Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів

1. Яким змальовує Б.Паскаль становище людини в світі? Як подає її відношення до начал буття?

2. Якими, згідно філософу, постають пізнавальні можливості людини? Чи здатна вона пізнати остаточні, абсолютні істини?

3. Як можна охарактеризувати так зване „серединне” становище людини щодо можливостей пізнання? Якою мірою можна погодитись у цьому питанні із Б.Паскалем?

4. В чому вбачає Б.Паскаль переваги людини над усіма явищами природи? Як він характеризує ці переваги?

5. Спробуйте пояснити, чому Б.Паскаль вважає гідне мислення засадою людської моральності?

6. Що, згідно філософу, жене людину до пригод та небезпек? Чому людина легковажить своїми життєвими завданнями?

7. Виділіть та охарактеризуйте ті основні, за Б.Паскалем, почуття, що супроводжують людське життя. Зверніть увагу на те, що у ХІХ – ХХ ст. ці почуття набули значення екзистенційних. Поясніть, чому?

8. Які вимоги висуває Паскаль до процедур доведення та переконання? Чи відповідають вони, на Ваш погляд, позиції раціоналізму? Чи співпадають вони із відомими вимогами Декарта до методу істинного пізнання?

Література до опрацювання розділу

5. Паскаль Б. Мысли / Блез Паскаль. Пер. с фр. Ю.Гинзбург. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: Издательство «Фолио», 2001. – 590 с.: ил. – (Афоризмы. Максимы. Мысли).

6. Паскаль. Думки про релігію / Блез Паскаль. Пер. з рос. – Львів: Свічадо, 1994. – 98 с.

7. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII – XVIII ст. / Гусєв Валентин Іванович. Підручник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – 368 с. – С.76 – 84.

Філософські ідеї ПросвітництвА

Просвітництво – розгалужений філософсько-світоглядний та інтелектуальний напрям у культурі, переважно – західній, що супроводжував процеси формування модерного (буржуазного) суспільства та вбачав своє завдання у тому, щоби здійснювати очищення людських уявлень від штучних та догматичних утворень, що асоціювались із надбаннями середньовіччя. Тому П. проголошувало розум найвищою та найнадійнішою інстанцією для оцінки будь-яких явищ життя, свого роду суддею над життям. Відповідно пропагувалися знання та освіта, критичне ставлення до того, що відбувається, культивування моральної свідомості. Представники П. вбачали два основні шляхи оновлення суспільства: освічені монархи та наполеглива робота над індивідуальним людським самовдосконаленням. Гаслом в останній справі поставала теза: хочеш змінити світ, почни із себе самого. П. було поширене у Франції, Німеччині, Англії, США. Інколи П. трактують ширше і відносять до його представників будь-яких філософів та громадських діячів, які пропагують знання, освіту, культ розуму.

Жан мельє

(1664-1729)

Біографічна довідка

Жан Мельє – французький філософ, кюре в Етрепін’ї (Арденни), за поглядами та переконаннями – матеріаліст, атеїст, революційний демократ та утопічний комуніст. Син сільського ткача, Мельє стає сільським священиком з волі батьків. Роздуми над реальним життям спонукали його до створення єдиного великого твору «Заповіт», який він наважився закінчити лише напередодні смерті; з трьох авторських копій дві були спалені представниками місцевої та церковної влади. У рукописних копіях цей твір набув великого поширення і відіграв значну роль у становленні ідеології та філософії французького Просвітництва та Великої французької революції.

Фрагменти ТВОРІВ

ЗАВДАННЯ ПРАЦІ. КРИТИКА СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ. СОЦІАЛЬНА РОЛЬ РЕЛІГІЇ ТА ЦЕРКВИ

Для вдосконалення у таких галузях, які корисні для суспільства та яким, головним чином, слід присвячувати себе, люди повинні йти лише за голосом розуму; для встановлення добрих законів необхідно діяти лише за правилами людської розсудливості і мудрості, тобто, зокрема, за правдою та природною справедливістю, не затримуючись даремно на байках дурисвітів та на поганській практиці богопоклонства… (І, 90).

Першим злом є надзвичайна нерівність між різними станами та становищем людей: одні ніби народилися для того, щоб деспотично володарювати над іншими і довічно користуватися усіма задоволеннями життя; інші, навпаки, немов народилися лише для того, щоб усе життя бути жебраками, нещасними та жалюгідними рабами і все життя знемагати під гнітом злиднів та тяжкої праці. Така нерівність є глибоко несправедливою, тому що вона базується не на заслугах одних та провинах інших; вона є ненависною, тому що, з одного боку, вона прищеплює гордовитість, пихатість, честолюбство, марнославство, зарозумілість, а з іншого боку, викликає почуття ненависті, заздрості, гніву, жаги помсти, нарікання та ремствування. Всі ці пристрасті стають згодом джерелом та причиною незліченних лих та лиходійств, що існують у світі. Останніх, безперечно, не було б, якби люди встановили між собою правильне співвідношення, необхідне лише для встановлення та збереження між ними справедливого підпорядкування, а не для тиранської влади одних над іншими.

Всі люди є рівними від природи. Вони всі у рівному ступеню мають право на свою природну свободу і свою частку у земних благах, всі повинні займатися корисною працею, аби мати необхідне і корисне для життя. Проте люди живуть у суспільстві, а оскільки суспільство, (або громада людей) не може бути упорядковане і, навіть будучи упорядкованим, не може зберігати добрий порядок без наявності певної залежності та підпорядкування, то для добра людського суспільства безумовно є необхідним, аби була між людьми певна залежність і певне підпорядкування одних іншим. Але разом з тим ця залежність і це підпорядкування одних іншим повинні бути справедливими та домірними, тобто вони не повинні допускати надмірного піднесення одних та надмірного приниження інших, гордовитості одних та зневажання інших, надання надто багато одним та позбавлення всього інших; одним словом, зосередження в одних всіх благ та насолод, а в інших – всіх тягарів, турбот, тривог та неприємностей життя; така залежність і таке підпорядкування відверто несправедливі і ненависні, супротивні праву, що надане самою природою (ІІ, 212-213,).

Дарма що на перший погляд релігія і політика так протилежні і суперечать одна одній за своїми принципами, насправді вони непогано зживаються між собою, тільки-но укладуть між собою союз та дружбу; можна сказати, що з цієї миті вони зживаються між собою, як два кишенькових злодія, які захищають і підтримують одне одного. Релігія підтримує навіть найгірший уряд, а уряд, у свою чергу, підтримує навіть найбільш безглузду, найбільш дурнувату релігію (ІІ, стор. 99).

НОВИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ІДЕАЛ І ШЛЯХИ ЙОГО ДОСЯГНЕННЯ]

… Ваше благополуччя знаходиться у ваших руках. Ваше звільнення буде залежати лише від вас, якщо ви зумієте порозумітися між собою. У вас є всі необхідні засоби і сили, щоб звільнитися і перетворити на рабів самих своїх тиранів, тому що ваші тирани, якими б могутніми та страшними вони не здавалися, не можуть мати жодної влади над вами без вас самих: вся їхня велич, все багатство, всі їхні сили і вся могутність – тільки від вас (ІІІ, стор. 381).

Об’єднайся ж, народе, якщо є в тебе здоровий розум, об’єднайтеся всі, якщо у вас є мужність звільнитися від своїх спільних страждань! Заохочуйте один одного до такої шляхетної, сміливої та важливої справи! […] Підтримуйте один одного у цій справедливій та необхідній справі, що стосується спільного інтересу всього народу! (ІІІ, стор. 382).