96. Грошові реформи в Японії.

1868 р.- початок формування грошової системи.

1897 р.- введення золотого стандарту (золотий вміст: 0,75 г. золота).

1914 р.- введення паперової грошової системи.

1930 р.- проведення грошової реформи методом реставрації та введення золотозлиткового стандарту.

1931 р.- відміна золотого стандарту.

1932 р.- введення валютного контролю.

1933 р.- Японія стає учасником стерлінгової зони.

1937 і 1939 р.- девальвація ієни, курс був визначений у 4 ієни за 1 долар США.

1937 р.- для Японії розпочалася смуга військових дій, підвищення цін, знецінення ієни.

1946 р.- грошова реформа.

1949 р.- девальвація ієни, внаслідок якої курс становив 360 ієн за 1 долар США.

1952 р.- закінчення розбудованого періоду.

1971 р.- ревальвація ієни на 16,88%.

1973 р.- друга ревальвація ієни.

1981-1985 рр.- курс ієни становив 220-250 ієн за 1 долар США.

1960 р.- відміна валютних обмежень за поточними операціями.

1970 р.- відміна усіх валютних обмежень.

1996 р.- курс становив 111,56 ієн за 1 долар США (жовтень).

2001 р. - курс становив 118 ієн за долар.

97. Центральний банк Японії

У Японії діє шість основних фінансово-промислових груп, ядром яких виступають найбільші міські банки - "Мицуи", "Мицубиси", "Сумитомо", "Фудзи", "Дайити Канті", "Санва". Банківська система Японії включає загальнонаціональні приватні банки, кредитні асоціації, урядові фінансові інститути, а також філії іноземних банків. На чолі системи Центральний банк - Банк Японії, 55% акцій якого належить державі. Приватні акціонери в керуванні банком участі не беруть. Статутний капітал Банку Японії складає 100 млн ієн. До основних функцій Банку Японія, крім грошової емісії (це його монопольне право), відноситься грошово-кредитне регулювання економіки, у тому числі здійснення міжнародних розрахунків, проведення операцій на валютному ринку, а також касове обслуговування казначейства. Банк діє на базі закону 1942 р., що поставив його під твердий урядовий контроль і дав міністру фінансів право змінювати політику Банку Японії. У 1949 р. був створений Політичний комітет (Комітет з вироблення політики). Він став тим новим органом, що визначав вищі інтереси держави у фінансовій і грошово-кредитній сферах. Комітет виробляє принциповий курс банківської діяльності і керування Банком Японії. Його прерогативою є зміна рівня процентної ставки, визначення і зміна видів і умов векселів, що враховуються Банком Японії, а також видів, умов і оцінної вартості застав кредитування. Він визначає і змінює види, умови і вартість об'єктів при операціях на відкритому ринку і час початку і закінчення операцій. Політичний комітет з узгодження з міністерством фінансів вирішує питання про зміну максимального відсотка на ринку на підставі Тимчасового закону про регулювання відсотків, з дозволу міністерства фінансів установлює коефіцієнти резерву на підставі Закону про систему резервних внесків. Комітет приймає рішення щодо бюджету Банку Японії, однак при цьому необхідний дозвіл міністра фінансів. За узгодженням з ним же Банк Японії звітує перед парламентом. Банк Японії очолюється президентом банку і директоратом, у который входять віце-президенти банку, радники президента, інспектор по нагляду за веденням справ і директор. Банк Японії ліцензує банківську діяльність, установлює мінімальний розмір статутного капіталу банку, видає дозвіл на зміну фірмового найменування банку, злиття банків, створення і ліквідацію філій. Банк Японії встановлює для банків зобов'язання по наданню звітних документів про їхню діяльність. Інструменти грошово-кредитної політики Банку Японії пройшли значну еволюцію. Протягом декількох післявоєнних десятиліть такі класичні інструменти, як установлення дисконтної ставки відсотка, норм обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку цінних паперів, не грали ведучої ролі, уступаючи прямому кількісному лімітуванню кредиту в умовах штучно заниженого рівня відсотка. Грошово-кредитне регулювання здійснюється через Банк Японії, Міністерство фінансів, Федерацію економічних організацій ("Кейданрэн"). Основні методи регулювання: установлення норми позичкового відсотка, адміністративні міри, проведені разом з урядом через грошово-кредитну систему, система обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку і з іноземною валютою. Банк Японії називають "банком банків", він є партнером по висновку угод для приватних кредитно-фінансових установ, підприємств і окремих осіб. Він приймає на збереження внески від приватних фінансових установ, що називається системою резервних депозитів. Фінансові установи, що приєдналися, до цієї системи, зобов'язані здавати на зберігання в Банк Японії на свої поточні рахунки визначену суму резервних депозитів. У тих випадках, коли у фінансових установ не вистачає готівки, вони звертаються в Банк Японії, що надає їм позички. Відсоток по них визначається рівнем офіційної процентної ставки.