Юстин мученик

(105-165)

Біографічна довідка

Видатний християнський мислитель ІІ-го ст., один з перших фундаторів ідейного опрацювання наріжних положень християнського світобачення. Юстин Мученик народився у язичницькій сім′ї у м. Неаполісі (сучасний Наблус), за власними свідченнями, він намагався здобути знання філософії, звертаючись до різних шкіл – стоїцизму, перипатетизму, піфогеїзму, платонізму. Остання філософія здавалася йому найбільш прийнятною, оскільки вказувала шляхи до Бога. Проте врешті Юстин переконався у внутрішніх суперечностях платонізму і прийняв християнство, яке він називав «нашою варварською філософією». Юстин створив у Римі свою школу, написав дві апології – праці, адресовані римським імператорам на захист християнства, а також філософський діалог. Роблячи наголос на тому, що Христос, як Логос та світовий розму, пронизує усе творіння, доводив, що саме Він надихав кращих філософів на істинні думки. Звідси випливає відома теза Юстина: все, що було хоч колись сказано істинного, належить нам, християнам. На Юстина як на християнина доніс один із заздрісних філософів – філософ-стоїк Крискент. Юстина засудив до смертної кари префект Риму Юній Рустик і 14 червня 165 р. він був страчений у Римі. Судові акти називають ще шістьох християн, котрі були засуджені разом з Юстином.

Фрагменти творів Апологія і. Написана на користь християн Антонію Благочестивому

2. Люди, які люблять мудрість та благочестиві, повинні поважати істину і відмовлятися від думок пращурів, якщо ці думки невірні: таким є обов’язок розуму. І не тільки не треба наслідувати тих, хто чинив несправедливо: той, хто любить істину, повинен дотримуватися правди як у словах, так і у вчинках, навіть якщо йому загрожує смерть. Ви називаєтеся благочестивими і філософами: тепер вам, справді, треба бути такими. Ми звертаємось до вас не тому, що ми хочемо загравати з вами. Ми звертаємось до вас, щоб ви судили нас після прискіпливого розслідування, а не керувалися упередженнями нерозумних людей, які наговорюють на нас.

4. Нас звинувачують у тому, що ми християни; але несправедливо ненавидіти добре. Якщо хтось із звинувачених зречеться, і скаже, що він не християнин, то ви його відпускаєте; якщо ж хтось назве себе християнином, то караєте його лише за одну назву, не досліджуючи його життя.

5. Що це означає? Ми заявляємо, що не робимо нічого злочинного і не сповідуємо безбожних вчень. Ви не проводите судового розслідування, але слідуєте за безглуздою пристрастю і за нашіптуваннями злих демонів. Але ми повинні сказати правду. Ще у давнину злі демони наводили жах на людей. А люди, не знаючи, що це злі демони, називали їх богами. І коли Сократ вирішив виявити це, керуючись істинним розумом і дослідженням, і відвернути людей від демонів, тоді самі демони використовували людей, які жили у злі, і завдяки їм Сократ був засуджений на смерть, як безбожник, котрий вводить нові імена божеств. Подібним чином вони роблять те саме і проти нас. Бо не лише серед греків звинувачене це Слово через Сократа, але і серед варварських народів – самим Словом, Котре прийняло видимий образ, стало людиною, Ісусом Христом. Віруючи цьому Слову, ми кажемо, що духи, які робили подібні справи, не лише не добрі, але злі демони.

6. Тому нас називають безбожниками. І визнаємо, що ми безбожники стосовно таких позірних богів, але не по відношенню до Бога істинного, Батька правди, який чистий, бо не містить у собі зла. […].

8. Вдумайтеся, бо ми говоримо для вашого ж блага… Ми бажаємо вічного і чистого життя, ми прагнемо бути з Богом Отцем і Творцем світу, і поспішаємо сповідувати нашу віру, що такої нагороди можуть досягнути ті, хто справами своїми засвідчили перед Богом вірність і любов до життя в Ньому, яке недоступне для зла. Ось коротко про те, чого навчив нас Христос і що ми викладаємо. Платон також говорив, що грішники прийдуть на суд до Радаманта і Міноса і будуть ними покарані; і ми стверджуємо те ж саме, але по-своєму, суддею буде Христос і душі їхні будуть поєднані з тими ж тілами і будуть передані на вічні муки, а не лише на тисячу років, як вважає Платон. […].

10. А нам передано, що Бог не потребує жертвоприношень від людей, бо Він Сам все дає нам. Ми навчені, переконані і віримо, що Йому приємні лише ті, хто наслідує Його в правді, людинолюбстві і в усьому, що гідне Бога, який не має певного імені. Ми також навчені, що Він з благості Своєї все створив з без-образної речовини для людей, і що вони, якщо своїми справами виявляться гідними Його призначення, будуть жити і царювати з Ним, вільні відсмерті і страждань… Те, що ми створені на початку, це була не наша справа; але, що ми вибирали те, що приємне Йому, Він, за допомогою дарованих нам розумних здібностей переконує нас і веде до віри. […].

13. …Наш вчитель …Ісус Христос, який народився і був розп’ятий за Понтія Пилата, тодішнього правителя Юдеї, в час Тиверія кесаря; і ми знаємо, що Він Син істинного Бога, і ставимо Його на друге місце, а Духа Святого на третє. […].

18. Якщо би ми не існували в тілі і хтось почав би говорити, що з малої краплі сім’я можуть утворюватися і кості, і жили, і плоть, як ми спостерігаємо за цим: то що може видатися за це більш неймовірним для мислячої людини? Припустимо, що ви не існували б і не народилися б від ваших батьків: якщо би хтось показав би вам сім’я людське і зображення людини, і почав би доводити, що з нього виникла ця істота, чи повірили б ви цьому? Думаю, що ніхто не ризикне заперечувати це. В такий самий спосіб і ваша невіра походить з того, що ви не бачили воскресіння мерця. Для Бога все можливе. Тому ми краще будемо вірити в те, що неможливе для нашої природи і людей, ніж будемо невіруючими. […].

