113. Міжнародний кредит. Форми і види міжнародних кредитів.

Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками).

Форми:

За суб’єктами кредитних відносин: державний, приватний, кредит міжнародних фін. організацій

За джерелами фондування: внутрішні, зовнішні, змішані

За призначенням: комерційний, фінансовий, “проміжний” (наприклад, підрядні роботи)

За видами: товарний, валютний

За валютою: у валюті країни-позичальника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці

За термінами: короткострокові (до 1 року), середньострокові (1-5 років), довгострокові (>5 років)

За забезпеченням: забезпечені, бланкові

За метою: зв’язаний, незв’язаний

За формою виразу зобов’язань боржника: вексельний, за договірним зобов’язанням

За формою погашення: з рівномірним погашенням, з нерівномірним погашенням, з одночасним погашенням, з ауїтетним погашенням (% погашають з основним боргом)

За характером поставок, які кредитуються: інвестиційні, кредит для закупівлі готових виробів сировинних матеріалів

За видом ставки відсотка: плаваюча, фіксована, комбінація ставок

114. Умови та механізми здійснення кредитних операцій. Роль держави.

not all. need Роль держави

Умови отримання кредиту – це складний комплекс різних показників. Основними показниками серед умов міжнародного кредиту є вартість, строк та валюта кредиту.

Вартість кредиту складається із ставки відсотка, комісійних та інших одночасних зборів, винагород неяного характеру.

При обчисленні вартості кредиту користуються формулою:

S=(Lim*R*T)/100,

де S–загальна вартість кредиту, Lim–сума кредиту, R–загальна ставка процента (основна ставка за кредитом + комісійні та інші витрати, пов’язані з отриманням кредиту), T–термін кредиту.

Серед елементів вартості кредиту розрізняють договірні та приховані елементи. Договірні витрати, обумовлені укладеними угодами, поділються на основні та додаткові. До основних відносять суми, які позичальник безпосередньо сплачує кредитору: відсотки, витрати на оформлення, установи, комісії. До додаткових – суми, що сплачуються позичальником третім особам (наприклад, за гарантію, яка ними надана). Крім основного відсотка, сплачується спеціальна (залежно від суми та строку кредиту) та одноразова (незалежно від терміну та строку позика) банківська комісія.

До прихованих елементів вартості кредиту відносять інші витрати, які пов’язані з отриманням кредиту та не зафіксовані в угоді. Це – завищені ціни товарів за фірмовими кредитами, примусові депозити в певних розмірах відносно до позики, вимоги страхування кредиту у страховій компанії, яка пов’язана з банком, завищення банком комісії за інкасацією документів та ін.

Базою для середньострокових кредитів та облігацій з плавоючою ставкою на міжнародному ринку слугують ставки лонодонського міжбанківського депозитного ринку. Найбільш широке застосування має ставка ЛІБОР, яка утворюється як середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні надають один одному короткострокові незабезпечені позики (1 місяць – 1 рік).

Для міжнародного кредиту важливо, яка валюта опосередковує відносини, бо її нестійкість може призвести до втрат для кредитора. Внаслідок цього вибір валюти зумовлений такими факторами, як рівень відсоткової ставки, практика міжнародних розрахунків, рівень інфляції.

Суттєвими показниками при наданні кредиту виступають сума кредиту, частина позичкового капіталу, яку надано в товарній або грошовій формі. Сума та вартість фірмового кредиту фіксується в комерційному контракті, який укладено. Сума банківського кредиту визначається кредитною угодою.

Термін міжнародного кредиту зумовлений низкою факторів: метою та масштабом кредиту, аналогічною практикою в наданні попередніх кредитів на ці ж цілі, традиціями, національним законодавством, міждержавними угодами. Для