50. Свобода та творчість в людському бутті.

Невід’ємним атрибутом людини є свобода – самовизначення духа, свобода во­лі, здібність діяти у згоді з самим собою і не визначатися зовнішніми обставинами. Від народження людині дана лише свобода стати чи не стати людиною. Свобода особистості – питання про свободу волі, і про вибір, і про взаємозв'язок різних компонентів структури особистості: вольового, раціонального, ціннісного. Свобода волі людини має два виміри – негативний полягає в тому, що людина може сказати „ні” тільки тому, що має на це право. Позитивний передбачає осмисленість дії. Осмислюючи своє становище в світі та суспільстві, людина може не тільки відмовитись від чогось, а й спрямувати свої дії на досягнення якоїсь позитивної якості, на створення чогось.

Свобода тісно зв'язана з проблемою відповідальності. Поняття свободи та відповідальності у різних вимірах передбачають дві різних характеристики людини – її здатність бути особою та особистістю. Особа і особистість людини передбачають свободу волі. Відмінність між ними існує через відповідальність, яку вони передбачають. Особа – це людина, наділена негативною свободою, оскільки на неї поширюється принцип моральної відповідальності, згідно з яким людина не відповідає за ті вчинки, які вона не усвідомлює. Тобто, тільки знаючи, що таке добро і зло людина здатна на хороші та погані вчинки.

Тривалий період за певних умов у віт­чизняній філософії панувала точка зору, що свобода є усвідомленою необхідністю. Джерела ідей йдуть до філософських концепцій сво­боди Спінози, Гольбаха, Фейєрбаха, Маркса. Свобода людини пода­валася як чітко вписана в систему зовнішнього соціального і при­родного визначення, де особа мала лише право усвідомити необхідність і діяти у її межах. Адже саме свобода за внутрішньою суттю тільки й може надати можливість людині бути і залишатися самою собою і не підкорятися обставинам.

Концепція свободи особи Іммануїла Канта і досі в філософії має велике теоретичне і гуманістичне значення. Людина за Кантом, не є тільки чуттєво-природна істота, а, по-перше, істота розумна і моральна. І як раз такій якості людини притаманна незалежність від визначальних причин світу зовнішньої необхідності. Ця незалежність і складає свободу люди­ни.

На думку екзистенціаліста Жана Поля Сартра, суть людини – це задум, проект, май­бутнє. Людина є тим, ким намагається бути, сама визначає своє майбутнє, проектує долю. Речі, що оточують людину, в принципі не мають суттєвого значення для того, що станеться з людиною пізніше, бо її дії детермінуються не речами (суспільними відносинами, інститутами), а ставленням людини до речей. Людина – вільна істо­та. Все залежить від того, ким вона захоче бути. Немає такої умови, яка б завадила людині здійснити свій вибір.

Свобода у Миколи Бердяєва безпосередньо зв'язана з суттю людини: основна якість духа особистості. Особа, насамперед, за духовною природою є істота вільна і творча. Свобода є позитивною, творчою потужністю, що нічим не обумовлюється і не обґрунтовується – це потужність духу творити не з природного світу, а із самого себе. Свобода є самоочевидною і не потребує зайвих філософських обґрунту­вань і доказів.

Творчість – найважливіша характе­ристика людини як особистості, чинник формування і розвитку особистості. Це така форма людської діяльності, яка ставить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального, унікального, кращого, прогресив­нішого, соціально значущого. Це генерування нового, породження у муках і на­солоді праці матеріальних і духовних цінностей. Це найвища форма людської життєдіяльності, що зароджуєть­ся у трудових процесах, при активному функціонуванні мислення і почуттів. Особистість може найбільш повно самоствердитися, реалізувати свої позитивні потенції саме у творчій праці. Твор­ча особистість володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблон­не. Творча людина ламає повсякденні стереотипи діяльності і бачення світу, дохо­дить до відкриття нестандартних унікальних способів пізнання, виробництва, дозвілля. Успадковуючи певні алгоритми людського буття, вона створює небачені досі форми життєдіяльності.