56. Гроші як елемент соціальних відносин в концепції г.Зіммеля.

Георг Зімммель (1858-1918) – німецький філософ і соціолог, один з головних представників пізньої «філософії життя». Розробляв переважно проблеми філософії культури і соціології.

«Філософія грошей» – практично єдина в світовій філософській і соціологічній літературі робота, де досліджуються буквально всі основні аспекти „життя” грошей як в історії, так і в суспільстві епохи модерна. Гроші саме через свою загальність і повсюдність сприймаються як останнє дане, як якась незалежна від людини реальність. Зіммель показує, як «конструюється» реальність грошей і як разом з реальністю грошей конструюється природа сучасного суспільства і сучасної людини.

Зіммель розглядав розвиток суспільства як функціональну диференціацію, супроводжувану одночасною інтеграцією різних його елементів. Виникнення інтелекту і поява грошей знаменують вступ суспільства до «історичного періоду». Історія суспільства є наростаюча інтелектуалізація соціального життя, і разом з тим – посилення впливу принципів грошового господарства. Дія цих двох найважливіших «форм соціації» веде до загального відчуження, яке супроводжується зростанням індивідуальної свободи. Фактично Зіммель – один з основоположників структурно-функціонального підходу до вивчення суспільного життя: соціальна взаємодія припускає єдність взаємодіючих індивідів. Це і є для Зіммеля головний об'єкт соціологічного дослідження – соціація, взаємодія індивідів і його форми. Сутнісне ядро сучасної культури, вважав Зіммель, утворюють інтелект і гроші. Саме вони диференціюють і одночасно зв'язують воєдино, інтегрують різні елементи соціокультурного космосу – від економічних відносин до способів виразу емоційних станів.

Зіммель був прихильником функціональної теорії природи грошей, згідно якої єство грошей полягає в їх функціях, з ними зв'язується цінність грошей, під якою розуміється їх купівельна сила по відношенню до товарів. Він вважав, що гроші одержують свою цінність не від речовини, з якої вони виготовляються, а від тієї роботи, яку вони виконують в господарстві. При цьому головною функцією, з якою зв'язується цінність грошей, є їх функція знаряддя обігу.

Зіммель дивився на гроші як на елемент соціальних відносин, завдяки яким вони є соціалізованими. Основними чинниками раціоналізації суспільства вважав гроші і право. Гроші є посередником в людських відносинах, володіння ними вимагає від людини раціональної побудови відносин з партнером. Гроші як і право застосовуються незалежно від того, хто є об'єктом. В цьому полягає формальна раціональність. Завдяки грошам поведінка людей в суспільстві раціоналізується. Для Зіммеля гроші і право взаємопов'язані, гроші є супутником права, а без нормальних правових відносин не може бути грошових відносин. Раціоналізоване суспільство є збалансованим, воно застраховано від соціальних потрясінь, є стабільним. Грошові відносини розраховані на певний правовий статус людини в суспільстві, відповідне відношення людини і правового суспільства. Гроші – не просто еквівалент товару, як у Маркса, а й посередник, фактор, який спонукає до вдосконалення раціональних взаємовідносин.

Гроші – система знаків, якими ми користуємось. Гроші формалізують відносини. Це певний соціальний інститут. Гроші потрібні для вибудовування стосунків, щоб не порушувались права на власність. Гроші – чинник цивілізованості. Грішми не треба зловживати, як і правом. Правове суспільство розумно використовує гроші. Гроші – елемент соціальної життєдіяльності, як і мова. Вони опосередковують стосунки між людьми. Зіммель, на противагу Марксу вважає, що гроші і з часом не можна буде ліквідувати, бо настане період дикунства.

З часу публікації «Філософії грошей» дуже багато що змінилося. Самі гроші трансформувалися і частково стали «невидимими». Характерна для минулих часів тотожність національних валют змінилася загальною конвертованою, від чого національні валюти сталі грати зовсім іншу культурну роль. Гроші глобалізувались. Виникли нові стилі життя, пов'язані з грошима.