2.Радянізація західних областей України.

1945-1947 рр. внаслідок підписання договорів з Польщею, Чехословаччиною, Румунією було завершено об'єднання всіх українських земель:

– Радянсько-польський договір (серпень 1945 р.) – Польща визнала входження до складу СРСР Західноукраїнських областей,які відійшли від Польщі 1939-1940рр.

– Радянсько-чехословацький договір (червень 1945р.) – Чехословаччина визнала факт вход-ження Закарпатської України до складу Радянської України.

– Радянсько-румунський договір (1947 р.) – встановлено кордон з Румунією, визначена лінія кордону по територіі Буковини.

На територіях, що увійшли до складу України, одночасно з промисловим будівництвом, відбудовою сіл і міст здійснювалась політика радянізації, розпочата ще 1939-1940 рр.

Для реалізації політики радянізації в Західну Україну були направлені працівники пар-тійного апарату, правоохоронних органів, державної безпеки, спеціалісти в галузях еконо-міки, культури, освіти з інших районів СРСР. Створюються партійні, комсомольські, проф-спілкові організації, що були фундаментом рдянської влади. Відновлюється колективізація, розпочата ще 1939 р. Використовуючи примусові методи, влада здійснює суцільну колек-тивізацію до 1950 р. 1946-1948 рр. були проведені масові депортації західних українців в Си-бір, на Далекий Схід тощо. Заборонено греко-католицьку церкву. Здійснювалися репресії.

В умовах радянізації боротьба ОУН-УПА проти сталінського режиму, за незалежність української держави, активізувалась. Чисельність ОУН-УПА перевищила 100 тис. чоловік. 1944-1947 рр. ОУН-УПА веде збройну боротьбу з радянською владою.

З метою придушення збройної боротьби ОУН-УПА в Західну Україну були направлені загони МВС-МДБ, війська, винищувальні загони, створювались групи самозахисту з місце-вих активістів. Керує збройною боротьбою ОУН-УПА Роман Шухевич. 1948 р. частини підрозділів УПА зазнали поразки, перейшли на територію Польщі, потім в західну зону Німеччини. 1950 р. Р.Шухевича з загоном було оточено поблизу Львова силами МВС-МДБ. Він загинув, підірвавши себе гранатою, загін було знищено. 1952 р. ОУН-УПА припинила існування як масова організація. Але поодинокі групи продовжували боротьбу в Західній Україні до 1955р.

3. Депортація кримських татар.

В жовтні 1921р. вийшла Постанова радянського уряду про утворення Кримської АСРР в складі РСФРР (Кримське ханство виокремилося при розпаді Золотої Орди 1443р.).

Під час Другої світової війни нацисти намагались посіяти розбрат між представниками різних національностей. Було створено “мусульманський комітет”, потім на його основі – “татарський комітет”. Перед ним стояли задачі: створити формування для боротьби з парти-занами, знищити комуністів і радянський актив, допомагати німецькій армії тощо. Із при-близно 200-тисячного татарського населення Крима, було набрано близько 20 тис. чол. (бага-то з них – силомиць). З татарських націоналістів було створено спеціальні каральні загони.

Одночасно представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної Армії й брали участь в партизанському русі. Кримських татар, що воювали в частинах ЧА, після демобілізації також було піддано депортації, в тому числі й тих, хто мав високі урядові наго-роди.

Операція з депортації почалась рано вранці 18 травня 1944р. і закінчилася о 16.00 20-го травня. Для її проведення були задіяні війська НКВС кількістю понад 32 тис. осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними доправляли до місць заслання (Узбекістан, Казахстан, Башкірія, Якутія, Сибір, Дагестан). За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі заслан-ців годували рідко і часто солоною їжею, після якої не давали пити.У деяких складах засланці отримали їжу вперше і в останнє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкоруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.

30 червня 1945р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перетворення Кримської АРСР на Кримську область в складі РРФСР». А 19 лютого 1954р. Крим було передано до складу УРСР. Таким чином, 1954р. завершився процес формування сучасної території України.

1967р. звинувачення по відношенню до всіх громадян татарської національності, що жили в Криму, було знято.