утворення Великого князівства Литовського.

3. Особливості соціально-політичного стану українських земель.

4. Початок зближення Литви та Польщі.

5. Люблінська унія.

6. Соціально-економічний розвиток українських земель.

7. Берестейська унія.

8. Козацько-селянські і народні рухи к.XVІ – XVІІ ст.

9. Культура України XVІ – початку XVІІ ст.

1. Стан українських земель XIV ст.

О.Субтельний:

“У XIV ст. історичні події розвивалися у несприятливому для України напрямі, саме в період її політико-економічного та культурного занепаду почали підноситися її сусіди – Литва, Польща та Московія. Ці суспільства дуже швидко розросталися і їх цілком природно, приваблював вакуум влади, що виник на півдні. Стародавній Київ залишався тут лише блідою тінню своєї колишньої слави. Крім православного митрополита, що в 1300 р. виїхав до процвітаючих центрів північного сходу Росії та зрештою осів у Москві, місто покинули багато бояр і великих купців. Протягом тривалого часу Київ навіть не мав свого князя. Після смерті останнього князя галицько-волинської династії західно-українські землі теж опинилися без свого провідника, ставши легкою наживою для ворога. Майже 80 років титул володаря українських земель належав монголо-татарам. Але навіть протягом відносно короткого періоду їхнього панування хронічні чвари у Золотій Орді унеможливлювали для монголів безпосереднє управління тутешніми землями. Отже, Україна, наче дозрілий плід, чекала наступного завойовника.

Серед перших, хто скористався цією можливістю, були литовці”.

2. Утворення Великого князівства Литовського.

У середині ХІІІ ст. Міндаугас (Міндовг) об’єднав войовничі відсталі язичницькі племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонського ордену німецьких хрестоносців-колонізаторів, що виник на прибалтійських землях. Із цієї боротьби литовці вийшли сильнішими й тісніше об’єднаними, ніж будь-коли.

У перші десятиліття XIVст. під проводом великого князя Гедимінаса (Гедиміна) вони рушили на Білорусь. А 1340х рр. під час правління його сина Альгердаса (Ольгерда), який рішуче проголосив, що “вся Русь просто повинна належати литовцям”, вони вступили на українські землі.

До 1350-х років Ольгерд поширив свою владу на дрібні князівства, розташовані на лівому березі Дніпра, а 1362 р. його військо зайняло Київ. 1363р. литовці рушили на Поділля, завдавши нищівної поразки Золотій Орді. В той час, підпорядкувавши велику частину Білорусі та України (приблизно половину земель Київської Русі) Велике князівство Литовське стало найбільшим в Європі.

Не слід уявляти собі захоплення литовцями українських земель, як тотальне нашестя лютих орд чужинців. До опису цього цілеспрямованого процесу краще пасують такі слова, як проникнення, включення, приєднання. Під час просування Ольгерда вглиб України, населення часто вітало його війська, що переважно складалися з українських підданих, або союзників. Якщо спалахували бої, то, як правило, із Золотою Ордою.

Причини швидкого (легкого) поширення влади Великого князівства Литовського українськими землями:

– литовське панування змінило жорстоке іго Золотої Орди;

– литовці на найвищі адміністративні посади садовили місцеву українську знать;

– литовці проголошували: “Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо”.