58. Еліта та народ в концепції д.Донцова.

Дмитро Іванович Донцов (1873-1973) – український літературний критик, публіцист, політичний діяч, є найвизначнішим представником політичної філософії української діаспори

Донцов розглядав націоналізм як світогляд українського народу. Донцов формулює головні принципи націоналізму. Перший – «Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії. Другою такою підставою національної ідеї здорової нації повинно бути те стремління до боротьби, та свідомість її кінечності, без якої не можливі ні вчинки героїзму, ні інтенсивне життя, ні віра в нього, ані тріумф жодної нової ідеї, що хоче змінити обличчя світу». Також вважає, що у взаєминах між націями діє універсальний закон боротьби за існування. «Теорія Дарвіна з'ясовує поступ перемогою сильнішого над слабким у постійній боротьбі за існування». Позиція соціал-дарвінізму, на якій стояв Донцов, оголошувала непримиренними, антагоністичними взаємовідносини націй. Серед інших рис націоналізму Донцов виділяв романтизм і фанатизм. Концепція націоналізму Донцова включає ідею панівної нації, нації, що покликана панувати над іншими націями, расами і народами.

Ідея національної диктатури у Донцова перегукується з його концепцією національної еліти. Він вважає, що однією з причин занепаду козацького панства, рис, що формували психологію панів серед певних верств козацтва, було те, що козацька еліта увібрала в себе демократичні ідеї. Внаслідок цього козацьке панство виховувало в собі не лицарські інстинкти, а інстинкти підвладного демосу. Таким чином, еліта козацтва, за словами Донцова, розгу­била всі ті духовні цінності, які мала, будучи правлячою. Козацька кров змішалася з кров'ю нижчих верств і це було трагедією для козацтва. З точки зору Донцова, доба 1917-20 рр. була найтрагічнішою в історії українського народу, оскільки в цей період поширювалися демократичні ідеї, що призвели до занепаду українського національного духу. Ідеалами інтелігенції на початку XX ст. були, за Донцовим, ідеали апостолів черні, і дух цієї інтелігенції був духом юрби.

Донцов неодноразово висловлював своє презирливе ставлення до юрби, черні, плебсу, владу яких він розглядав як трагедію для суспільства. Вихід з ситуації, що склалася, Донцов вбачав у створенні нової еліти, або, як каже він, нової касти, тобто тих, хто покликаний володарювати. Еліта, або провідна каста, покликана перетворити народ «дроворубів і водоносів» у спільноту, сильну організаційно, культурно й духовно. Для цього потрібно повернутися до давно минулих часів, до сивої давнини. Саме у традиціях минулого, у відродженні їх Донцов вбачав шлях до створення касти володарів, що зможуть організувати панівну націю, націю панів. Причому еліта, провідна каста, повинна стояти над юрбою. Своїм духом еліта принципово відрізняється, як висловлювався Донцов, від духу колективного хохла. На думку Донцова, кастовий устрій був характерний для давньої України. Теоретичне обгрунтування його, як вважає вчений, зробив Сковорода. Останній писав про те, що кожний на своему місці і виконує те чого вартий.

Еліта суспільства повинна, за Донцовим, займати окреме місце, має бути з окремої глини зліплена, мати свій специфічний характер. «Майн Камф»!