49. Світ як воля та уявлення в концепції а.Шопенгауера.

Артур Шопенгауэр (1788-1860) – німецький філософ – виділяв два аспекти постигания суб'єкта або Я: той, що даний у якості объекта сприйняття, і той, що самий по собі, тобто прояв волі. Світ обумовлений суб'єктом і обмежений сферою видимості. Прихильник волюнтаризму. Свідома свобода в нього підпорядкована сліпій, нерозумній безцільній світовій волі. Критика кантівської «речі в собі» трансформувалася у твердження волі до життя в якості основного рушійного чинника розвитку і безумовного першоначала світу. Всі явища – суть різні щаблі об’єктивації волі. Пізнання в т.ч. наукове, має пристосувальний характер. Свобода будучи темною і таємничою силою, вкрай егоцентрична, що означає для людей занепокоєння, конфлікти і т.д. Етичний ідеал Шопенгауера – нірвана, повний аскетизм, умертвіння волі. Інший шлях звільнення від страждань – мистецтво. Художник споглядає самому сутність волі і її адекватні вічні об'єктивації (ідеї), що дозволяє втихомирити шаленство волі.

Шопенгауэр пропонує власну інтерпритацію розуміння, знання і істини. Світ є світ людини, немає істини більш безсумнівної, чим світ, даний людині в його уявленні. Про об'єктивний світ ми не можемо мати об'єктивного знання. Істина про об'єкт не є знанням об'єкта. Істиною людина називає знання власних уявлень. Світ є уявлення про світ і саме це уявлення про світ згодом пізнає людина. Отже, людина пізнає не об'єктивний світ, а власні уявлення про об’єктивний світ.

Шопенгауэр виставляє тезу про можливість пізнання властивостей і відношень об’єкта без самого об'єкта. Ми можемо міркувати про простір і час узагалі; про одиничність і множинність без прив'язування цих характеристик до якого об'єкта; про причину і необхідність – без їхнього об'єктного наповнення. Абсолютною першоосновою буття є світова воля. Воля універсальна: сили тяжіння й відштовхування, механічні, електричні, гравітаційні и інші сили, що діють на фізичному рівні існуючого світу; з'єднання і роз'єднання молекул речовини в хімії – це теж сили, тільки так називані хімічні сили; життя тварин підпорядковане життєвим силам – розмноженню, забезпеченню жииттєво необхідним і т.д.

Воля стоїть за всіма силами світу. Воля – головна сила світу. Воля є те, що дає всьому, що є у світі силу і диктує свої закони, що світ не може порушити. Воля як воля до життя, як воля до влади (у боротьбі за виживання) править світом, воля, але ніяк не розум. Якби в основі світу лежав Розум, звідки взятися тоді божевільним війнам і безглуздій найжорстокішій боротьбі? Розум спроможний розбудити, розворушити або роздражнити заспану або утомлену волю. Воля не приймає керівництва розуму, навпаки, воля рухається по своїх власних законах і сама керує розумом. Світом править сліпа воля – така вихідна установка і невтішний висновок А.Шопенгауэра.

Свобода первинна і буттєва, почуття і розум – вторинні і функціональні. Вся множинність природних явищ і станів, властивостей і відношень є формами прояву воли, її "відгуки". Становлення природи розглядається як безцільна, безкінечна і безперервна боротьба волі з самою собою.

Навіть людина – найвища форма об'єктивації волі, не виражає сутності волі, а є тільки її прояв. Воля є сутністю людини, але не навпаки. Це положення підтверджує факт затисненості людини ланцюгами необхідності. А необхідність символізує сліпоту безнадійність, безглуздість існування. Воля людини – це воля, спрямована до своєї цілі, тобто свідома.