II. Буддизм, стоїцизм, соціалізм

...Переоцінка всіх вартостей - такий внутрішній характер будь-якої цивілізації. Вона починається з того, що переробляє всі форми попередньої культури, інакше розуміє їх, інакше ними користується. Вона нічого не створює, вона тільки перетлумачує. В цьому - негативна сторона всіх епох подібного роду. Вони не передбачають попередній справді творчий акт. Вони тільки вступають у володіння дійсно великою спадщиною.

Ми говоримо не про зовнішнє життя, не про життєвий устрій, не про установи і звичаї, а про глибинне, про внутрішню смерть. Для античного світу вона настала в римську епоху, для нас настане близько 2000 р. ... Культура і цивілізація - це живе тіло душі і її мумія. В цьому відмінність західноєвропейського життя до 1800 і після 1800 р., життя в достатку і

самозакоханості, образ якого виріс зсередини і виник притому в одному могутньому пориві від дитячих днів готики аж до Гете і Наполеона, і того пізнього, штучного, позбавленого коренів життя наших великих міст, форми якого будуються інтелектом.

Культура і цивілізація - це організм, що виростає на певному грунті, і механізм, що утворився при застиганні першої. Тут знову відмінність між становленням і усталеним, душею і мозком, етикою і логікою, нарешті, між зворушливим пережиттям історії, - що виявляється у глибокій пошані до настанов і традицій, - та пізнаною природою... Культурна людина живе, заглиблюючись всередину, цивілізована живе, звертаючись до зовнішнього, у просторі, серед тіл та "фактів". Що один сприймає як долю, іншому видається співвідношенням причини і дії. Відтепер кожний стає матеріалістом в особливому, тільки для цивілізації властивому сенсі, незалежно від того, чи хоче він цього чи ні...

Споглядати світ не з висоти, як Есхіл, Платон, Данте і Гете, а з погляду повсякденних потреб та надокучливої дійсності, - я визначаю це як заміну перспективи орлиного життя перспективою жаб'ячою. Так відбувається сходження від культури до цивілізації. Будь-яка етика формує погляд душі на її долю, героїчний або практичний, високий або буденний мужній або немічний. Так я розрізняю трагічну і плебейську мораль. Трагічна мораль культури розуміє тягар буття, але саме в цьому вона знаходить відчуття гордості нести цей тягар. Так відчували Есхіл, Шекспір і мислителі брахманської філософії, рівним чином Данте і німецький католицизм. Це саме звучить в бурхливому бойовому хоралі Лютера: - "Господь - фортеця моя і сила" і це ж саме звучить ще навіть в Марсельєзі. Плебейська мораль Епікура і Стої, сект епохи Будди, мораль XIX ст. готує план боротьби, ставлячи собі за мету обійти долю. Вона бачить у вселенній не Бога, а сукупність фактів. Доля для неї - це переплетіння причин і дій, яке треба розплутати. Про те, що плебейська мораль розуміє під словом "історія", ми довідуємся з матеріалістичного розуміння історії. Це вкрай детерміністичне життєрозуміння, яке практично не визнає великого минулого, знущається з нього та насміхається.

Культурне поняття діяння і цивілізоване бездушне поняття роботи відносяться одне до другого так само, як спосіб триматися Прометея за Есхілом відноситься до способу тримати себе в Діогена. Перший - страстотерпец, другий - ледар. Галілей, Кеплер, Ньютон творили різні діяння, сучасний фізик виконує роботу.

Занепад Європи: нариси морфології світової історії. – Т.I.

Розділ 3. Проблеми арабської культури. I. Історичні псевдоморфози

В пласті гірської породи містяться кристали певного мінералу. Виникають тріщини і розломи; вода просочується всередину і вимиває з часом кристали, так що залишаються лише порожнини, що зберігають їх форму. Пізніше в дію вступають вулканічні явища, що зрушують породу; розплавлені маси проникають в середину, застигають і, в свою чергу, кристалізуються. Але їм вже не дано утворити свою власну форму - вони повинні заповнити існуючу; так виникають підробні штучні форми, кристали, внутрішня структура яких суперечить їх зовнішній побудові, маючи вигляд одного мінералу з зовнішніми рисами іншого. Мінерологи іменують це псевдоморфозою. Історичні псевдоморфози - так називаю я випадки, коли чужа стара культура так владно тяжіє над країною, що молода і рідна для цієї країни культура не спроможна вільно дихнути і не тільки не в силах створити чисті і власні форми самовиявлення, але й навіть не усвідомлює по-справжньому себе саму. Все, що вийшло з глибин початкової душевності виливається в порожні форми чужого життя; юні почуття застигають в старечих творах, і замість вільного розвитку власних творчих сил тільки ненависть до чужого насильства зростає до гігантського розмаху.

При роботі з текстами О.Шпенглера необхідно мати на увазі його складну манеру висловлювання. Численні відступи в минуле, різні галузі науки та мистецтва затруднюють сприйняття матеріалу, бо відволікають увагу від головної думки. Тому незрозумілі місця радимо перечитати повторно, намагаючись простежити головну думку. Приступаючи до вивчення текстів, зверніть увагу на завдання, які ставить філософ у своїй праці, а завершуючи їх вивчення, зробіть свої висновки щодо того, наскільки автору вдалося реалізувати свій задум. Чи згідні ви з тим, що періодизація історії людства за принципом: стародавні віки, середньовіччя, нова доба застаріла,, бо не відповідає основним віхам в історії більшості країн? Чи можна прийняти концепцію О.Шпенглера колообігу замкнутих локальних культур як більш задовільну і таку, що краще відображає специфіку світового культурно-історичного процесу? Зверніть увагу на те, як О.Шпенглер трактує специфіку та унікальність кожної культури, її відмінності від цивілізації, як пояснює причини та закономірності їх розвитку. Чи згідні ви з тим, що кожна культура - це замкнута та ізольована одна від одної система, що культури ніяк не взаємодіють між собою та не впливають одна на одну?