21. Якщо ми кажемо, що Слово, яке є первородним Сином Божим, Ісусом Христом, є нашим Вчителем, що народився без змішування, і що Він був розп’ятий, помер, воскрес і вознісся на небо, то ми не вводимо нічого відмінного від того, що ви кажете про так званих синів Зевса….

22. Але Син Божий, який називається Ісусом, хоча і був простою людиною, але за своєю премудрістю гідний називатися Сином Божим: бо всі ваші письменники називають Бога Отцем і людей, і богів. Якщо ж ми кажемо, що Він, Слово Боже, народився від Бога певним чином і вище звичайного народження, то це, нехай, буде спільне з вами, бо ви називаєте Гермеса Словом – вісником від Бога…

23. …Лише те правдиве, що стверджуємо ми, навчені Христом та пророками, які передували Йому; і це найдавніші письменники. І треба вірити словам нашим, не тому, що ми говоримо подібне до них, а тому, що кажемо істину. Це вчення дав нам Ісус Христос, єдиний Син, який народився від Бога, і Слово Його, і первісток, і сила, який за Його волею став людиною – для зміни і відновлення людського роду. […].

28. … І на початку створив Він людський рід розумним і здатним обирати правду і творити добро…[…].

43. Ми навчені пророками, що кожного Бог судитиме за його справами. Якщо це не так, тоді все відбувається згідно долі і ми не маємо свободи. Якщо долею визначено одному бути добрим, а іншому злим, то один з них не був би гідний нагороди, а інший покарання… Але те, що один з них вільно робить добро, а інший грішить, це ми доводимо таким чином: ми бачимо, що одна і та ж людина переходить до протилежних речей; якщо б цій людині долею було визначено бути чесним або нечесним, то вона не могла б змінитися і перейти до протилежних речей…

44. … І Платон, кажучи, що «винною є людина, яка вибирає, а Бог невинний», запозичив це від пророка Мойсея. Бо Мойсей найдавніший за всіх грецьких письменників. І все, що казали філософи і поети про безсмертя душі, про покарання після смерті, про споглядання небесного і про подібні речі, запозичували вони все це у пророків – через них вони могли розуміти і викладати це. У них, здається, є зерна істини: але вони не точно зрозуміли їх, тому самі собі суперечать… […].

46. Ми навчені, що Христос є першонароджений Богом, і вище ми оголосили, що Він є Слово, до якого належить увесь рід людський. Ті, хто жив згідно із Словом, християни, хоча би вважалися за безбожників (зі сторони язичників): серед них елліни – Сократ і Геракліт, а з варварів – Авраам, Ананій, Азарія і Місаїл, Ілія та інші…[…].

52. … Пророки передбачили два пришестя Христа: одне, яке вже відбулося, у вигляді чоловіка безславного і нещасного, друге, коли Він, як проголошено, зі славою зійде з небес, оточений Своїм ангельським військом, і тоді воскресить тіла всіх померлих, і тіла гідних стануть нетлінними, а тіла нечестивих, здатними вічно відчувати, відправить разом із злими демонами у вічний вогонь… […].

55. … Хрест – найважливіший символ сили і влади Христа, як це випливає з предметів, котрі спостерігаємо. Справді, розгляньте всі речі у світі, чи можуть вони існувати без цієї форми, чи може бути без неї взаємозв’язок? Землі не можна зорати без форми хрестоподібної; морем не можна плавати без вітрил і таке інше. І зовнішній вигляд людини відрізняється від виду тварини лише тим, що людина пряма і може простягати свої руки – і на своєму обличчі має ніс, який являє нам форму хреста. Про це сказано пророком: «дихання перед лицем нашим Христос Господь» (Плач. IV, 20). І ваші символи являють силу хрестоподібної форми. […].

61. Тепер викладу, яким чином ми посвятили себе Богу, оновившись через Христа. Христос сказав: «якщо не народитесь вдруге, то не увійдете у Царство Боже». Будь-кому відомо, що той, хто народився, не може увійти в утробу матері своєї. І пророк Ісая сказав: «Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні вчинки ваші; припиніть чинити зло! Навчіться добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! Ходіть же й розсудимось – говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватимете, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять» (Ісая 1: 16-20) І ми отримали від апостолів наступне підтвердження правомірності наших дій. Оскільки ми не знаємо свого першого народження і за необхідності народилися з вологого сім’я через злягання наших батьків і виростали у поганих умовах, ведучи неправильний спосіб життя: для того, щоб не залишатися нам дітьми необхідності і невідання, але, щоб стати нам дітьми свободи і знання – і щоб отримати відпущення минулих гріхів – у воді відроджуємося і каємося в гріхах в ім’я Отця і Владики Бога. Це одне ім’я вимовляє той, хто обмивається водою, бо ніхто не може вимовити ім’я невимовного Бога… А обмивання називається у нас просвітою, тому що просвітлюються розумом ті, хто пізнають це… […].

66. Їжа у нас… називається євхаристією, і нікому іншому не дозволяється брати участь в ній, крім тих, хто вірить в істину нашого вчення і обмився і залишив гріхи, щоб відродитися, і живе так, як заповідав Ісус Христос. Бо ми сприймаємо це, не як звичайний хліб чи звичайне вино: але так, як Христос, Спаситель наш, Словом Божим воплотився і мав кров і плоть для спасіння нашого, так і їжа ця плоть і кров того втіленого Ісуса…