- •Питання
- •1. Суспільно-історичний характер філософії. Витоки і спрямованість філософського знання.
- •2. Екзистенціалізм: вихідні ідеї та еволюція.
- •3. Методи емпіричного пізнання.
- •4. Методологічна та аксіологічна функція філософії
- •5. Проблематика неотоміської філософії
- •6. Методи теоретичного пізнання.
- •7. Своєрідність філософії древності.
- •8. Ж.П.Сартр "Екзистенціалізм - це гуманізм".
- •9. Теорія та факт в науковому пізнанні
- •10. Вплив Платона та Аристотеля на долю світової філософії
- •11. Основні ідеї роботи т.Куна "Структура наукових революцій".
- •12. Проблема як форма наукового пізнання.
- •13. Місце і роль ранньохристиянської філософії
- •14. Ортега-і-Гассет. Тема нашого часу.
- •15. Метод в науковому пізнанні. Метод і методологія.
- •16. Схоластика та містицизм в філософії європейського середньовіччя.
- •17. "Філософія критичного раціоналізму" к.Поппера.
- •18. Роль культури в людській життєдіяльності.
- •19. Антропоцентризм філософії Відродження.
- •20. Д.Чижевський про особливості української ментальності та філософії
- •21. Мова як феномен спілкування та культури.
- •22. Раціоналізм та емпіризм в філософії Нового часу.
- •23. Філософія фрейдизму та неофрейдизму.
- •24. Культура та цивілізація.
- •25. Проблема людини в філософії Просвітництва.
- •26. Філософська герменевтика про діяльність та комунікацію.
- •27. Природа та роль моральних цінностей.
- •28. Гуманістична спрямованість філософії г.Сковороди.
- •29. Життєвий світ та буття людини.
- •30. Соціальні функції релігії
- •31. Фундаментальний вплив Канта на еволюцію філософського мислення
- •32. Екзистенціаліська та субстанціаліська інтерпретація природи людини.
- •33. Функції права в соціальних відносинах та житті особи.
- •34. Об'єктивний ідеалізм філософії Гегеля: особливості методу та системи.
- •35. Філософські варіанти розуміння відношення людини до природи.
- •36. Мистецтво в житті суспільства та особи.
- •37. Антропологічний матеріалізм філософії Фейєрбаха.
- •38. Роль матеріальної діяльності людей в суспільному житті.
- •39. Необхідність і свобода в суспільно-історичній діяльності.
- •40. Проблема відчуження в філософії марксизму та матеріалістичне розуміння історії
- •41. Економічна антропологія а.В.Чаянова.
- •42. Ідеологія та утопія.
- •43. Доктринерський та гуманістичний варіанти філософії марксизму XX сторіччя.
- •44. Соціальні відносини в людській життєдіяльності.
- •45. Глобальний характер сучасної життєдіяльності та етика відповідальності.
- •46. Вихідні позиції екзистенціаліської філософії с.К'єркегора.
- •47. Життєдіяльність та свідомість
- •48. Реальності та ілюзії суспільного прогресу.
- •49. Світ як воля та уявлення в концепції а.Шопенгауера.
- •50. Свобода та творчість в людському бутті.
- •51. Концепції індустріального та постіндустріального суспільства.
- •52. І.Франко: "Що таке поступ".
- •53. М.Вебер про роль духовних чинників в економічній діяльності
- •54. Поняття розвитку в концепціях Гегеля та марксизму.
- •55. Філософія життя ф.Ніцше.
- •56. Гроші як елемент соціальних відносин в концепції г.Зіммеля.
- •57. Особливості екзистенціаліської версії діалектики.
- •58. Еліта та народ в концепції д.Донцова.
- •59. Соціально-практична природа пізнання.
- •60. Діалектика в інтерпретації Франкфуртської школи соціальної філософії
- •61. Нація, держава та культура в контексті осмислення української історії
- •62. Суб'єкт та об'єкт пізнання.
- •63. Історичні форми спільнот.
- •64. "Філософія серця" п.Юркевича біля витоків російського християнського персоналізму
- •65. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.
- •66. Ринок як всезагальна модель людських відносин в соціальній філософії ф.Фон Хайєка.
- •67. Основні ідеї "філософії свободи" м.Бердяєва.
