77 Характеристика німецьких кб

2 ланка у кр системі ФРН — КБ Найбільші з них —Дойче банк, Комерцбанк, Дрезднер банк (гросс банки), філії іноз банків, приватні банкіри, регіональні банки.

До 70-х років XIX ст. у кр системі Німеччини панівне ста-новище посідали приватні банки. З другої половини XIX ст. інтенсифі-кувався процес створення акціонерних банків, у тому числі найбільших комерційних банків. У 1870 в Берліні був заснований Дойче банк, у Гамбурзі — Комерцбанк, у 1872 у Дрездені — Дрезднер банк. Згодом ці банки перевели свої правління до Берліна, створивши філії по всій країні. Розширення філій відбувалося через по-глинання самостійних банків. Після Другої св війни гроссбанки було реорганізовано у 3 банки-наступники. У 1956 р. їх відновлено. В 1987 3 гроссбанки (менш ніж 1 % загальної кількості банків) сконцентрували близько 40 % активів КБ.

Кожний гросбанк очолює фін-промислову групу, яка виникла шляхом поєднання грос банків з пром концернами країни. Перше місце займає Дойчебанк, що очолює провідну фін-промислову групу, до якої належать концерни електротехн, електронної, атомної, гірничорудної, металургійної промисловості; обслуговує 1/3 зовнішньоторгівельного обороту країни. Фін група Дрезднербанка включає концерни Крупа, АЄГ-Телефункен ін концерни атомної, електротехн, електронної, військової промисловості; має тісні зв’язки з іноз капіталом (групою Рокфеллера), включає Берлінський банк торгівлі та промисловості, Німецько південноамериканський банк у Гамбурзі, деякі іпотечні банки. Група Комерцбанка також заснована на тісних зв’язках банку з промисловими концернами Тиссен, ІГ-Фарбен. „Велика трійця” досить сильно впливає на ринок капіталів, фактично хазяйнує на біржі. Посилення впливу гросбанків в економіці пояснюється іх подальшим поєднанням з промисл концернами.

Іноземні кб розташовані здебільшого у ФранкфуртІ-на-Майні. У 1987 р. налічувалося 58 відділень цих банків. У 1998 р. серед 397 банків міста більшість становили іноземні банки, які обслуговують торгів-промислову діяльність цих країн у ФРН.

До КБ Бундесбанк зараховує також приватних банкірів. Це приватні КБ, які не мають правового ста-тусу акціонерного товариства, але є впливовими, здійснюють операції з комерц обслуговування торгівлі та промисловості. В резул пост злиття малих та середніх їх кількість постійо зменшується.

Регіональні банки — це переважно середні за масштабами операцій банки, діяльність яких перебуває під контролем гросс банків, поступаються їм за роллю в економіці та концентр та децентралізм капіталів.

78. Народні банки та банки Райфайзена

Статистика Німецького федерального банку до комерційних банків відносить також і приватні банкіри. Це приватні комерційні банки, які не мають статусу акціонерних товариств. Розквіт їх припадає на першу половину XIX ст. Такі кооперативні установи, як сільськогосподарські кредитні банки - "Райфазен" та народні - "Фольксбанки", а також центральні кооперативні банки виконують функції універсальних банків. Вони обслуговують дрібних та середніх підприємців, конкуруючи з іншими банками, обмежуються прийманням депозитів та здійснюють розрахунки. Незважаючи на те, що їх діяльність зосереджується на отриманні безстрокових ощадних вкладів, а також на наданні короткострокових і середньострокових кредитів своїм членам, сьогодні кооперативні товариства пропонують універсальний асортимент послуг. Якщо раніше членами таких товариств були ремісники, особи, які займались промислом, та фермери, то тепер основна маса (більше ніж 11 млн членів) є представниками середніх верств населення, що працюють за наймом (робітники, службовці, чиновники).

Банки Райфайзена було створено Фрідріхом Райфайзеном. В середині ХІХ ст. він створив хлібну асоціацію, яка будує кооперативну пекарню на позику, забезпечену лісовою іпотекою Общини. Згодом він створює “Товариство допомоги безнадійним землевласникам”, яке закуповує худобу та надає її в позику селянам на кращих умовах, ніж приватні власники, які їх розоряли. Для цього він отримує поручительство, а згодом і вклади багатих громадян. Товариство згодом почало виплачувати відсотки з вкладів, а згодом почало надавати вигідні умови для купівлі худоби селянами особисто. Таким чином були закладені основні принципи взаємного кредиту типу Райфайзена, засновоного на ідеї релігійної солідарності, необмеженої відповідальності та принципі неоплачуваної роботи адміністрації. Проте згодом ще один “асоціаніст” – Шульце створює конкуруючу організацію для ремісників та міських торговців, тобто для категорії членів товариств з швидким оборотом коштів. Крім того для більшої реалістичності тут виплачуються дивіденди, а адміністратори працюють за плату.

Таким чином в Німеччині існувало дві мережі взаємного кредитування: сільська (каси Райфайзена) та міська (народні банки – “фольксбанки”). Принципи їх роботи в даний час досить близькі.

Вони швидко розростались і число сомостійних установ зі своїм правлінням перевалило за 10 тис. Проте після багатьох злиттів їх кількість становить 3600. Ці 3600 кас мають 19600 відділень. Їх суморний актив на поч. 90-х становив 500 млрд.марокВони надають кредитів на суму 300 млрд. DM. Число членів складає 11млн.чол., а штат співробітників – 130000 чол.Найбільші з них: Deutsche Apotheken und Ärztebank (каса лікарів та фармацевтів) в Дюсельдорфі, “баденська каса службовців” (Badische Beambank) в Карлсруе, “берлінський народний банк” (Berliner Volksbank). Розрахунки між усіма кооперативними касами здійснюєьтся через 5 ЦБ. Їх баланс складає 85 млрд.DM.

Товариства “Райфайзен” існували і в Україні на поч. ХХ ст. З 19994 року Райфайзен банк мав представництво в Україні, а 1998 році було засновано дочірній банк, який на сьогодні належить до десятки найбільших банків і є найбільшим банком зі 100% інгоземним капіталом.