Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів

1. Чому Л.Фейєрбах вважає гегелівську філософію логізованою теологією?

2. В чому вбачає філософ привабливість та поширеність релігії, а в чому – її негативне значення?

3. В чому, на думку Л.Фейєрбаха, полягали фатальні недоліки попередньої філософії та як він пропонує їх усунути?

4. На чому, на думку філософа, має базуватися філософія майбутнього?

5. Чому Л.Фейєрбах вважає антропологічний принцип найважливішим для філософії? Чи згідні ви з його аргументами?

6. Які сутнісні сили людини виділяв філософ та в чому полягають особливості їх тлумачення?

7. Що Л.Фейєрбах вважав основою людської свободи? Як він визначав досконалу істоту?

8. В чому вбачав філософ багатство людини, її проявів та її можливостей?

9. Прокоментуйте трактування філософом сутності та змісту людських чуттів? Спробуйте пояснити, чому вони вплинули на філософію ХІХ – ХХ ст.?

10. На основі опрацювання наведених фрагментів спробуйте відповісти, чому Л.Фейєрбаха вважають засновником діалогічної філософії.

Література до опрацювання розділу

7. Фейербах Л. Избранные философские произведения. Издание в двух томах / Людвиг Фейербах. Общ. ред. и вступ. ст. М.М.Григорьяна. – Т. 1 и 2. – М.: Госполитиздат, 1955. – Т1. – 676 с. ; Т.2. – 943 с.

8. Кушаков Ю.В. Нариси з історії німецької філософії Нового часу / Кушаков Юрій В’ячеславович. Навчальний посібник. – К.: Центр Навчальної літератури, 2006. – 572 с. – С.371 – 513.

Сучасна некласична філософія

Некласична філософія. – термін для позначення провідних особливостей сучасної філософії, яка у період із першої третини ХІХ ст. до начала ХХ ст. сформувалась і утвердилась в Європі. Н.ф. заперечила провідні засадничі положення класичної; зокрема, вона відкидала значення метафізичних понять (наприклад, буття), наполягала на тому, що людина живе і діє не стільки на засадах розуму, скільки під впливом нерозумних або позарозумних чинників, виводила на перший план своїх міркувань не людські спільноти, а окремого індивіда, часто відмовлялась від академічного стилю своїх викладів та апелювала до здорового глузду. У методологічному плані Н.ф. сповідує плюралізм, суб'єктивізм, релятивізм. Фундаторами Н.ф. були Шопенгауер, Конт, Кіркегор, Ніцше, Бергсон та ін.

Сучасна західна філософія (далі – С.з.ф.) – філософія Західної Європи, Скандинавії та англомовних країн Америки ХХ – поч. ХХІ ст. С.з.ф. є надзвичайно розгалуженою і строкатою, за своїми вихідними характеристиками – некласичною, оберненою до історії філософії, тому вважається, що вона актуалізує усю попередню історію філософії. В надзвичайно великій кількості шкіл, напрямів, течій С.з.ф. важко зорієнтуватись, тому здійснюють її умовну класифікацію за напрямами різного спрямування. Як правило, виділяють: а) школи і течії сцієнтистського спрямування (неопозитивізм, аналітична філософія, постпозитивізм, лінгвістична філософія, феноменологія); б) школи і течії антропологічного спрямування (філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм, фрейдизм); в) школи і течії соціологічного та культурологічного спрямування (марксизм, соціальний конструктивізм, культурна антропологія, філософія історії, феноменологічна соціологія, соціобіологія, нова філософська хвиля, технократизм); г) школи і течії релігійної філософії (неотомізм, негативна теологія, теософія, жива етика). Останньою течією С.з.ф. постає постмодернізм.