- •1. Передумови появи, становлення і еволюція грошей та грошових систем.
- •3. Види грошей
- •4. Функції грошей
- •5. Властивості грошей
- •6. Функціональні форми грошей
- •8. Кількісна теорія грошей.
- •9. Класична теорія грошей.
- •10. Маржиналізм як основа теорії грошових відносин.
- •11. Кейнсіанська парадигма у розвитку теорії грошей.
- •12. Неокласичний і неокейнсіанський напрями у розвитку грошових відносин.
- •13. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм.
- •14. Чикагська економічна школа і розвиток теорії грошей в економічно розвинених країнах.
- •15. Сучасний синтез теорій грошей.
- •17. Структура грош. Обороту. Базова модель.
- •18. Гроші і відсоткова ставка. Інструменти кредитного ринку.
- •19. Попит на гроші
- •20. Попит на гроші як форму багатства
- •21. Чинники попиту на гроші
- •22. Швидкість обігу грошей
- •23.Суть та механізм формування пропозиції грошей
- •24. Учасники процесу формування пропозиції грошей.
- •25. Функції державних установ у формуванні пропозиції грошей.
- •26. Роль комерційних банків у створенні грошей.
- •27. Норми обов’язкового резерву.
- •28.Грошова база і ефект кредитного мультиплікатора.
- •30 Вартість та купівельна спроможність грошей
- •31 Теорія рівноваги грошей на грошовому ринку
- •36 Поняття грошової системи та її елементи
- •39. Структура і елементи кредитної системи.
- •40. Кредитна система.
- •41.Інфляція.
- •42. Гроші і поняття валютної системи.
- •43. Інтернаціоналізація грошових відносин
- •45. Міжнародна валютно-кредитна система.
- •46. Міжнародні грошові одиниці.
- •48. Валютні блоки та валютні зони.
- •49.Грошова одиниця сша
- •50.Становлення грошової одиниці сша.
- •51.Означення грошей та розвиток грош.Сис. Сша,
- •52. Регулювання грошової системи та структура грошового обігу сша.
- •53. Кредитна система сша
- •55. Комерційні банки та функціонування банківської системи сша.
- •56. Грошово-кредитна політика сша та її особливості.
- •58 Інфляція та гр відносини Франції
- •59 Зона франка
- •60. Гр маса . Готівк і безготівкобіг у Франції
- •61 Цб Франції, створення та функції
- •62 Кредитна система Франції
- •63 Кб Франції
- •64 Інвестиційні банки Франції
- •65.Грошова одиниця Англії,купюрність,становлення та розвиток
- •66.Інфляційні процеси та грошовий обіг.Означення грошей згідно з фінансовою системою Англії
- •67. Формування та розвиток стерлінгової зони.
- •68.Центральний банк Англії,становлення та функції
- •69. Особливості управління і діяльності цб Англії
- •70. Кредитна система Англії, структура та принципи побудови.
- •71.Комерційні банки Англії і їх функціонування.
- •72. Спеціалізовані банки та небанківські структури Англії.
- •73 Гр од і формув гр. Системи Німеччини
- •74 Інфляція і гр. Реформа 1948 в Німеччині
- •75 Валютний стан фрн
- •76 Цб Німеччини
- •77 Характеристика німецьких кб
- •78. Народні банки та банки Райфайзена
- •79 Ощадні банки Німеччини
- •80 Житлове фінансув в Німеччині. Гр–кр пол держави.
- •81. Гр.Один Італії та історія розвитку гр.Системи
- •82. Грошовий обіг. Маса грошей Італії
- •83. Особливості грошового обігу Італії і членство в єс
- •84. Цб та структура кред сист Італії.
- •85. Італійські кб та спеціалізовані
- •88. Організація гр обігу. Гр реформи рф
- •90 Розвиток банківська система рф.
- •94. Грошова одиниця і грошовий обіг
- •95. Особливості грошового обігу
- •96. Грошові реформи в Японії.
- •97. Центральний банк Японії
- •98. Кредитна система Японії, стр-ра, зміст.
- •99. Комерційні банки та інші банківські інститути Японії.
- •Інші банківські інститути
- •100. Особливості діяльності японських банків в сучасних умовах.
- •101. Етапи розвитку грошової системи Канади
- •102. Інфляція та грошовий обіг Канади.
- •103. Особливості грошового обігу Канади.
- •104. Центральний банк (Банк Канади) та банківська система.
- •105. Комерційні банки та інші банківські структури Канади
- •Інші банківські інститути
- •107. Особл розв гр-кред сист Китаю.
- •108. Валютна політика, країн, що розвиваються. Аспекти.
- •109. Валюта — як економічна категорія.
- •110. Валютний курс і його роль в економіці. Методика визначення валютних курсів.
- •111. Колективні та резервні валюти.
- •112. Міжнародна валютна ліквідність. Показники і їх визначення.
- •113. Міжнародний кредит. Форми і види міжнародних кредитів.
