Томас пейн

(1737 –1809)

Біографічна довідка

Томас Пейн – американський політичний діяч і мислитель. Народився в Англії у родині ремісника, змінив кілька трудових професій. За порадою Б.Франкліна та з його матеріальною допомогою переїхав до Америки і взяв активну участь у боротьбі за незалежність. У своїх творах пропагував республіканізм, скасування монархії, закликав до боротьби проти Англії. Під час війни служив в армії, став видатним державним діячем. Коли почалася французька революція, Пейн прибув до Парижу. Тут у 1792 році він написав на захист революції твір «Права людини», у якому кинув виклик європейським монархіям. За цей твір Пейн в Англії був поставлений поза законом. У тому ж році отримав французьке громадянство і був обраний депутатом Конвента. Наприкінці 1793 року за зв’язок з жирондистами Пейн був заарештований якобінцями. В ув’язненні закінчив славнозвісну антирелігійну книгу «Доба розуму». Після звільнення з в’язниці кілька років жив у Франції, де видав декілька праць. Після повернення до США Пейн продовжував публіцистичну діяльність, але зазнавав переслідувань за критику Біблії та панівних панівних буржуазно-плантаторських кіл.

Фрагменти ТВОРІВ

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД

Деякі автори настільки змішали поняття «суспільство» і «уряд», що між ними не залишилося жодної або майже жодної відмінності; проте ці речі не лише різні, але й різного походження. Суспільство створюється нашими потребами, а уряд – нашими вадами; перше сприяє нашому щастю позитивно, об’єднуючи наші благі пориви, інший – негативно, стримуючи наші вади: одне заохочує зближення, друге спричиняє розбрат. Перше – захисник, другий – каратель.

Суспільство в будь-якому своєму стані є благо, уряд же, навіть найкращий, є лише необхідне зло, а у гіршому випадку – зло нестерпне; оскільки коли ми страждаємо або терпимо від уряду ті ж знегоди, яких можна було б чекати в країні без уряду, біди наші посилюються усвідомленням того, що причини наших страждань створені нами.

Зло монархії ми доповнили злом престолонаслідування, і якщо перше є шкода та приниження для нас самих, то друге, будучи піднесене до рангу закону, є скривдження і обман нащадків. Адже всі люди за походженням рівні і ні в кого не може бути природженого права давати своїй родині перевагу перед всіма іншими, і хоч сама людина могла заслужити певну частку вшанування від своїх сучасників, але її нащадки можуть бути зовсім не гідні наслідувати їх.

Як в абсолютистському правлінні король є законом, так і у вільних країнах закон повинен бути королем і не повинно бути жодного іншого.

ДОБА РОЗУМУ

Декілька моїх колег і співгромадян у Франції надали мені приклад, виклавши обране ними індивідуальне сповідання віри, і я зроблю те саме; я зроблю це з тою щирістю та відвертістю, з якою розум людини може спілкуватися тільки з собою.

Я вірю в єдиного Бога і сподіваюся на щастя за межами земного життя.

Я вірю у рівність людей і вважаю, що релігійні обов’язки полягають у справедливості вчинків, милосерді та прагненні зробити наших побратимів щасливими.

Я не вірю у вірування, що сповідуються церквами юдейською, римською, грецькою, турецькою, протестантською чи будь-якою відомою мені церквою. Мій власний розум – моя церква.

Всі національні церковні установи, чи то єврейські, християнські або турецькі, видаються мені ні чим іншим, як людським винаходом, призначеним для того, щоб залякувати і поневолювати людство, монополізувати владу і доходи.

Заявляючи це, я не хочу засуджувати тих, хто вірує інакше. Вони мають таке саме право на свою віру, як я на свою. Однак для щастя людини необхідно, щоб вона була у думках чесна перед собою. Безвір’я полягає не у віруванні або невіруванні, воно полягає у тому, що людина прикидається віруючою у те, у що вона насправді не вірить. Неможливо вирахувати те моральне зло, якщо можна так висловитися, яке фальшивість у думках створила у суспільстві. Коли людина настільки розбестила і проституювала чистоту свого розуму, що заявляє про свою віру у такі речі, у які насправді не вірить, вона готова вже скоїти будь-який інший злочин. Вона береться за справу священика заради наживи і, заради того, аби бути придатним для цього ремесла, починає з віроломства. Чи можна уявити собі будь-що більш руйнівне для моральності?

Злочинний зв’язок церкви і держави, де б він не мав місце, у євреїв, християн або турок, настільки ефективно заборонив, під загрозою різноманітних покарань та стягнень, будь-яку дискусію про встановлені вірування та основні принципи релігії, що до поки не буде змінена система правління, ці питання не зможуть бути чесно і відкрито поставлені перед світом. Але коли це буде здійснено, наступить революція у системі релігії. Людські вигадки та попівська брехня будуть знищені, і людство повернеться до чистої, незаплямованої, незайманої віри у єдиного Бога і більше ні у що.

Єдина ідея, яку людина може пов’язати з іменем Бога, є ідея першопричини, причини всіх речей. Як би не було недосяжно і складно для людини зрозуміти, що таке першопричина, вона вірить у неї, тому що не вірити в неї удесятеро важче. Невимовно важко зрозуміти, що простір не має кінця, однак ще важче зрозуміти його скінченність. Поза силами людини зрозуміти вічну протяжність часу, але ще більш неможливо уявити час, коли часу не буде.

Людина може відкрити Бога лише за допомогою свого розуму. Заберіть розум, і людина виявиться нездатною зрозуміти будь-що; тоді однаково буде, кому читати Біблію, коневі чи людині. Як же можна заперечувати розум?

Християнська система бреше, називаючи науки людським винаходом; людина лише застосовує їх. Кожна наука має у своїй основі систему принципів, так само міцних і незмінних, як і ті, якими регулюється і керується всесвіт. Людина не може створити ці принципи; вона може лише відкрити їх.

Можна сказати, що людина здатна створити або накреслити трикутник, і тому трикутник – людський винахід.

Але трикутник, будучи намальованим, є ні що інше, як зображення принципу, контур, який робить цей принцип доступним для ока, а через нього і для розуму. Інакше він є незбагненним. Трикутник створює принцип не більше, ніж свічка, внесена до темної кімнати, створює крісла та столи, які до цього часу були невидимі. Всі властивості трикутника існують незалежно від креслення і існували до того, як був накреслений або уявлений людиною будь-який трикутник. Людина бере участь у створенні цих властивостей чи принципів не більше, ніж у створенні законів руху небесних тіл, і тому одне повинно мати таке саме божественне походження, як й інше.