50. Повстання Чернігівського полку.

Збройний виступ 29.12.1825-3.1.1826. Виступ готувався Південним т-вом декабристів і його планували провести одночасно з Північним т-вом у Петербурзі. Декабристи розраховували підняти на повстання війська 3 корпусів- понад 50тис.чол. Згідно з планами декабристі виступ готувався на літо 1826р., але передчасна смерть О.І змусила членів Північного товариства виступити 14(25) грудня 1825р., виступ закінчився поразкою. Напередодні виступу було заарештовано керівника Південного т-ва П.Пестеля. Ситуація змусила членів т-ва негайно проводити виступ. В нових умовах вони повинні були підняти війська для захоплення Москви та Петербурга, скинення самодержавства і створення під Києвом укріпленого табору для боротьби з контрреволюцією. Повстання очолили керівники Васильківської управи Південного т-ва: ком. батальона Чернігівського полку С.Муравйов-Апостол і поручик М.Бестужев-Рюмін. 24.12 С. Муравйов-Апостол виїхав до Василькова, щоб повідомити командирів полків про майбутній виступ. 25.12. довідався у Житомирі про поразку виступу у столиці й прийняв рішення негайно починати повстання, однак командири полків А.Муравйов, В.Тізенгаузен, та І.Повало-Швейковський ігнорували його вказівки. 29.12. вони заарештували у с.Трилісах самого С.Муравйова-Апостола. Цього ж дня молоді офіцери В.Соловйов, А.Кузьмін, І.Сухинов та ін. звільнили Муравйова-Апостола. Повстання почалося 29.12. в с.Триліси виступом 5-ї роти Чернігівського полку(командир Гебель), до якого незабаром приєдналися солдати 2-ї гренадерської роти із с.Ковалівки. 30.12 перед солдатами було зачитано «Православний катехізис», в якому містилися заклики до збройного повстання проти самодержавства. Війська йшли на Брусилів. У с.Велика Мотовилівка до повсталих приєдналися дві роти Чернігівського полку. Однак з’єднатися з іншими частинами не вдалося. Загальна кількість повстанців складала 1020 солдат і 18 офіцерів. Вирушили в напрямку Житомира, але їм перекрили дорогу і вони звернули на Білу Церкву.На 1 січня в повтанні брало участь 8 рот. Мінус: неоперативність дій: оголосили днівку в честь 1 січня і одразу не пішли на Київ і Житомир. 2 січня попрямували до Білої Церкви для з»єднання з Єгерським полком, але він вже відійшов. Вирішили повернутися назад і йти на Волинь (там члени т-ства об»єднаних слов»ян) 3 січня – бій з 3-ьою гусарською дивізією генерала Гейсмара. З 15.1.1826 поблизу сіл Ковалівки і Устимівки вони вступили в бій з військами ген.Гейсмара. Бл. 50 чол. Вбито. А.Кузьмін та І.Муравйов-Апостол покінчили диття самогубством. 895 чол було заарештовано і відправлено до Білої Церкви. С.Муравйова-Апостола і М.Бестужева-Рюміна повісили 13(25). 7.1826 разом з усіма декабристами. Офіцери В.Соловйов, І.Сухинов, О.Мозолевський були засуджені до довічної каторги. 100 солдат піддані тілесним наказанням, 805 чол.перевели на Кавказ. Чернігівський полк було розформовано.

51.Катеринославське козацьке військо.