- •68. Роль та функції традицій в пізнанні та бутті людини в умовах науково-технічної цивілізації
- •69. Поняття істини: можливості різноманітних філософських підходів.
- •70. Основні ідеї та еволюція позитивіської філософії
- •71. Єдність чуттєвості та інтелекту в пізнавальній діяльності
- •72. Сучасна практична філософія. Проблема взаємин етики, політики, економіки.
- •73. Феноменологічна філософія е.Гуссерля про "кризу європейської науки".
- •74. Розуміння як пізнавальна проблема.
- •75. Філософська антропологія про походження і місце людини в світі.
33. Функції права в соціальних відносинах та житті особи.
Право – це система загальнообов'язкових норм, виражених в законах, інших джерелах, що визнаються державою, і є загальнообов'язковим критерієм правомірно-дозволеної (а також забороненої і приписаної) поведінки.
Право є соціальне явище, без якого неможливе існування цивілізованого суспільства. Право в нормативній формі повинне відображати вимоги загальнолюдської справедливості, служити інтересам суспільства в цілому, а не окремим його класам або соціальним групам, враховувати індивідуальні інтереси і потреби особи як першооснови. Право є міра поведінки, що встановлена і охороняється державою.
Сутність права полягає в регулюванні суспільних відносин в умовах цивілізації, в досягненні на нормативній основі такої стабільної організованості суспільства, при якій регулюється демократія, економічна свобода, свобода особи. Вище суспільне призначення права – гарантувати в нормативному порядку свободу в суспільстві, затверджувати справедливість, створювати оптимальні умови для розвитку в суспільстві економічних і духовних чинників, виключаючи свавілля в суспільному житті. Право покликане бути стабілізуючим чинником. Саме в цьому є найважливіша сторона правового регулювання.
Основні функції права: регулятивна – впорядкування суспільних відносин шляхом закріплення існуючих суспільних зв'язків і порядків і забезпечення активної поведінки тих або інших суб'єктів; охоронна – встановлення заходів юридичного захисту і юридичної відповідальності, порядку їх покладання і виконання.
Таким чином, право, як і держава, покликане служити людям, суспільству, забезпечувати його нормальне життя.
Найзагальнішими ознаками права є: загальнообов'язкова нормативність – норми права поширюють свою дію на територію всієї країни, на все населення. Вираз норм в законах і інших що визнаються державою джерелах – юридичні норми, це строга зовнішня реальність, незалежна від розсуду окремих осіб. Дія через дозвіл через суб'єктивні права – ознака, яка розкриває особливості права як "права" виділяє його з інших норм, діючих в суспільстві. Державна забезпеченість – ознака, що свідчить про те, що загальні правила, які признаються державою до якості правових, мають підтримку наймогутнішої соціальної сили – державної влади.
Cуттєву роль у життєдiяльностi суспiльства вiдiграє правова cвiдомiсть, яка являє собою сукупнiсть знань, поглядiв на юридичнi права та норми, що регулюють поведiнку людей у суспiльствi. Право як система загальнообов'язкових норм i правил поведiнки людей, змiнюється разом з розвитком суспiльства, держави, полiтики. Правова свiдомість тісно взаємопов'язана з правовими нормами та законами у вiдповiдностi до пануючих в суспiльствi уявленнь про законнicть, порядок, справедливicть. Свiй змicт правова свiдомiсть реалiзує насамперед в основних сферах життєдiяльностi суспiльства – соцiально-економiчнiй та полiтичнiй, там, де i вiдбувається процес формування правосвiдомостi, правової культури членiв суспiльства. Поведiнка, взаємовiдносини людей, як вiдомо, регулюються полiтичними, моральними i правовими поглядами. Знання особистістю своїх прав та обов'язків дає змогу їй проявляти політичну, правову активність у всіх сферах суспільного життя. Важливим у цьому зв'язку є підвищення в суспільстві ролі демократичних та правових інститутів, співробітників правоохоронних органів щодо суворого дотримання законності, демократичних принципів правосуддя.
Процес розвитку правосвідомості носить суперечливий характер. Сюди слід насамперед віднести суперечності між необхідністю розвитку у кожної особистості високої правової свідомості, культивування у громадян шанобливого ставлення до законів, посилення їхньої ролі як фактора зміцнення правової, громадянської відповідальності людей і незрілою правосвідомістю, низькою правовою культурою значної частини громадян.
