- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 1
на застосуванню експертних опитувань у кримінологічних дослідженнях1. Фахова спроможність експерта перевіряється різними методиками його відбору. Крім фаховості важлива незалежність експерта. На практиці експертну інформацію отримують не від одного, а від декількох експертів. Через це виникає проблема зведення експертних висновків. Тут може застосовуватися кількісний підхід (за переважною часткою розподілу відповідей) або зведений інтегрований підхід, коли оцінки окремих експертів за стандартизованої постановки питань зводяться до узагальненого висновку. У спеціальній літературі рекомендовано декілька методик такої операції2. Про методику інтегрування експертних оцінок, розроблену та застосовану автором Курсу, див. у главі 5 цієї Книги.
Загалом той, хто потребує збирання емпіричної кримінологічної інформації через проведення спостереження, має звернутися до спеціальної методичної літератури3.
При збиранні первинної емпіричної інформації, зокрема за допомогою згаданих методик, що належать до методу спостереження, ЇЇ джерелами є самі об'єкти інформації, а формами такої інформації — заповнені опитувальники, схеми інтерв'ю, анкети, експертні висновки (оцінки).
Первинну емпіричну інформацію інколи в суспільних науках збирають через проведення соціального експерименту, використовуючи для цього відповідні експериментальні методики, про що йшлося у главі 3 Книги 1 Курсу. Проведення соціального експерименту обумовлюється низкою застережень та обмежень, головне з яких полягає у тому, щоб експериментальна процедура не порушувала нормального функціонування і розвитку суспільних об'єктів, відносин, прав та інтересів людей, які охоплюються дією умов експерименту. Оскільки до предмета кримінології належать процеси, феномени, прояви активності тощо, які зачіпають права й інтереси людей, а деякі з них є посяганнями на останні, соціальний експеримент у сфері кримінології та збирання на його підставі кримінологічної інформації практично не проводиться.
1 Поклад В. І. Експортні опитування в кримінологічних дослідженнях. — Луганськ, 2007.
2 Зкспертпие оцснки в социолопічсских исслсдованиях. — К., 1990.
3Див., наприкладІВорошеЮ. Я. Методи сбора ипформацин в социологичсском исслсдова-ІІии. - М., 1974.
44
Кримінологічна інформація
ф 4. Інформатизація в галузі кримінології. Автоматизовані системи кримінологічної інформації
Об'єктивні потреби та прагнення до оптимального автоматизованого інформаційного забезпечення сучасного постіндустріаль-ного суспільства привели у другій половині XX століття до виокремлення такого виду соціальної діяльності, як інформатизація, а згодом і виділення окремої наукової галузі — інформатики. У практичній реалізації здобутків останньої, зокрема у правовому полі України, Росії, деяких інших країн, терміни «інформація» та «інформатика» за своїм змістом фактично збігаються, що знайшло відображення й у законодавстві1.
В Україні інформатизація вийшла на рівень державних програмних завдань наприкінці 90-х років, чому відповідало прийняття Верховною Радою України у 1998 р. законів «Про Національну програму інформатизації», про її Концепцію та про затвердження завдань цієї програми на 1998-2000 роки2. Проте названі законодавчі акти виконуються незадовільно, зокрема щодо передбаченої у них інформатизації правоохоронної та іншої державної діяльності стосовно забезпечення правопорядку. На думку фахівців, що спеціально досліджували причини їх невиконання, останні зводяться в основному до серйозних хиб у системі управління процесами інформатизації в країні, їх науково-методичному та, особливо, ресурсному забезпеченні. У 2003-2005 рр. із загалом обмежених бюджетних коштів у сфері інформатизації на потреби згаданої Національної програми виділялося лише від 2,5 % до 5%, а інші йшли на задоволення відомчих галузевих потреб Міносвіти, Мінпаливенерго, Мінфіну, ДПА, Державного казначейства, Мінпраці тощо.
У руслі загальносвітових тенденцій розвитку сучасного суспільства в інформаційне та таке, що ґрунтується на знаннях, а також згідно з відповідними резолюціями і рекомендаціями міжнародних організацій (Міжнародного телекомунікаційного союзу (ГШ) від 1998 р., Генеральної Асамблеї ООН № 56/183 від 21 грудня 2001 р., Всесвітніх самітів з питань інформаційного
^Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 27-28. - Ст. 181-183.
Урашев В., Фурашев О. Реалії Національної програми інформатизації // Правова іпфор-матика. _ 2005. - № 3 (7). - С. 60-73.
45