- •114. Умови та механізми здійснення кредитних операцій. Роль держави.
- •115. Платіжний баланс. Зміст і економічна суть.
- •116. Світові валютні і кредитні ринки.
- •117. Роль золота в формуванні грошово-кредитної системи. Ринки золота.
59 Зона франка
Зона франка — зона, в якій французький франк є резервною валютою, сформувалася за часів колоніальної системи Франції. Франція використовувала франк як знаряддя додаткової експлуатації колоніальних народів. З розпадом колоніальної системи Франції зона франка втратила свою колоніальну базу, а її склад помітно скоротився. Здобувши держ самостійність, більшість колишніх колоній ви-йшли із зони франка. Вони створили власні емісійні банки, гр системи і здійснюють незалежну гр політику. Нині в зону фран-ка, крім Франції, входять Монако, 13 політичне незалежних країн Аф-рики, заморські департаменти і території Франції: Бенін, Буркіна-фасо, Габон, Екваторіальна Гвінея, Камерун, Конго, Кот-д'Івуар, Нігер, Нова Каледонія, Сенегал, Того, острови Уолліс і Футуна, Французька Поліне-зія, Центральноафриканська Республіка, Чад, Коморські острови.
У межах зони французького франка існують регіональні вал угруповання — Західноафриканський вал союз та Центрально-африканський вал союз.
Гр. одиницею зони франка є франк КФА, який випускають два регіональні емісійні банки — ЦБ країн Західної Африки та Банк країн Центральної Африки. Паритет цих валют твер-до фіксований щодо французького франка (1 фр. КФА = 0,02 фран-цузького франка). Згідно з класифікатором іноземних валют Націо-нального банку України за 1998 р. франк КФА є вільно конвертованою валютою, що не використовується широко для здійснення платежів за міжнародними операціями і не продається на основних валютних рин-ках світу. Представники Франції відповідно до угоди про співпрацю в зоні французького франка беруть участь в органах управління цих угруповань.
Механізм зони французького франка:
• повна конверсія Францією грошових одиниць країн—членів угруповання;
ЗІ свого боку африканські країни повинні дотримуватися таких правил:
давати право гр емісії, контролю за грошовим обігом та розподілом кредитів емісійним банкам зони французького франка;
підтримувати твердий паритет національної грошової одиниці до французького франка;
забезпечувати необмеженість переказів між Францією та країнами _ членами зони французького франка;
здавати більшу частину валютних авуарів (гр кошти банку в іноземній валюті, які перебувають-на його рахунках у закордонних банках) у єдиний пул і збері-гати їх у французьких франках на рахунках, відкритих у казна-чействі Франції;
здійснювати всі валютні операції через валютний ринок Парижа.
Вал політику країн-членів координує Вал комітет зони фр франка. Хоча Франція повинна гарантувати необмеже-ний обмін нац гр од фр франки, аф-риканським державам не вдається використовувати цей механізм, щоб отримати додаткові валютні кошти для потреб розвитку. Африканські франки обмінюють на французькі через операційні рахунки, відкриті у казначействі Франції емісійним банкам зони французького фран-ка. Франція через представників у цих банках проводить жорстку політику, заморожує вільні валютні кошти на операційних рахунках.
Правила зони французького франка забезпечують сприятливі умо-ви для діяльності французького приватного капіталу в периферійних країнах: завищений фіксований курс франка КФА сприяє отриманню додаткового прибутку фр експортерами та інвесторами при обміні виручки на фр франки. Однак вільний переказ призводить до безконтрольного відпливу фінансових коштів у формі прибутку, а також платні французьких спеціалістів і водночас позбавляє периферійні країни зони фр франка можливості контролювати потік капіталів, які спрямовуються в галузі, вигідні французьким компаніям, що сприяє закріпленню вибіркової структури їх економіки. За допомогою механізму, що діє у зоні французького франка Франція зберегла частину переваг, які вона мала в цих країнах у ко лоніальний період.
У 70—90-х роках XX ст. деякі країни, департаменти і території Франції почали використовувати французький франк як валюту (Ан-дорра, острів Гваделупа, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон) або створи-ли свої грошові системи (Гвінея — гвінейський франк, Гвіана — гвіанський франк, Джібуті — франк Джібуті, Коморські острови — коморський франк).
Водночас зі скороченням складу зони франка послаблюється ва-лютна гегемонія Франції над незалежними країнами, які залишились у цій зоні. Відбувається поступовий відхід від валютних принципів, за-кладених при створенні зони.
Сьогодні країни, які входять до зони франка, мають конвертовані нац валюти, купівельна спроможність їх визначається фіксо-ваним курсом стосовно французького франка. Основу зони франка становлять переважно багатонаціональні емісійні установи, до адмі-ністративних рад яких входять представники заінтересованих афри-канських держав і Франції. Двічі на рік міністри фінансів держав зони франка зустрічаються, аби узгодити питання, що становлять спільний інтерес.
