Глава 5

думка фахівця, яка ґрунтується на його професійному і практично­му досвіді, і передбачається, що потреба і повнота інформації для прогнозу визначається згаданим індивідуальним досвідом1. Таке твердження за умов сьогоднішнього дня є непереконливим. При­наймні для кримінологічної експертизи. Інформація про криміно­логічне значущі явища, процеси, умови, в цілому про криміно­логічну ситуацію, вплив на неї багатьох чинників постійно змінюється. Збільшується її обсяг, змінюються суттєві відмінності різних видів злочинів, осіб, які їх вчиняють. Різниться вона за регіонами, сферами суспільного життя, галузями господарства. До того ж досі відсутні зведені банки даних такої інформації. Експери­ментальні розробки щодо створення останніх показують, що лише, приміром, за одним видом правопорушень — корупційними — на­раховується 35 груп чинників різного походження: економічні, політичні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психо­логічні тощо, які на рівні конкретних процесів, явищ, обставин, дій, що їх розкривають і можуть об'єктивно свідчити про стан та динаміку кожного з чинників, визначаються понад п'ятьмастами показниками. Який фахівець, навіть лише у сфері боротьби з ко­рупцією, може утримати в пам'яті такий обсяг інформації, показни­ки якої до всього перебувають у постійній динаміці.

Наведене є переконливим підтвердженням необхідності роз­робки та запровадження державної системи нагромадження, уніфікації та аналізу кримінологічної інформації з використанням ЇЇ, зокрема, й для розв'язання прогнозно-експертних завдань. На жаль, розробка цієї системи та окремих її банків даних досі просу­вається вкрай повільно, головним чином через дефіцит фінансу­вання. Проте це вже окрема тема.

Зараз же є підстави і потреба визначити, — і це буде п'ятий методологічний постулат, — що методика кримінологічної експер­тизи повинна виходити з неодмінного забезпечення експертів системною кримінологічною інформацією, передбачати форми, засоби, прийоми її оцінювання та прогнозування зміни криміно­логічної ситуації.

1 Глушков В. М. О иропюзировапии на осново зкснсртньїх оцсіюк // Науковсдспис. Пропюзировапис. Ипформатика. — К., 1970. — С. 23.

200

Кримінологічна експертиза

У контексті значення для кримінологічної експертизи знання й урахування кримінологічної ситуації потрібно відмітити, що остання в Україні в період обґрунтування зазначеної експертизи мала свої особливості, а на момент розробки її методики значно погіршилася порівняно з 1990-1991 роками.

Перехід України до побудови відкритого громадянського суспільства, який очікувався після отримання нею державного су­веренітету, та розтаємничення зведених даних про вчинення зло­чинів, створювали сприятливі умови для розвитку у кримінології прикладних розробок. Нова обстановка стимулювала творчий продуктивний процес і водночас висвітлила серйозні труднощі у його реалізації. З одного боку, більшість кримінологів, що роками обмежувалися теоретичними пошуками та рекомендаціями за­гального порядку, не мали досвіду створення чисто криміно­логічних засобів безпосереднього запобігання та протидії злочин­ності. З другого боку, суспільні інституції та насамперед управлінські структури, що організовують діяльність з боротьби із правопорушеннями, психологічно не були готові до того, що кримінологи можуть опрацьовувати та пропонувати запобіжні засоби безпосередньо практичної дії.

Водночас кримінологічна ситуація перехідного періоду об'єктивно вимагала мобілізації усіх заходів протидії злочин­ності. Соціально-економічні трансформації, як вчить історія, зав­жди викликають загострення суперечностей, дестабілізацію відносин, зокрема й у сфері правопорядку і злочинності. В Ук­раїні, як і в деяких інших країнах, підвищена кримінальна ак­тивність не лише супроводжувала та пронизувала процеси транс­формації, але й, внаслідок серйозних упущень та гальмування у проведенні останньої, призвела до криміналізації значної частини суспільних відносин, передусім у галузі економіки, перерозподілу власності та продукції. За цих умов кримінологи мали не лише розробити загальну систему кримінологічної безпеки соціально-економічних перетворень, а й наповнити її конкретними засобами та інструментами запобігання і протидії негативним, передусім кримінальне караним проявам. Слід визнати, що розв'язання Цього завдання відбувається занадто повільно і відстає від суспільних потреб.

201