Глава 5

аргументів за те, що на кожний вид експертизи потрібен спеціаль­ний закон, який здатний забезпечити повноту регулювання усіх норм її здійснення та видових особливостей такого виду експерти­зи. Це положення відповідає загальному принципу правотворення щодо верховенства у предметному регулюванні спеціального зако­ну, норми якого є предметом власного самоврегулювання, яке відсутнє у загальній нормі. У регулюванні експертизи законопро­ектів Верховна Рада України сама пішла таким шляхом, тобто регу­лювання спеціальним законом окремого виду експертизи законо­давчих та інших нормативно-правових актів. Прикладом є Закон України «Про екологічну експертизу», прийнятий Верховною Ра­дою ще 9 лютого 1995 р. Цим принципом керувалися й розробники концептуальних засад правового регулювання кримінологічної експертизи при визначенні саме законодавчої форми останнього.

По-третє, слід мати на увазі, що потреба у соціально-галузевій, наразі кримінологічній, експертизі існує не лише стосовно про­ектів законодавчих та інших нормативно-правових актів. Кримінологічне експертне оцінювання нерідко необхідне і для проектів управлінських актів, а також кредитних, інших госпо­дарських угод, соціальних проектів тощо. Тобто потреби законо­давчого врегулювання експертизи виходять за межі регулювання нормотворення і законотворення. Цей висновок є ще одним аргу­ментом щодо необхідності спеціального закону для регулювання виду експертизи у повному обсязі можливих її об'єктів. Інша річ, чи готове нині суспільство за наявністю ресурсів та методичного забезпечення кримінологічної експертизи у кожному випадку, ко­ли у ній є потреба. У майбутньому, очевидно, усі необхідні умови для такої експертизи будуть забезпечені, законодавче регулюван­ня останньої в повному обсязі потребувдтиме спеціального закону, в якому сфера ЇЇ застосування не обмежується законотворенням, а за необхідності відповідним чином поширюється.

У зв'язку з обґрунтуванням структури законодавчого регулю­вання кримінологічної експертизи у декілька рівнів виникає до­сить складна проблема щодо розподілу предмета, обсягу та, так би мовити, «конкретики» регулюючих норм на загальному, особливо­му і спеціальному рівнях. Стосовно цього повинні бути визначені принципи, критерії, механізми відповідного розподілу норм, які

234

Кримінологічна експертиза

мають спільний предмет регулювання, приміром кримінологічну експертизу.

Детальне дослідження цієї проблеми переконує у тому, що на загальному рівні (Закон «Про нормативні-правові акти») мають бути законодавчо визначені загальні поняття експертизи норма­тивно-правового акта, її предмета, мети, завдань, правового стату­су та можливих об'єктів. Щодо окремих видів такої експертизи, то цей закон має обмежитися лише: а) їх приблизним, невичерпним переліком; б) визначенням загальної підстави проведення експер­тизи, яка полягає у необхідності оцінити відповідність проекту нормативно-правового акта певним соціальним інтересам (вимо­гам), зокрема економічним, фінансовим, правовим, екологічним, кримінологічним тощо; в) посиланням на те, що безпосереднє ре­гулювання кожного виду експертизи проектів нормативно-право­вих актів здійснюється окремим законом.

Рівень особливого у законодавчому регулюванні експертизи може визначатися різними ознаками, передусім ознаками її об'єкта, у тому числі його належністю до певного виду норматив­них актів, приміром до закону. Особливість законодавчого регулю­вання окремого виду експертизи може зумовлюватися певними ознаками мети, спрямованості останньої на визначення відповідності її об'єкта інтересам запобігання та протидії певній категорії правопорушень. Наприклад, завдання боротьби з ко-рупційними проявами зумовлюють нагальну необхідність кримінологічної експертизи антикорупційного спрямування щодо багатьох законопроектів та особливо стосовно управлінських рішень органів виконавчої влади про зміну форми державної влас­ності шляхом приватизації, акціонування, передачі в управління тощо. Ознайомлення з такими рішеннями, навіть поверхово, поро­джує сумнів у доброчесності, відповідності багатьох із них інтере­сам держави і народу України. Згідно з цим Концепцією боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 рр. слушно передбачалося «розробити наукові методики антикорупційної кримінологічної експертизи»1. Проте лише після обрання нового Президента Ук-

Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки, затверджена Указом "Резидента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98 / Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. - К„ 1999. - С. 474.

