Лессінґ

(1729 – 1781)

Біографічна довідка

Лессінґ Ґотхольд-Ефраїм – німецький просвітитель, письменник, критик, теоретик мистецтва. У широкому діапазоні його творчості філософія вийшла на передній план лише наприкінці життя, проте його роздуми та пошуки у цій царині, так само як естетичні розвідки, суттєво вплинули на вигляд німецького Просвітництва.

Ще у студентські роки він почав письменницьку діяльність та незабаром почав виступати як критик. Він виступив проти естетики класицизму, започаткував нову теорію драми, а у трактаті «Лаокоон, або про границі живопису та поезії» (1766 р.) зіставляє особливості різних родів мистецтв. При цьому він спирається на аристотелівський принцип «наслідування», але переробляє його у дусі вимог реалістичного відтворення життя та узагальненого пізнання його суттєвих сторін. Мистецтво повинно сприяти моральному вихованню та удосконаленню. Естетичні принципи Лессінґа були використані у його п’єсах, зокрема у філософській драмі «Натан Мудрий», яка сповнена ненависті до деспотизму і обстоює демократичні ідеї гуманізму та Просвітництва.

Останні роки життя Лессінґа пройшли у дискусіях з лютеранськими богословами. Через спінозизм та теорію пізнання Лейбніца він прийшов до пантеїстичної версії матеріалізму, що знайшло своє вираження, наприклад, у фрагменті «Про дійсність речей поза богом» (1763 р.) та у творі «Виховання людського роду» (1780 р.), що проникнуті духом глибокого історизму.

Фрагменти ТВОРІВ

У ЛЮДИНИ МОЖЕ БУТИ БІЛЬШЕ, НІЖ П’ЯТЬ ЧУТТІВ

17) Подібно до того як чуття зору відповідає однорідній масі, за допомогою якої тіла стають зримими [світлу], особливі чуття можуть і будуть відповідати електричній та магнітній матерії; за допомогою цих чуттів ми матимемо змогу безпосередньо дізнатися, чи перебувають тіла в електричному або магнітному стані. Зараз ми можемо це з’ясувати лише за допомогою спеціально проведених дослідів. Все, що ми зараз знаємо або у цьому людському стані можемо знати про електрику або про магнетизм, не перевищує того, що сліпий Саундерсон знав про оптику. – Але тільки-но в нас з’явиться чуття електрики або чуття магнетизму, з нами відбудеться те, що відбулося б з Саундерсоном, якби він здобув зір. Нам відкриється негайно цілий світ дивовижнійших феноменів, про які ми зараз так само мало можемо скласти собі уявлення, як він міг скласти собі уявлення про колір і світло.

18) І подібно до того як ми зараз можемо бути впевнені в існуванні магнітної та електричної сили та однорідних речовин, у яких ці сили діють, незалежно від того, чи знають про них мало або зовсім нічого не знають, так само ми можемо бути впевнені в існуванні сотні, тисячі інших сил та їхніх речовин [мас], хоч ми про них ще нічого не знаємо; кожній з них відповідає особливе чуття.

22) Якби в нас було лише чотири чуття і чуття зору не було б, ми так само не могли б скласти собі про нього уявлення, як і про шосте чуття. І подібно до того як у цьому стані ми не повинні були б мати сумніви щодо можливості п’ятого чуття, не слід сумніватися і у можливості шостого чуття та багатьох інших чуттів. Чуття зору служить нам для того, аби сприймати матерію світла і всі її взаємовідносини з іншими тілами. Скільки ще може бути інших так подібних матерій, настільки широко поширених по всьому створеному світу!

Ця моя система, безперечно, найстаріша з усіх філософських систем. Тому що це по суті справи ні що інше, як система метемпсихозу, яку сповідували не лише Піфагор і Платон, але вже й до них єгиптяни, халдеї і перси, коротше кажучи, всі мудреці Сходу.