63 Кб Франції

До 1945 всі КБ могли займа-тися обліково-позиковими та інвест операціями. На практиці одні з них більше виконували обліково-позикові операції (діяли як депозитні банки), а інші більше виконували засновницько-емісійні функції (діяли як інвестиційні банки). Згідно із законом 1945 КБ поділялися на депозитні, ділові (за характером діяльності були інвестиційними) і банки довгостроко-вого кредиту.

Зазначеним законом визначалися межі пасивних і активних операцій депозит-них і ділових банків. Депозитні банки мали право приймати вклади до запитання від клієнтів без обмеження, а строкові вклади — стро-ком не більш як на два роки. Для ділових банків, основною функцією яких була засновницько-емісійна діяльність, закон передбачав прий-няття строкових вкладів строком на два роки і більше. Залучення без-строкових вкладів обмежувалося певним колом вкладників. Ділові банки мали право приймати вклади від підприємств, з якими вони були пов'язані по лінії засновницько-емісійної діяльності, а також від акціо-нерів цих підприємств і своїх службовців.

Обмеження активних операцій полягали в тому, що депозитні банки не мали права використовувати вклади для участі в капіталі торговель-но-промислових підприємств і вкладати в нерухомість (крім випадків, якщо на це був дозвіл Національної кредитної ради). Депозитні бан-ки могли брати участь у формуванні капіталу торговельно-промисло-вих та інших підприємств тільки за рахунок власного капіталу. При цьому їх частка в капіталі торговельно-промислових підприємств (крім банків і фінансових установ) не повинна була перевищувати 10 % суми власного капіталу таких підприємств, а обсяг використання банком власного капіталу в таких операціях не міг перевищувати 75 % його загальної суми.

Банківська реформа у 1966-1967 рр. дещо послабила ці обмежен-ня. Депозитним банкам було дозволено приймати строкові вклади

строком більш як на два роки, для ділових банків було скасовано об-меження на прийняття безстрокових вкладів. Частку участі депозит-них банків у формуванні власного капіталу торговельно-промислових підприємств було підвищено з 10 до 20 %. Для цих операцій вони могли тепер використовувати не 75 % власного капіталу, а всю його суму. Макс строк кредитів депозитних банків було підвище-но до 7 років.

Оскільки реформа не усунула всіх обмежень у діяльності депозит-них банків, вони продовжували стримувати активність і конкуренто-спроможність банків як у країні, так і на світових ринках позикових капіталів, де діяльність банків інших країн була ширшою. Тому в 1984 р. розподіл банків на депозитні, ділові і банки середньо- та довгострокового кредиту було скасовано і запроваджено статус універсалізації КБ. Універсальні банки виконують операції:

• залучати і видавати різні види вкладів;

• здійснювати 142 види кредитних операцій;

• управляти грошовими коштами (довірчі операції).

До трьох найбільших банків Франції і світу належать такі: "Креді Агріколь", "Креді Ліоне", "Сосьєте Женераль". Ці банки мають розгалужену мережу філій як у Франції, так і за кордоном. Десять найбільших універсальних банків Франції зосередили у 1998 р. 4/5 сукупного балансу ФКІ країни, тому Франція за концентрацією банківського капіталу займає пер-ше місце у світі.

Іноземні банки. На початку 70-х років кількість іноземних банків у Франції була порівняно невеликою. Здебільшого це були англійські та американські банки і банки деяких країн континентальної Євро-пи.

У 90-х роках кількість іноземних банків становить 168 (9 % депо-зитів, 11 % кредитів) із 40 країн (300 відділень і філій).