- •Питання
- •1. Суспільно-історичний характер філософії. Витоки і спрямованість філософського знання.
- •2. Екзистенціалізм: вихідні ідеї та еволюція.
- •3. Методи емпіричного пізнання.
- •4. Методологічна та аксіологічна функція філософії
- •5. Проблематика неотоміської філософії
- •6. Методи теоретичного пізнання.
- •7. Своєрідність філософії древності.
- •8. Ж.П.Сартр "Екзистенціалізм - це гуманізм".
- •9. Теорія та факт в науковому пізнанні
- •10. Вплив Платона та Аристотеля на долю світової філософії
- •11. Основні ідеї роботи т.Куна "Структура наукових революцій".
- •12. Проблема як форма наукового пізнання.
- •13. Місце і роль ранньохристиянської філософії
- •14. Ортега-і-Гассет. Тема нашого часу.
- •15. Метод в науковому пізнанні. Метод і методологія.
- •16. Схоластика та містицизм в філософії європейського середньовіччя.
- •17. "Філософія критичного раціоналізму" к.Поппера.
- •18. Роль культури в людській життєдіяльності.
- •19. Антропоцентризм філософії Відродження.
- •20. Д.Чижевський про особливості української ментальності та філософії
- •21. Мова як феномен спілкування та культури.
- •22. Раціоналізм та емпіризм в філософії Нового часу.
- •23. Філософія фрейдизму та неофрейдизму.
- •24. Культура та цивілізація.
- •25. Проблема людини в філософії Просвітництва.
- •26. Філософська герменевтика про діяльність та комунікацію.
- •27. Природа та роль моральних цінностей.
- •28. Гуманістична спрямованість філософії г.Сковороди.
- •29. Життєвий світ та буття людини.
- •30. Соціальні функції релігії
- •31. Фундаментальний вплив Канта на еволюцію філософського мислення
- •32. Екзистенціаліська та субстанціаліська інтерпретація природи людини.
- •33. Функції права в соціальних відносинах та житті особи.
- •34. Об'єктивний ідеалізм філософії Гегеля: особливості методу та системи.
- •35. Філософські варіанти розуміння відношення людини до природи.
- •36. Мистецтво в житті суспільства та особи.
- •37. Антропологічний матеріалізм філософії Фейєрбаха.
- •38. Роль матеріальної діяльності людей в суспільному житті.
- •39. Необхідність і свобода в суспільно-історичній діяльності.
- •40. Проблема відчуження в філософії марксизму та матеріалістичне розуміння історії
- •41. Економічна антропологія а.В.Чаянова.
- •42. Ідеологія та утопія.
- •43. Доктринерський та гуманістичний варіанти філософії марксизму XX сторіччя.
- •44. Соціальні відносини в людській життєдіяльності.
- •45. Глобальний характер сучасної життєдіяльності та етика відповідальності.
- •46. Вихідні позиції екзистенціаліської філософії с.К'єркегора.
- •47. Життєдіяльність та свідомість
- •48. Реальності та ілюзії суспільного прогресу.
- •49. Світ як воля та уявлення в концепції а.Шопенгауера.
- •50. Свобода та творчість в людському бутті.
- •51. Концепції індустріального та постіндустріального суспільства.
- •52. І.Франко: "Що таке поступ".
- •53. М.Вебер про роль духовних чинників в економічній діяльності
- •54. Поняття розвитку в концепціях Гегеля та марксизму.
- •55. Філософія життя ф.Ніцше.
- •56. Гроші як елемент соціальних відносин в концепції г.Зіммеля.
- •57. Особливості екзистенціаліської версії діалектики.
- •58. Еліта та народ в концепції д.Донцова.
- •59. Соціально-практична природа пізнання.
- •60. Діалектика в інтерпретації Франкфуртської школи соціальної філософії
- •61. Нація, держава та культура в контексті осмислення української історії
- •62. Суб'єкт та об'єкт пізнання.
- •63. Історичні форми спільнот.
- •64. "Філософія серця" п.Юркевича біля витоків російського християнського персоналізму
- •65. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.
