Т.Іі. Становище України 1918р. План

1.Прихід до влади гетьмана П.Скоропадського.

2.Внутрішня й зовнішня політика гетьмана.

3.Падіння гетьманату. Утворення Директорії.

4.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

5.Акт Злуки.

1.Прихід до влади гетьмана п.Скоропадського.

Поступово складалися передумови усунення УЦР з політичної арени.

Ліквідація республіканського режиму в Україні відбулася 29 квітня 1918р, коли загін німецьких військ зайняв приміщення, де засідала ЦР. Цього ж дня Конгрес хліборобів проголосив гетьманом України генерала Павла Скоропадського. Замість УНР було прого-лошено гетьманат під назвою Українська держава – державу монархічної форми правління.

Захистити Центральну Раду було нікому:

– напередодні перевороту німці роззброїли Першу дивізію синєжупанників, дислоковану в Києві, інші частини, лояльні республіканському режимові;

– під час перевороту було розформовано галицький корпус Січових Стрільців, що охороняв приміщення ЦР і намагався дати відсіч німецьким частинам.

Оточення Павла Скоропадського складалося з помірковано-консервативних чиновників, військових і громадських діячів, зв’язаних з Україною з дореволюційних часів. Серед членів гетьманського уряду – Ради міністрів – переважало переконання, що переворот відкрив можливості побудови нової за формою української держави, яка встановить стабільний політичний лад, що грунтуватиметься на засадах приватної власності й зуміє забезпечити національне відродження.

2.Внутрішня й зовнішня політика гетьмана.

Внутрішня політика.

1. Сформовано кабінет міністрів з помірковано-консервативних чиновників, військових, громадських діячів. Голова уряду – Ф.Лизогуб, міністр зовнішніх справ – Д.Дорошенко (УПСФ). Створено дієздатний адміністративний апарат (старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція, інше). Але посилення апарату за рахунок русифікованих представників старого чиновництва несло загрозу Українській державі.

2. Відновлено поміщицьке землеволодіння.

3.Зроблена спроба створення національної армії (чисельність її мала перевищити 300 тисяч). Спроба поновити українське козацтво як окремий стан населення й резерв національної армії.

4. Реформована банківська система, збалансований держбюджет, зроблені кроки для становлення української грошової системи.

5. Відновлено залізничний рух завдяки відбудові залізниці, мостів, ремонту потягів.

6. Були обмежені демократичні права і свободи. Введено цензуру для газет, заборонено збори, мітинги, маніфестації; переслідувалися більшовики, інші ліві партії.

7. Найбільші досягнення – в національно-культурній політиці:

а) спроба українізації держапарата й системи освіти:

– разом із російськими засновувалися українські гімназії (1918р. – 150 гімназій),

– закон про обов’язкове вивчення української мови і літератури, історії і географії України,

– 2 українські університети (Київ, Кам’янець-Подільський),

– в російськомовних університетах – Київському, Харківському, Одеському – почали працювати кафедри української мови, літератури, історії і права.

б) 24.11.1918р. було відкрито Українську Академію Наук. Перші академіки: Д.Багалій, А.Кримський, В.Вернадський, В.Косинський.

в) організовані Національна Бібліотека, Національний Архів, Національна Галерея Мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П.Саксаганського, “Молодий театр” Л.Курбаса.

Зовнішня політика.

Одна з головних задач – боротьба за міжнародне визнання України:

– союз з Німеччиною,

– Україна була визнана 30 країнами: 10 з них мали свої представництва в Києві, Україна мала представників в 23 країнах. Дипломатичні відносини з: Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, Фінляндією, скандинавськими країнами,

– мирний договір з Росією (12.06.18.),

– дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) Східно-галицькі землі і Холмщину,

– підтримка контактів з білокозачим Доном.

Підсумки:

В цілому в Україні було досягнуто стабілізації економіки, дано значний імпульс розвитку української культури, досягнуто ряд успіхів в зовнішній політиці. Але реставрація дореволюційних порядків на селі, орієнтація гетьманата лише на великих землевласників і буржуазію відштовхнула від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецькі війська була нестійкою, бо Німеччина програвала війну й в ній самій назрівала революція.