235

Г лава 5

раїни у 2005 р. у проекті Закону «Про засади запобігання та протидії корупції», схваленому Урядом та у першому читанні Верховною Радою, з'явилася норма про проведення у визначених випадках зазначеної експертизи. Однак проект Закону досі не підготовлений до розгляду у другому читанні.

Прикладом регулювання кримінологічної експертизи на рівні особливого, зумовленого особливостями об'єкта експертизи, міг стати Закон України «Про закони і законодавчу діяльність». У ньому на підставі предмета та завдань законодавчого регулю­вання на рівні особливого: а) визначалися правові особливості експертизи проектів законів порівняно з тими, які у загальному вигляді врегульовані у проекті Закону «Про нормативно-правові акти»; б) поданий перелік видів експертизи, які можуть проводи­тися щодо законопроектів, без розкриття спеціальних відміннос­тей регулювання стосовно кожного окремого її виду. Проте, як відомо, і цей Закон отримав вето Президента Л. Д. Кучми.

Рівень спеціального регулювання має бути представлений за­коном про окремий вид експертизи, зокрема «Про кримінологічну експертизу нормативно-правових актів». У законі такого рівня стосовно цього виду експертизи мають більш детально, не виходя­чи, звичайно, за межі правового призначення саме законодавчої форми, регламентовані предмет, поняття, спеціальні (видові) зав­дання, принципи, об'єкти, суб'єкти та підстави ЇЇ призначення і проведення. З урахуванням видової специфіки визначаються замовники експертизи та експертні установи, фаховий профіль останніх та науково-галузева кваліфікація експертів, позавідомча належність кримінологічної експертизи, що забезпечує її неза­лежність та неупередженість, позавідомче державне фінансування її проведення.

Згідно з викладеними методологічними настановами та запро­понованою структурою законодавчого регулювання соціально-ви­дових експертиз колективом науковців, створеним Академією правових наук під керівництвом автора Курсу, та за участю фахівців Національної академії внутрішніх справ (нині — Національний університет внутрішніх справ) кандидата юридич­них наук О. Г. Кулика і професора С. А. Тарарухіна ще у 1997 р. був розроблений проект Закону «Про кримінологічну експертизу» та

236

Кримінологічна експертиза

Положення «Про порядок проведення кримінологічної експерти­зи», яке мало бути затверджене Урядом після прийняття Закону. Обидва згадані проекти були підтримані усіма зацікавленими міністерствами і відомствами та у встановленому порядку керівництвом Академії правових наук на початку 1998 р. подані до Кабінету Міністрів України для внесення на розгляд Верховної Ради України. Згодом обидва названі документи опубліковані1, що позбавляє автора необхідності їх коментування.

З того часу минуло дев'ять років. Із різних причин (а саме: зволікання в апараті Кабміну; доопрацювання законопроекту нор­мами щодо можливості проведення кримінологічної експертизи лише за наявності інформації про кримінологічні чинники у сфері регулювання закону, проект якого подано на експертизу; додатко­ва підготовка та внесення до Кабміну пропозицій стосовно організаційного і фінансового забезпечення розроблення науково-методичних та інформаційно-технологічних засад створення Дер­жавної автоматизованої системи кримінологічної інформації ~ ДАСКІ; прагнення окремих керівників Мін'юсту підпорядкувати йому проведення кримінологічної експертизи нормативно-право­вих актів, а Адміністрації Президента України — обмежити її об'єкти лише проектами законів тощо) проект Закону потрапив до Верховної Ради лише у 2001 р. Але й звідти двічі був повернутий до Кабміну для оновлення через зміну Уряду. Лише у березні 2005 р. новим керівництвом Мін'юсту знову переданий до Кабіне­ту Міністрів, схвалений останнім та спрямований на розгляд Вер­ховної Ради України. Невдовзі проект був схвалений Головним науково-експертним управлінням, усіма зацікавленими парла­ментськими комітетами, у тому числі у березні 2006 р. профільним — з питань правової політики, з пропозицією керівництву Верхов­ної Ради включити його до порядку денного сесії для розгляду у першому читанні. Але в порядку денному Верховної Ради й ново­го скликання місця цьому законопроекту поки що не знайшлося.

За час, що минув, низку статей законопроекту піддано зміні і не завжди у кращий бік. На сьогодні законопроект має назву «Про

4. П. Про правове регулювання та порядок проведення кримінологічної експер­тизи проектів законодавчих актів // Питання боротьби зі злочинністю: 36. наук, праць НДІ вивчення проблем злочинності. -,Х., 1998. - С. 96-124.

237