- •66. Ринок як всезагальна модель людських відносин в соціальній філософії ф.Фон Хайєка.
- •67. Основні ідеї "філософії свободи" м.Бердяєва.
- •68. Роль та функції традицій в пізнанні та бутті людини в умовах науково-технічної цивілізації
- •69. Поняття істини: можливості різноманітних філософських підходів.
- •70. Основні ідеї та еволюція позитивіської філософії
- •71. Єдність чуттєвості та інтелекту в пізнавальній діяльності
- •72. Сучасна практична філософія. Проблема взаємин етики, політики, економіки.
- •73. Феноменологічна філософія е.Гуссерля про "кризу європейської науки".
- •74. Розуміння як пізнавальна проблема.
- •75. Філософська антропологія про походження і місце людини в світі.
48. Реальності та ілюзії суспільного прогресу.
Прогрес – форма розвитку, що характеризується такими необоротними змінами явища чи цілісної системи, в результаті яких здійснюється їх перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого стану. Суспільний прогрес – це напрямок розвитку людського суспільства, роду "людина", що характеризуються такими необоротними змінами людства з усіма аспектами його життєдіяльності, в результаті яких здійснюється перехід людства від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого стану. Суспільний прогрес це розвиток всього суспільства як цілісності, рух до досконалості всього людства.
Відносно невелике число авторів стверджують, що сама постановка питання про єдиний критерій суспільного прогресу неправомірна, оскільки людське суспільство складний організм, розвиток якого здійснюється за різними лініями, що й робить неможливим формулювання єдиного критерію.
Одна частина науковців стверджує, що загальносоціологічним критерієм суспільного прогресу є виробничі сили суспільства. Історія людства починається з виготовлення знарядь праці та існує завдяки наслідуванню розвитку виробничих сил.
Інша частина авторів критерієм суспільного прогресу вважає спосіб виробництва матеріальних благ. Фундаментом суспільного прогресу є розвиток способу виробництва в цілому. Що при взятті до уваги стану і зростання виробничих сил, а також характеру виробничих відносин можна набагато повніше показати прогресивний характер однієї формації по відношенню до іншої.
Третя група критерієм суспільного прогресу вважає ступінь розвитку виробничих сил, і ступінь свобод у суспільстві. Але тут існує ввнутрішня неузгодженість елементів пропонованого критерію.
Четверта група – висуває в якості критерію саму людину. Але це лише в ідеї, в ілюзії: в дійсності вона є засіб, а мета – це установи, складність суспільних відносин, цвіт наук і мистецтв, міць промисловості і торгівлі.
Головний критерій суспільного прогресу – об'єктивність – розвиток продуктивних сил і самої людини. Інші критері: економічний; гуманістичний; політичний; ідейний (типи антагонистичної боротьби класів, пригноблення народу, насильство, війни).
Індустріальна цивілізація, створивши вільну від усіх минулих обмежень індивідуальну або корпоративну приватну власність та універсальні відносини "загальної корисності", обумовила загальне відчуження творчої сутності людей, підмінила її знеособленим товарним формалізмом, всепоглинаючою пристрастю володіння і споживання. Зведенння людини до функції однієї з речей призвели до їх модифікації, скоріше в концепції, ніж у практиці так званих "людських відносин", спробі створити ілюзію працівника як суб'єкта виробничих відносин. Однак на практиці капітал був і залишається самоціллю і суб'єктом соціальної свободи, а праця, з втаченою самоцінністю і величчю – його функцією та об'єктом відчуження. Політичне всевладдя егоцентричних груп спочиває на ефемерних ліберально-демократичних інститутах та реальному безвладді більшості.
Проблема соціального прогреса в його суперечності. З одного боку – прогрес техніки, еволюція людини, вдосконалення форм експлуатації людини. З іншого боку – прогрес техніки приводить до руйнування природи, страшних воєн, злочинності, наркоманії. Науково-технічний прогрес та неухильне економічне зростання виявили свої негативні наслідки. Наприкінці ХХ століття загострилися проблеми, які набули загальнопланетарного значення і котрі загрожують самому існуванню людства – так звані глобальні проблеми, які загострилися на стільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства.