1787-1796 Історія Катеринославського козацького війська на сьогодні залишається майже недослідженою. В той же час, катеринославське козацтво посідало значне місце в історії Південної України. Перед усім, необхідно зауважити, що за часів свого існування Катеринославське військо включало до свого складу Бузьке козацьке військо, Чугуївський козацький полк, Чугуївську легкокінну команду, підрозділи калмиків, арнаутські команди та відділи Донського козацького війська. Військові селища катеринославських козаків були густо населені та обіймали величезну територію.Початок російсько–турецької війни 1787—1791 рр. призвів до появи нових козацьких формувань та до збільшення їх особового складу. Ця політика, яку проводив князь Г.О.Потьомкін-Таврійський, мала на меті подолати якісну та кількісну перевагу турецько-татарської кінноти, що проявилося під час минулої війни з Отоманською Портою. Саме тому, згідно з імператорським наказом від 3 липня 1787 р. з однодворців, поселених у Катеринославській губернії по колишній Українській лінії, було створено особливий козацький корпус за зразком Донського козацького війська. З 12 листопада 1787 р. корпус одержав назву “Катериносавське козацьке військо” або військо “Новодонських козаків”На чолі Катеринославського козацького війська, разом із донською старшиною нижчих щаблів, було призначено М.І.Платова.Наказом від 14 січня 1788 р. до складу Катеринославського козацького війська було включено всіх старообрядців, міщан і цехових Катеринославської, Вознесенської і Харківської губерній. Чотирма днями пізніше до складу Катеринославського війська було включено і Катеринославський кінний козацький полк, а 23 червня 1789 р. цей полк і Чугуївську легкокінну команду було перетворено на Чугуївський і Конвойний регулярні козацькі полки [11;17]. Постійне переформування частин війська катеринославських козаків свідчить про постійний пошук оптимального устрою козацьких формувань, який проводив уряд і особисто князь Потьомкін. Цей пошук призвів до виділення регулярних, згодом навіть гвардійських частин, з формування, яке підлягало розпуску після зникнення реальної загрози російським завоюванням. Катеринославське козацьке військо швидко перетворилось на значну військову силу. Коли 11 лютого 1788 р. було сформовано Катеринославський корпус передової варти [ще одна реорганізація війська – Р.Ш.] у його відділах нараховувалось 3684 чоловіка (старшина, 2400 козаків і 1016 калмиків) [4; Арк. 16зв.–17]. На травень 1792 р. Катеринославське козацьке військо вже об’єднувало в своєму складі різні регулярні і іррегулярні частини, багатонаціональні за складом, різні за вірою. Окрім Чугуївського регулярного козацького полку і Конвойного полку до Війська входили Малоросійський регулярний полк (863 чол.), Бузький полк (1533 чол.), полк полковника армії і кавалера Мартинова (1047 чол.), полк підполковника Бузіна (1091 чол.), полки прем’єр–майорів Радіонова (1038 чол.), Іловайського (1044 чол.), Платова (1134 чол.), Денісова (1042 чол.), полк війська Донського полковника Платова (1029 чол.), піхотна козацька команда прем’єр–майора князя Трубецького (1551 чол.), волонтерська арнаутська команда майора Гєржева (527 чол.) й 23 чоловіки, що очікували переводу, а разом — 14445 козаків на 18766 конях (включаючи тяглових коней)Під час бойових дій у війні 1787–1791 рр. козаки Катеринославського війська довели свою корисність у справі здобуття переваги над ворожою кіннотою.Після закінчення російсько-турецької війни 1787–1791 рр. Катеринославське козацьке військо увійшло до фінального етапу свого існування. Російський уряд вже не мав потреби у великій кількості легкої кінноти. До того ж наявність великої кількості напіврегулярних озброєних частин не сприяло паціфікації регіону і перетворенню його на повністю підконтрольну провінцію. Козаків поступово позбавляють привілеїв, вмовляють записуватись до попереднього стану. Провідниками подібної політики часто виступали представники російської місцевої адміністрації, які не бажали співіснувати з представниками цивільної козацької адміністрації.наказ від 5 червня 1796 р. про скасування війська катеринославських козаків. З відділів війська залишилися до 1797–1798 рр. два Бузькі полки, які протягом наступних років несли карантинну і прикордонну варту на 400-т верстній смузі нового російського кордону на півдні України [7; Арк. 4–4зв., 6]. Щодо Чугуївської кінної козацької команди, то її було згодом включено до складу гвардії у Лейб-Гусарський і Лейб-Козацькій полки. Всі селища, що належали Катеринославському козацькому війську, разом з їх населенням, були приписані до попереднього соціального стану. Цей процес співпав із запровадженням у 1796 р. заборони на селянські переходи на півдні України. Частині колишніх козаків вдалося уникнути закріпачення записавшись до міщан, цехових, або переселитись до Кубані, де вони приєдналися до лав Чорноморського козацького війська. 1801-постанова про переселення на Кубань.