53. Кредитна система сша

Небанківські спеціальні ФКІ відіграють в економіці важливу роль у спрямуванні коштів від позичкодавців-заощаджувальників до пози­чальників Значення небанківських фінансових інститутів полягає в інтенси­фікації процесів фінансових інновацій. Здійснюючи інновації, ФКІ всту­пають (80—90-ті роки XX ст.) у пряму конкуренцію з банками, бо на­дають клієнтам такі самі послуги, що й банки. Розглянемо функціо­нування основних ФКІ США. Фінансові компанії мобілізують кошти за допомогою випуску комерційних паперів або акцій та облігацій і використовують кошти від їх продажу для надання позик споживачам та бізнесу (беруть у позику великі суми, а надають позики у малих сумах). Розрізняють такі види фінансових компаній:

• що надають позики споживачам для купівлі товарів у дрібних торговців чи виробників;

• що надають позики для купівлі окремих товарів (меблів, побу­тової техніки, ремонт житла, дефінансування окремих боргів);

• що надають спеціалізовані форми кредиту фірмам, купуючи де­біторську заборгованість (суми, заборговані фірмі) зі знижкою (таку форму надання кредиту називають факторингом) Федеральні кредитні установи у США діють у таких сферах: • з метою підтримання житлового будівництва засновано три уря­дові установи, які забезпечують коштами ринок заставних через продаж облігацій з використанням коштів на купівлю заставних: Федеральну національну іпотечну асоціацію (ґаппіе Мас), Уря­дову національну асоціацію іпотечного кредиту (Оіппіе Мас), Федеральну компанію іпотечного кредиту житлового будівниц­тва (Ггеа'сіїе Мас);

• система кредитування сільського господарства, що складаєть­ся з банків для кооперативів, федеральних посередницьких кре­дитних банків і федеральних земельних банків, випускає цінні папери, а потім використовує кошти для надання фермерам позик;

• студентська асоціація ринкових позик (ЗаІІ/е Мас) забезпечує коштами для здобуття вищої освіти через студентські позики, надані приватними фінансовими інститутами під гарантовану програму студентських позик.

Фінансово-кредитні інститути відіграють важливу роль в економі­ці США.

54. Федеральна резервна система

Федеральна резервна система США (Ресіегаї Кезегуе Зузіет) — центральна установа у банківській системі, що відповідає за монетар­ну політику США, центральний банк ("банк банків", агент уряду при обслуговуванні державного бюджету).Федеральну резервну систему створено у 1913 р. (дві спроби ут­ворити центральний банк США у 1811 та у 1836р. були невдалі). Ворожості американців до заснування центрального банку поклала край паніка у 1907 р. Тому в 1908 р. закон Олдрича-Ріланда визначив завдання розробити проект організації центрального банку. У 1913 р. згідно із законом про Федеральну резервну систему створюється ФРС з 12 федеральними резервними банками. Формально ФРС складається з таких структурних одиниць (рис. 7):

• Рада керуючих;

• 12 федеральних резервних банків (ФРБ);

• банки-члени (приблизно 40 % комерційних банків США і націо­нальні банки);

• федеральний комітет відкритого ринку (РОМС);

• федеральна консультативна рада. Федеральна резервна система на практиці функціонує як об'єдна­ний центральний банк, що контролюється Радою керуючих, і зокрема головою Ради керуючих. Проте ФРС як державна установа більш незалежна, ніж інші установи уряду США. Рада керуючих ФРС (ВоагсІ оі Соуегпогз оі іЬе Ресіегаї кєзєгує Зузіет) складається із семи чоловік (включаючи голову) і відіграє вагому роль у прийнятті рішень ФРС. Кожний керуючий призначається президентом США і затверджується сенатом. Керуючі виконують свої обов’язки протягом лише одного 14-річного строку і делегуються від 12 федеральних резервних округів. Рада керуючих бере активну участь в ухваленні рішень щодо здійснення монетарної політики. Ке­руючі є членами РОМС (Рада підтверджує або не схвалює облікову ставку ФРБ). Рада керуючих має законодавче закріплені обов'язки, що не сто­суються безпосередньо монетарної політики (у 1933—1968 рр. згідно з інструкцією "О" встановлювала максимальні процентні ставки за певними видами депозитів; у 1969—1982 рр. мала право регулювати і контролювати кредит). Федеральну резервну систему засновано Конгресом у 1913 р. д_ля посилення нагляду за банківською системою та припинення банків­ських криз, що періодично виникали у XIX ст. Внаслідок Великої де­пресії 30-х років Конгрес наділив ФРС правом змінювати резервні ви­моги до комерційних банків і регулювати маржу фондових ринків, З часом було прийнято й інші закони, що полегшили можливість ФРС давати кредити при наближенні фінансових катастроф. Для контролю за загальною масою грошей в обігу і кредитів у національній економіці ФРС використовує такі основні важелі. Пер­ший — регулювання облікової ставки, або ставки процентів. Другим важелем є встановлення норми обов'язкового резер­вування. Федеральна резервна система США за останнє десятиліття знизи­ла норму обов'язкового резервування. Третім, чи не найголовнішим важелем є операції на відкритому ринку, тобто купівля-продаж державних цінних паперів.