117. Журнал "Основа".

Від самого початку виникнення Петербурзької української громади її діячі переймалися ідеєю створення загальноукраїнського літературно-наукового журналу, друкованого органу українського руху.

Перший номер журналу «Основа» вийшов у січні 1861 р. Протягом цього року з’явилося 12 чисел, у 1862 р. – 10 чисел, 11-е й 12-е набрані, але не надруковані.

«Основа» – перший український двомовний журнал енциклопедичного характеру. Видавався він накладом 2000 примірників і відразу став подією в культурно-громадському житті України. Видання «Основи» знайшло відгук на Галичині.

Російська демократична преса – «Современник», «Отечественные записки», «Русское слово» схвально ставилися до ви-дання першого українського журналу.

Серед авторів та активних учасників журналу «Основа» можна виділити дві генерації. Старшу репрезентували колишні кирило-мефодіївські братчики покоління 1840-х років. Молодшу становили – «шестидесятники», нове покоління, яке формувалося в добу «великих реформ». Ідейними лідерами журналу були М.Костомаров, П.Куліш, видавцем-координатором виступав В.Білозерський, помічником головного редактора і секретарем редакції журналу був О.Кістяківський, технічно-господарську справу вів Д.Камянецький. Активну участь у діяльності «Основи» брали представники місцевих громад: Київської (В.Антонович, Т.Рильський, Ф.Панченко, А.Свидницький), Полтавської (О.Кониський, П.Кузьменко, В.Лобода), Харківської (В.Гнилосиров), Чернігівської (Л.Глібов, С.Ніс, О.Тищинський). В «Основі» брали участь діячі науки та літератури.

Журналу «Основа» належала видатна роль у формуванні національної самосвідомості українців. Заслуга діячів «Основи» полягала в тому, що вперше була сформульована національно-культурна програма українського руху. На відміну від попереднього кирило-мефодіївського етапу національного руху, коли національне питання розглядалося як складова загальнослов’янської проблеми, «основ’яни» на перший план висували українські національні інтереси.

Першим пунктом національної програми діячів «Основи» були проблеми просвіти народу, лише через знання, просвіту народних мас можливо було призвичаїти їх до ефективного національного життя. «Провідною ідеєю «Основи», – проголо-шувалося в журналі, – має бути просвіта в народному дусі. Редакція, спростовуючи будь-яку виключність і замкненість, в той же самий час вважає хибним і космополітизм»...

Засадничим принципом освітньої програми «основ’ян» була вимога викладання рідною мовою в школах. Важливий внесок діячами «Основи» був зроблений у розробку наукових знань у галузі історії, літературознавства, фольклористики, етнографії, природознавства та їх популяризації серед широких українських верств. Важливу роль у формуванні національної самосвідомості українського народу відіграли праці М.Костомарова та П.Куліша.

Причин занепаду «Основи» наприкінці 1862 р. називають декілька: це і брак коштів, і переслідування цензури, і внутрішні суперечки, конфлікти в редакції між П.Кулішем і В.Білозерським; П.Кулішем і М.Костомаровим. Головна причина занепаду «Основи», як центру і друкованого органу українського народницького руху, полягала, за словами В.Білозерського, в тому, що вона «не задовольняла усіх потреб читаючого суспільства.»