70. Кредитна система Англії, структура та принципи побудови.

Кредитна система Великобританії внаслідок особливостей еконо-мічної та історичної еволюції країни є однією з найрозвиненіших у світі. Вона вирізняється високою спеціалізацією кредитних інститутів. Основні її ланки — Банк Англії, комерційні банки, спеціальні ФКІ. Юридичного розмежування функцій між кредитними інститутами зде-більшого немає, а традиційні бар'єри в останні роки поступово роз-миваються. У результаті існує тенденція до універсалізації кредитних інститутів.

Банк Англії заснований у 1694р. як приватна акціонерна ком-панія. Із середини XVIII ст. почав виконувати функції центрального банку, монополізував емісію банкнот і виступав як банкір уряду. У 1946 р. його націоналізували лейбористи, які заплатили щедрий ви-куп його власникам: в обмін на акції їм було надано державні облі-гації на суму, що перевищувала номінальну вартість акціонерного капі-талу в 4 рази. Банк Англії виконує всі функції центрального банку:• є банком для комерційних банків;

• є банком уряду, через нього проходять усі державні доходи і ви-трати;

• здійснює емісію банкнот;

• обслуговує позикові операції держави;

• здійснює валютні операції та контролює їх, від імені скарбниці керує офіційними золотовалютними резервами країни;

• здійснює нагляд за кредитними установами, валютними і кредит-ними ринками;

• консультує уряд з питань грошово-кредитної політики та її здій-снення (переважно за допомогою купівлі-продажу комерційних векселів, цінних паперів; в окремих випадках виступає у ролі "кредитора останньої інстанції" банківської системи).

Банк Англії не залежить від уряду. Строк повноважень керуючо-го Банку Англії не залежить від зміни уряду (це сприяє незалежності банку).

Взаємовідносини Банку Англії з Парламентом і урядом аналогічні тим, які існують у країнах Західної Європи, зокрема у Німеччині та Франції.

В умовах ринкової економіки важливою формою контролю за діяльністю центрального банку є зовнішній і внутрішній аудит.

Організаційно внутрішній аудит Банку Англії — це особливий структурний підрозділ — департамент аудиту. Директор департамен-ту (головний внутрішній аудитор) підпорядковується безпосередньо створеному з членів Ради директорів підкомітету з питань аудиту та самій Раді. У такий спосіб підкреслено незалежність аудиторської служби.

Внутрішні аудитори Банку Англії підтримують добрі взаємини із зовнішніми аудиторами, вільно обмінюються інформацією. Завдяки цьому:

• можна запозичити найоптимальнішу систему, бо колеги мають досвід роботи з системами внутрішнього аудиту інших клієнтів;

• зовнішні аудитори спроможні якісно оцінити систему внутріш-нього аудиту Банку Англії;

• вони здешевлюють зовнішній аудит, послуговуючись підсумками діяльності служби внутрішнього аудиту Банку Англії.

71.Комерційні банки Англії і їх функціонування.

Основу англійської банківської системи становлять клірингові банки — провідні депозитні банки, які входять до складу найбільших банків світу. Вони є членами Лондонської клірин-гової палати, активно займаються міжнародними операціями і керують за кордоном мережею дочірніх компаній, відділень і представ-ництв . Із середини 80-х років унаслідок лібералізації правил торгівлі цін-ними паперами на Лондонській фондовій біржі й за її межами, а та-кож через посилення конкуренції у сфері традиційних банківських операцій з боку будівельних товариств та інших небанківських кре-дитних установ клірингові банки почали активно розширювати коло фінансових і навколобанківських послуг.

Облікові доми — установи, що функціонують на грошовому ринку. Вони традиційно залучають ресурси до запитання (онкольний кредит) і вкладають їх у комерційні казначейські векселі, державні облігації, зобов'язання муніципалітетів, строкові депозити і депозитні сертифікати. До 80-х років облікові доми були єдиними ус-тановами, які мали право на кредити Банку Англії в обмін на посе-редництво у розміщенні казначейських векселів. Банк Англії і далі здійснює операції на грошовому ринку в одному з облікових домів, проте вони вже не мають таких привілеїв і їх значення зменшується. В умовах швидкої перебудови грошово-кредитної сфери ці вузько-спеціалізовані інститути-посередники диверсифікували діяльність, тому їх кількість у 90-х роках скоротилася до 10.

Мегсіїапі ЬапЬз — торгові банки , основна сфера діяльності яких пов'язана із зовнішньою торгівлею і міжнародними кредитно-фінансовими операціями. Сила цих банків полягає у позиції, яку вони традиційно займають на ринку позикових капіталів, зокрема цінних паперів. Торгові банки поєднують депозит-но-позикові операції для обмеженої кількості клієнтів з емісійно-за-сновницькою діяльністю, а також з консультаційними послугами. Вони організовують консорціуми, керують портфелями цінних паперів, ви-ступають посередниками в операціях злиття і поглинання компаній, відіграють важливу роль на валютному ринку і ринку золота.

Іноземні банки — найчисленніша і найрізнорідні-ша група банківських установ Великобританії. Із приблизно 800 кре-дитних інститутів у країні понад 350 — іноземні. Загальний баланс іноземних банків перевищує 800 млрд ф. ст., або становить понад 60 % балансу всієї банківської системи (на 1989 р.).

Банки Співдружності — офіційна назва ко-лишніх британських колоніальних банків. Зараз не виокремлюються, оскільки більшість з них увійшли до складу великих банківських груп. Відмінність таких установ — переважна діяльність у країнах ЄЕС, хоча їх штаб-квартири та акціонери розміщуються у Великобританії. Типо-вий представник цієї групи — Стендард-Чартед бенк — має за кор-доном понад 1300 відділень і входить до перших десяти банків Ве-ликобританії. У складі провідних клірингових банків колишні колоні-альні банки звичайно виконують функції спеціальних міжнародних підрозділів.