Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів

1. Які обґрунтування, на Ваш погляд, доцільно навести при аналізі так званої «Studia humanitatis» Франческо Петрарки – його синтезованому комплексові вчень про людину?

2. На Вашу думку, чим визначає Петрарка земні вчинки людини як невід’ємну атрибутивну характеристику її сутності? Обґрунтуйте свою позицію.

3. Як Ви гадаєте, у чому проявляється антропоцентрична позиція Петрарки як «батька проторенесансного гуманізму»?

4. Які аксіологічні аспекти буття людини, на Вашу думку, простежуються у філософських поглядах Петрарки?

Література до опрацювання розділу

1. Петрарка Ф. Моя тайна, или Книга бесед о презрении к миру // Франческо Петрарка. Лирика. Автобиографическая проза / Пер. с лат. М. Гершензона. – М.: Правда, 1989.

2. Петрарка Ф. Письмо к потомкам // Франческо Петрарка. Лирика. Автобиографическая проза / Пер.с лат. М. Гершензона. – М.: Правда, 1989.

3. Петрарка. Автобиография. Исповедь. Сонеты / Пер. М.Гершензона и В. Иванова. – М. : Изд. М. и С. Сабашниковых, 1915.

4. Петрарка Ф. Сонети // Орест М. Держава слова: Вірші та переклади. – К.: Основи, 1995.

5. Петрарка Ф. Сонети // Микола Зеров. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990.

Микола кузанський

(1401 – 1464)

Біографічна довідка

Микола Кузанський (Микола Кузанець, Кузанус; справжнє ім’я – Микола Кребс – чільний німецький мислитель, теолог, учений, математик, церковно-політичний діяч. Навчався у Гейдельберзькому університеті, згодом – у Падуанській школі церковного права, одержавши звання доктора канонічного права. Займається богослов’ям у Кельні. Кузанський приймає сан священика, а згодом – кардинала.

Основні праці: «Про згоду католиків», математичні трактати «Про квадратуру кола» та «Про вимірювання прямого і кривого», богословський трактат «Про пошуки Бога», а також філософські трактати «Про буття як можливість» та «Про вчене незнання».

Філософські пошуки Миколи Кузанського характеризуються продовженням пантеїстичної традиції. Звертаючись до фундаментальних проблем світоустою, філософ бачить Бога-Творця «формою всіх форм», «абсолютним максимумом», наголошуючи водночас на глибинному співвіднесенні Бога та Природи. За Кузанським, світ розглядається як своєрідне «розгортання» Божественної сутності (неоплатонічна ідея «еманації»). Позаяк всі феномени Природи є взаємопов’язаними, то людина є своєрідним «малим космосом», що здатна пізнати світ силою власної думки.

Фрагменти творів

Книга перша

Глава 2

…Натурфілософи стверджують, що потягу до їжі передує якесь хворобливе відчуття у шлунку, що спонукає природу, котра прагне до самозбереження, підкріпити себе. На мій погляд, точно так само й сильне здивування, початок філософування, передує жадобі пізнання, завдяки якій інтелект, буття якого є розумінням, зміцнює себе дослідженням істини. (Примітка: Згідно зі традицією неоплатонізму, сфера розумного буття, яка загалом протиставляється чуттєвому досвіду, відповідно поділяється на: а) розум у найвищому сенсі творчого розуміння, що духовно зливається зі своїм об'єктом (intellectus) і б) логічна раціональність, розсудок (ratio).

... Збираючись говорити про вище (maxima) мистецтво незнання, я обов'язково повинен розібрати природу самої максимальності. Максимумом я називаю те, більшим за що нічого не може бути. Але таке визначення притаманне єдиному. Тому максимальність збігається з єдиним, яке і є буттям. Якщо таке єдине універсальним і абсолютним чином підноситься над всякою відносністю і конкретною обмеженістю, то йому нічого й не протиставляється, виходячи з його абсолютної максимальності. Абсолютний максимум є тим єдиним, котре є всім; у ньому є все, оскільки він – максимум; а позаяк йому ніщо не протиставляється, з ним співпадає й мінімум. Тим самим він перебуває у всьому; як абсолют він є актуальним всеохопним буттям і не визначається нічим матеріальним, тоді як від нього – все.

Книга друга