63. Реформа 1861р. І особливості її проведення на Україні.

Царський маніфест 19 лютого 1861р., Загальне Положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності, і Положення про викуп селянам їх та польових угідь визначили основні принципи реформ. Крім того було опубліковано різні «Додаткові правила» і чотири Положення для окремих місцевостей. До території України було застосовано 3 з них, в цих положеннях забезпечувалися специфічні інтереси поміщиків. Нормативні акти вирішували основні питання: ліквідація особистої залежності селян, їх особисте звільнення і створення органів селянського управління; наділення селян землею і визначення за нею повинностей, викуп селянських наділів. Селяни переставали бути власністю поміщика, вони могли провадити вільну торгівлю, відкривати промислові підприємства, торговельні заклади, провадити операції з майном. Впроваджувалися нові органи управління: на селі це сільський сход, до волсного управління належал волосний сход, волосне управління на чолі з волосним старшиною і писарем, волосним селянським селянським судом. Ці органи виконували великий перелік функцій. Вводили інститут мирового посередника, який стояв над селянським управлінням та обирався з числа дворян. Оскільки на Україні були родючі землі уряд намагався залишити якомого більше землі для дворян та менше для селян. Великоросійське положення діяло у 3 степових губерніях: Катеринославській, Херсонській, Таврійській та півд.частині Харківської. Внаслідок реформи зменшилося землекористування селян у цих регіонах Відрізки становили: у Катеринославі-199тис.десятин(37%), у Таврійській-близько 25тис.(понад 23%), у Херсонській-понад71тис.(бл. 14%). На території лівобережжя у Чернігівській, Полтавській та північній частині Харківської губернії було застосовано Малоросійське положення. В цих регіонах земля відводилася громаді а потім розпреділялася між родинами. Розмір вищого наділу коливался від 2,75 до 4,5 десятин. Відрізки були найбільшими: Полтавська губернія-301тис.десятин.(понад37%), Харківська-понад 181тис.(понад 28%), Чернігівській бл.208 тис.(бл.22%). На Правобережжі реформа проводилася спочатку як і на лівому березі. Проте у зв’зку з польським повстанням уряд змусив поміщиків припинити тимчасові зобов’язання селян і перевести їх у розряд власників до 1 вересня 1863р. Викупні платежі зменшувалися на 20%. Однак і після реформи безземелля мало великий процент в цьому регіоні.

64. Особливості селянської реформи в Правобережній Україні.

Приблизно так, як на Лівобережжі (спочатку). Польське повстання 1863 – намагання царизму залучити на свій бік укр. селян. 30 липня 1863 – указ. : поміщики мають припинити зобов»язання селян; переведення селян в розряд власників до 1 вересня 1863; обов»язковий викуп селянських наділів; викупні платежі зменшувались на 20%. Розміри сел. Володінь були такими, як за інвентарями 1847-48. : поміщики в багатьох випадках мали збільшити сел. Наділи. Селянами були прирізані 46,6% земель. Проте малоземелля все ж залишалося найбільше: 70%.