75 Валютний стан фрн

Золотовалютні резерви Німецького федерального банку у 1987 р. становили 120,2 млрд марок. Активність платіжного балансу та ве-ликі золотовалютні резерви визначили міцні позиції марки на міжна-родній арені. ФРН перша із західноєвропейських країн запровадила цілковиту оборотність своєї валюти 29 грудня 1958 р.

З 1949 р. неодноразово здійснювалася ревальвація марки.

У Європейській вал системі марка має провідні позиції. На її частку припадало 33 % валютного кошика ЕКЮ. За час існування ЄВС(з 1979) понад 10 разів змінювалися паритети валют і курс марки щоразу

більшувався. З 1979 по 1988 р. курс марки щодо валют учасників ЄВС підвищився в середньому на 42,6 %.

Ревальвація марки посилила її вплив на західноєвропейську інте-грацію та експорт капіталу з ФРН, який за останні 20 років збільшив-ся в 13,6 раза.

Зміцнення позицій Німеччини у світовому господарстві у 90-х роках супроводжувалося збільшенням золотовалютних резервів, що стало матеріальною осно-вою для визначення валютного становища Німеччини у середині 90-х років.

Золотий фонд Німеччини становив 3,7 тис. т на кінець 1997 р., отже, марка була однією з найстабільніших валют у світі до 1998(св економ криза)

1998 р. Німеччина завершила з гіршими, ніж очікувалося, резуль-татами. Так, ВВП збільшився тільки на 2,8 %, промислове виробниц-тво — на 2,3 %, підвищилося безробіття.Міністр фінансів Німеччини оголосив, що зміст економічної політи-ки країни полягає у зменшенні рівня безробіття. Проте, незважаючи на погіршення макроекономічних показників, багато німецьких ком-паній працюють досить успішно. Проте серйозні економічні проблеми як у самій Німеччині, так і в Європейському Союзі у 1998—1999 рр. послабили позицію марки щодо долара. Це позитивно вплинуло на експортний потенціал Німеч-чини і сприяло експорту товарів німецької промисловості.

76 Цб Німеччини

ЦБ країни заснований у 1765р. Спочатку він мав назву "Королівський", з 1846 р. — "Прусський", з 1871 р. — "Імпер-ський". "Імперський банк" був АТ з капіталом 180 млн марок. У його прибутку брала участь держава. Акціонери отримували з прибутку 3,5 %.

Керівництво ЦБ до 1924 р. здійснювалося рейхс-канцлером, президентом банку та правлінням. У 1924 цей банк став незалежним від нім уряду.

Після розгрому фашистської Німеччини в радянській зоні було за-крито всі відділення ЦБ, а в кожній землі ФРН створено ЦБ (всього 11). У 1948 р. створено держ банк німецьких земель. Він працював тільки з ЦБ земель, урядом та іноземними ЦБ. За законом ФРН у 1957 ЦБ злилися в єдиний Німецький феде-ральний банк (Дойче Бундесбанк). Кожна земля мала головне управ-ління — ЦБ землі.

Бундесбанк є держ юр особою, що залежить від федерації. Проте Бундесбанк не належить до орга-ну влади федерації. Він не підпорядковується ні уряду, ні парламенту, а тільки закону про Бундесбанк.

Повноваження Бундесбанку та уряду чітко розмежовані: Бундес-банк відповідає за монетарну пол, а уряд — за фіскальну. Річний звіт Бундесбанку публікується, але не подається ні уряду, ні парламен-ту. В його управлінні беруть участь 9 земельних банків (для спрощення прийняття рішень, хоча з 1990 р. налі-чується 16 земель). Представники земельних банків однозначно й монопольно керують функціями Бундесбанку.

Бундесбанк має дворівневу систему управління. Його керівними органами є Рада ЦБ та правління (Рада директорів).

Рада центральних банків є найвищим органом, який визначає вал-кр політику, загал напрямки операцій і діяльності прав-ління банку. До складу Ради входять правління (виконавчий орган) та президенти земельних банків, яких призначають уряди земель.

Правління (Рада директорів} відповідає за реалізацію гр-кр політики через відповідні монетарні інструменти, організа-цію управління діяльністю банку, інші повноваження, які випливають з функцій банку. Членами правління є президент, віце-президент та 8 членів правління, яких призначає на цю посаду президент ФРН терміном на 8 років за поданням федерального уряду.

Німецька модель ЦБ є базовою у країнах Цен-тр Європи.

Найважливіші функції Бундесбанку:

• емісія банкнот;

• операції із золотом та девізами;

• касове виконання бюджету;

• кредитування держави та міжнародних організацій;

• облікова політика;

• регулювання банківських резервів і гр маси

У 1999 р. у Бундесбанку працювало 16 тис. службовців.

На основі аналізу розвитку правового статусу Бундесбанку мож-на стверджувати, що він на практиці підтвердив свою роль у ви-значенні жорстких меж гр маси та їх дотримання. У його діяль-ності не було випадків, щоб він фінансував потреби німецького бюд-жету на пільгових умовах без оформлення боргових зобов'язань уряду. Закони ФРН визначають таку гр систему, яка рішуче об-межує доступ держави до кредитів емісійного банку.

Незважаючи на те що резервні вимоги є інструментом впливу на експансію банківського кредитування, протягом останнього десяти-ліття в індустріальне розвинених країнах обов'язкові резерви по-стійно зменшувалися

Обов'язкові резерви забезпечуються коррахун-ками у ЦБ і частково грошима у сейфах КБ.

У Німеччині (як і в світі) існує тенденція до зменшення обсягів на коррахунках і використання грошей у касах КБ.

Зменшення обов'язкового резервування, у свою чергу, впливає на співвідношення монетарної політики і платіжних систем. Тобто попит на коррахунки в умовах зменшення обов'язкового ре-зервування залежить від необхідності кредитних установ здійснюва-ти платежі. Тому монетарна політика і платіжні системи тісно взає-мопов'язані: зміни у платіжній системі потребують відповідних змін у монетарній' політиці. В умовах поступової відмови від обов'язкового резервуваній повною проблемою для Бундесбанку є управління за допомогою операцій на відкритому ринку величиною % ставок.