14,18. Кримські татари

Приєднання Криму до Росії. 1795 – 126 тис. татари – еміграція до Туреччини. 1853-56-Кримська війна – смертність, голод, хвороби, еміграція – спустіння поселень. 1863 – 103 тис. 1835 – перевірка титулів татарських мурз. Чистка татар після Кримської війни: розрах. Сторін – репресії проти татар з обох сторін. Демографічна ситуація. Татари в горах і низинах. Культурний рух: вплив поляків і «хлопоманів».

15. Укр. Чинник в колонізації пн. Причорномор»я кінця 18-поч 19 ст.

Зона соц. Експерименту. Декрет 1785 – тут не буде кріпацтва: вільні селяни, відставні солдати. Закордонні колоністи: болгари, греки, молдавани, серби, німці. До ліквідації кріпацтва ці землі були вже заселені. Створення нового адм-тер. Устрою. Важливість народної колонізації: потоки з Лівобережжя та Правобережжя. Укр. : вирішальна роль: їм надано право переходу на нові землі, географ. Близькість, звичні умови життя. З сер. 30-х рр.. 19 ст. – землеробський характер переселення. Вичерпання земель – рух населення в міста. Пільги укр.. і рос. Дворянській знаті – «нове дворянство». Отримати землю легко, а заселити важко – указ 1776 Потьомкіна: «Втікачів не повертати». Часто поміщики насильно вивозили на ці землі своїх кріпаків. 6,3% кріпаків.

16. Греко-католицька церква в під російській Україні 19 ст.

Боротьба Катерини ІІ проти унійної Київської митрополії. 1839 – об»єднання з Моск. Патріархатом. Найдовше церква протрималась на Холмщині (до 1871). Боротьба з «латинізмом і полонізмом» поляків. Уніфікація «Обрусение инородцев» (Микола І). План боротьби: послідовність – складений Й. Семашком і схвалений царем. Більш-менш нормальні умови за Олександра І. Розгром василіан. Заміна книг уніатів книгам синодально-рос. Змісту. Впровадження рос. Правосл. Священників. Репресії та депортації. Наступ на церковне книгодрукування. Навчання молоді в рос. Навчальних закладах – «очищення свідомості». 1815-1914 – 500 тис. втрат населення в Холмщині і Підляшші через гоніння уніатів.

17.Польське повстання 1830- 1831 рр. І українське суспільство.

Рос намісники і війська залишили Польщу. Немає єдності: 2 табори: «Патріотичне товариство» - за продовження боротьби, консервативний – угода з царизмом при умові дотримання конституції 1815 р. Костянтин Павлович – виїхав, не виконував конституції. Детронізація Миколи І. Нац уряд на чолі з Чарторийським. «За нашу і вашу свободу». Квітень 1831 – загін поляків на чолі з Дверницьким на Волині(8тис.) – поразка під Боромлем від росіян. – перехід до Галичини(роззброєні австрійці) – те саме ще з 1 загоном (7 тис), відсутність єдиного керівництва. Вересень 1831 – взяття Варшави(Паскевич) – жорсткіша політика уряду.

У Царстві Польському, як з 1815 року називалася частина Польщі, що входила до Російської імперії, зростало незадоволення, викликане тим, що російський уряд, освбливо за Миколи 1, порушував конституцію, обмежуючи діяльність Сейму.політика, започаткована Віденським Конїресом, давала свої наслідки в різних місцях Европи, але з найбільшою силою виявилося незадоволення мас у Франції, де в липні 1830 року скинуто вдруге династію Бурбонів. Ця революція сприяла польському повстанню, яке підготовлювалося вже довгий час. Воно почалося в листопаді 1830 року і охопило все Царство Польське і значну частину Волині. Участь у повстанні брали тільки шляхта та духовенство. Сойм проголосив позбавлення Миколи 1 польського престолу, і польське військо рушило проти Росії. Але 1831 року в боях з російською армією воно було розбите."Головнокомандувач російських військ, фельдмаршал Остен-Сакен, звернувся до селян Правобережної України з відозвою, щоб вони доносили на панів, які беруть участь у повстанні або арештовували їх самі і передавали російській владі. При цьому обіцяно, що селяни вже не повернуться під владу збунтованих панів. Цю відозву читали в церквах, і українські селяни з ентузіязмом відгукнулися на заклик. Проте, після здушення повстання, уряд не виконав обіцянок Остен-Сакена, а пани помстилися на селянах, і становище їх стало ще гіршим.Проте, суспільне становище в Польщі не змінилося. Українське селянство залишилося в стані повної залежности від польських панів. Також православне духовенство — малоосвічене, убоге, — було залежне від поляків-дідичів. Російський уряд закривав польські школи й відкривав російські для польської молоді, навіть Київський університет св. Володимира був заснований у 1834 році з метою русифікувати польських шляхтичів. Російський уряд боявся полегшити кріпацтво, бо це було б загрозою для всього кріпацького ладу, а український сепаратизм лякав його більше, ніж польський.Придушення повстання, не припинило польського національно-визвольного руху. На Правобережній Україні засновано таємну організацію — «Союз Польського Народу», основоположником якого був С. Конарський, а значну частину членів становили студенти Київського університету. З польським повстанням зв'язана важлива для України подія. На самому його початку російський уряд наказав Малоросійському генерал-губернаторові М. Рєпніну формувати козацькі полки для боротьби з повстанцями, знову обіцяючи, що полки залишаться козацькими й після придушення повстання. Не зважаючи на розчарування 1813 року, козаки стали вписуватися до полків. Зформовано 8 полків по 1.000 козаків у кожному. Найбільше клопотався їх організацією сам М. Рєпнін. Але по закінченні повстання російський уряд не виконав своїх обіцянок: полки переформовано на регулярні, а два з них переведено на Кавказі й оселено над рікою Терек, де вони стали частиною терекського козацького війська"ським населенням і реальну загрозу для російської держави. Російський уряд розпочав боротьбу проти всього польського, але разом із польським нищив і українське: насамперед 1831-го року скасовано Магдебурзьке право в лівобережних містах, а року 1842-го — Литовський статут, який в Україні звикли вважати українським правом. У Києві зліквідовано утримувану містом міліцію, що складалася з 2.000 вояків; вони носили козацький одяг.

Репресії охоплювали все життя. Року 1831-го польські школи на Правобережжі обернено на російські. З 1832 року російська мова стала офіційною мовою в установах Правобережжя. Року 1832-го закрито Крем'янецький ліцей, в якому навчалися майже самі поляки, а його бібліотеку та наукові збірки перевезено до Київського університету, що, на думку Миколи 1, мав стати цитаделею обрусіння України. Учителів-поляків звільнено, або перевезено до Росії. Католицькі костьоли закрито.