28. Аграрне перенаселення. Переселення селян із України.

Східна Україна.

В українському селі в останні десятиліття ХІХ ст. залишалася безліч вільних рук. У пошуках джерел існування українські селяни почали залишати рідні місця і переселятися на малозаселені землі імперії. Почався рух. Формувалася східна українська діаспора на землях Російської імперії.

Причини переселення: 1. Нестерпний соціально-економічний та політичний гніт, що панував на Україні в період утвердження ринкових відносин; 2. Процес утвердження ринкових відносин в Україні супроводжувався малоземеллям і повним збезземелюванням селян. Селяни почали шукати вільні землі для сільськогосподарської обробки; 3. Після реформ 60-70-х років ХІХ ст. в масах зростало почуття громадянської свободи, і вони шукали її на нових землях; 4. В другій половині ХІХ ст. відбувся демографічний вибух. Чисельність населення за 40 років зросла на 40 %.

Напрямки Східної української діаспори – Сибір, Далекий Схід (225 тис. чол.), Нижнє Поволжя (400 тис. чол.), Казахстан, Середня Азія (100 тис. чол.), Кавказ (1 млн. 300 тис. чол.). Східна українська діаспора складала в 1858 р. – 2 млн. 299 тис чол., а в 1900 р. – 4 млн. 370 тис. чол.

Українці зробили значний внесок в освоєння нових районів Російської імперії: освоювали цілинні землі, викорчовували ліси, привносили свій господарський досвід, упроваджували нові культури (гречку, кукурудзу, цукрові буряки тощо).

Західна Україна

С/г продовжувало залишатися основою економіки Західної України. З ним було пов’язане життя переважної більшості населення. Проблеми цієї галузі породжували негативні соціальні наслідки, одним з яких стала трудова еміграція.

Причини еміграції: 1. Безземелля і малоземелля селян; 2. Хронічний голод; 3. Відсутність роботи через слабкий розвиток промисловості, постійне безробіття; 4. Великі податки, які мало сплачувати населення західноукраїнських земель; 5. Демографічний вибух у 2 половині ХІХ ст.

Австрійський уряд не мав послідовної політики щодо еміграції: спочатку взагалі ігнорував її, а пізніше забороняв. Переселенців кидали у в’язниці.

Напрямки Західної міграції – Канада, СШС, Данія, Росія, Бразилія, Аргентина, Румунія, Німеччина.

29. Становище євреїв на зх. Землях 19 ст.

Осн. – в Галичині; 70% всіх євреїв імперії, багато в сх. Галичині; до 1860 – єврейська громада в Львові. 303 тис. євреїв. Політика 19 ст. спрямована на емансипацію й асиміляцію. Лібералізм. Але євреїв у сх. Європі набагато більше, ніж в зх. – асимілювалась лише частина: вн. Поділ спільноти. В Україні про асиміляцію не могло бути й мови: нац. буржуазії не було - не було з ким асимілювати. Драгоманов: євреї: нація, релігія, стан: 4 групи. 1782 – едикт Йосифа ІІ: дозвіл євреям з Польщі переселитися на укр. землі. У 19 ст. визначились осн. Напрямки екон. Діяльності: торгово-посередницька, дрібне виробництво, лихварство. Зменшення кількості через погроми і еміграцію – кін. 19 ст. Євреї підтримували польську монополію влади. 1860 – скасовано легальні обмеження для євреїв – масове повернення євреїв з міста в село. – особливість Галичини – високив % євреїв у селі – протистояння з укр. селянством. – у свідомості галичан євреї були причиною їх занепаду. Євр. Погроми в Росії – євреї зх.. України вважали, що безпекою завдячують польській шляхті – пол. Асиміляція, а не німецька. З 1890 – х рр.. – асиміляція припинилася, була популярною тільки серед багатих євреїв. Кін. 19 ст. – сіоністський рух: за збереження ідентичності.